КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2014 року Справа №810/4424/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Броварської об'єднаної державного податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

25.07.2014 до Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1, Підприємець) до Броварської об'єднаної державного податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач, Податковий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень форми «Р» від 15.05.2014 №0007331702, №0007371702 та №0007391702.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що не погоджується з висновками акту №207/1703/НОМЕР_1 від 11.04.2014 «Про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, за період з 01.01.2012 по 31.12.2012» (далі - Акт перевірки), на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, та зазначив, що ним надано повний пакет документів, які підтверджують правомірність віднесення до складу витрат запасних частин до автомобілів та придбання транспортних послуг, а також їх використання у господарській діяльності.

Відповідач заперечень проти позову не надав.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрований як фізична особа-підприємець 13.07.2001, є платником податку на додану вартість та як платник податків перебуває на обліку у Броварській ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області. Види діяльності за КВЕД: 45.31 (оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів), 46.73 (оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням), 49.41 (вантажний автомобільний транспорт) та основний - 68.20 (надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна). Ліцензія Головтрансінспекції на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом серії НОМЕР_2 (рішення №49Л від 08.12.2009).

З 18.03.2014 по 07.04.2014 посадовою особою Податкового органу на підставі п. 77.1, п. 71.4 ст. 77 Податкового кодексу України проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за період з 01.01.2012 по 31.12.2012.

За результатом вказаної перевірки складено акт №207/1703/НОМЕР_1 від 11.04.2014, у висновках якого зафіксовано порушення з боку Підприємця:

- п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, а саме встановлено заниження чистого оподатковуваного доходу на суму 66123,63 грн. за 2012 рік; за результатом перевірки донараховано 10500,49 грн. податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності;

- п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 20392,00 грн., у тому числі за лютий 1727,00 грн., за березень 257,00 грн., за квітень 25,00 грн., за травень 3168,00 грн., за червень 1271,00 грн., за липень 43,00 грн., за серпень 12942,00 грн., за жовтень 882,00 грн., за листопад 11,00 грн. та за грудень 66,00 грн.;

- п. 1 ст. 1, п. 4, 5 ст. 4, п. 2, 3 ст. 7, п. 11 ст. 8, ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Інструкції про порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління ПФУ від 27.09.2010 №21-5, а саме податкове зобов'язання зі сплати єдиного соціального внеску за результатами перевірки за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 складає 22944,90 грн.

Підставою для приведених висновків стали наступні викладені в Акті перевірки твердження Податкового органу:

Щодо податку на доходи фізичних осіб. Перевіркою правильності визначення витрат, відображених у деклараціях про майновий стан і доходи безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу та документально підтверджених, з даними про суми витрат, визначеними в ході перевірки, виявлено розбіжність в сумі 66123,63 грн. за 2012 рік, розбіжність виникла за рахунок включення платником до складу витрат запасних частин до автомобілів, придбання транспортних послуг, чим порушено п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України. За результатами перевірки на підставі п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України донараховано 10500,49 грн. податку за 2012 рік.

Зазначені твердження вплинули на показники бази нарахування єдиного внеску, у зв'язку з чим Податковий орган нарахував 22944,90 грн. такого внеску.

Щодо податкового кредиту з податку на додану вартість. Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 в сумі 369420,00 грн. встановлено завищення сум податкового кредиту, задекларованого у рядку 10.1 колонки «Б» Декларації на суму 20392,00 грн. В порушення вимог п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України, в якому зазначено «якщо платник податку придбає товари, послуги, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням, не відносяться до податкового кредиту», ФОП ОСОБА_1 неправомірно включено до складу податкового кредиту суму ПДВ 20392,00 грн. ФОП ОСОБА_1 неправомірно включено ПДВ, сплачене по податкових накладних за запасні частини, шини та стропи - не були надані будь-які первинні бухгалтерські та інші документи, що підтверджують фактичне використання в господарській діяльності.

На підставі Акту перевірки Податковим органом стосовно позивача прийняті наступні оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- форми «Р» 0007331702 від 15.05.2014, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 13125,61 грн., у тому числі за основним платежем 10500,49 грн., штрафні санкції 2625,12 грн.;

- форми «Р» 0007371702 від 15.05.2014, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 30587,00 грн., у тому числі за основним платежем 20392,00 грн., штрафні санкції 10196,00 грн.

- форми «Р» №0007391702 від 15.05.2014, яким збільшено суму грошового зобов'язання з єдиного соціального внеску суму 28681,12 грн., у тому числі за основним платежем 22944,90 грн., штрафні санкції 5736,22 грн.

Не погоджуючись зі вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

З матеріалів справи вбачається наступне.

Як було зазначено вище, видами діяльності Підприємця є:

1) оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів;

2) оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням;

3) вантажний автомобільний транспорт;

4) надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Позивач має Ліцензію Головтрансінспекції на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом серії НОМЕР_2 (рішення №49Л від 08.12.2009).

У межах здійснення господарської діяльності позивачем придбавалися запасні частини для ремонту транспортних засобів, транспортні послуги та послуги з ремонту транспортних засобів.

Так, запчастини закупалися у наступних постачальників:

- ФОП ОСОБА_2 (на підставі договору поставки №П-36 від 03.02.2012 (а.с. 86-87), реальність та правомірність поставки підтверджується наданими позивачем копіями відповідних видаткових накладних, податкових накладних, банківських виписок, рахунків-фактур (а.с. 88-91, 93-94, 122-125, 128-129, 134-137, 139, 146-157);

- ФОП ОСОБА_3 (на підставі договору №09 від 01.03.2012 (а.с. 75), реальність та правомірність поставки підтверджується наданими позивачем копіями відповідних видаткових накладних, податкових накладних, банківських виписок, рахунків-фактур (а.с. 76-85);

- ТОВ «Автопромпостач», реальність та правомірність поставки підтверджується наданими позивачем копіями відповідних видаткових накладних, податкових накладних, банківських виписок, рахунків-фактур (а.с. 36-40, 51-52);

- ФОП ОСОБА_4 (на підставі договору №К-14 від 04.07.2012 - а.с.161), реальність та правомірність поставки підтверджується наданими позивачем копіями відповідних видаткових накладних, податкових накладних, банківських виписок, рахунків-фактур (а.с. 41-50, 53-59, 162-168);

- ТОВ «Автофорсаж» (на підставі рахунків-фактур), реальність та правомірність поставки підтверджується наданими позивачем копіями відповідних видаткових накладних, податкових накладних, банківських виписок, рахунків-фактур (а.с. 60-63);

- ФОП ОСОБА_5 (на підставі договору №01 від 01.02.2012 - а.с. 101), реальність та правомірність поставки підтверджується наданими позивачем копіями відповідних видаткових накладних, податкових накладних, банківських виписок, рахунків-фактур (а.с. 102-105);

- ПП «Пром-Такелаж» (на підставі рахунків-фактур), реальність та правомірність поставки підтверджується наданими позивачем копіями відповідних видаткових накладних, податкових накладних, банківських виписок, рахунків-фактур (96-100, 110-114, 130-133);

- ТОВ «Авастор» (на підставі рахунків-фактур), реальність та правомірність поставки підтверджується наданими позивачем копіями відповідних видаткових накладних, податкових накладних, банківських виписок, рахунків-фактур (а.с. 106-109);

- ФОП ОСОБА_6 (на підставі договору №15 від 30.03.2012 - а.с. 115), реальність та правомірність поставки підтверджується наданими позивачем копіями відповідних видаткових накладних, податкових накладних, банківських виписок, рахунків-фактур (а.с. 116-121)

Послуги з ремонту автомобілів позивачем придбавалися у наступних виконавців:

- ТОВ «Калитянський механічний завод» (на підставі договору №12/12 від 03.09.2012 - а.с. 64), реальність та правомірність надання послуг підтверджується наданими позивачем копіями відповідних нарядів-замовлень, актів надання послуг, податкових накладних, банківських виписок, рахунків (а.с. 65-74)

- ФОП ОСОБА_7 (на підставі договору №16 від 15.08.2012 - а.с. 173-174), реальність та правомірність надання послуг підтверджується наданими позивачем копіями відповідних нарядів-замовлень, актів надання послуг, податкових накладних, банківських виписок, рахунків (а.с. 176-180);

- ТОВ «Ремпром», реальність та правомірність надання послуг підтверджується наданими позивачем копіями акту здачі-прийому робіт, рахунку, податкової накладної, банківської виписки, , рахунків

Транспортні послуги (послуги перевезення) позивачем придбавалися у ТОВ «Автокар-777» (а.с. 138-139, 158-160), ТОВ «Бориспільавтосервіс» (а.с. 140-143), ТОВ «Світоч два» (а.с. 144-145), ТОВ «Пайнер» (а.с. 191-197).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовано положеннями Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - Податковий кодекс України).

Згідно із пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування фізичних осіб - підприємців є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України до переліку витрат фізичних осіб - підприємців, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу ("Податок на прибуток підприємств").

Тобто, норма пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України є відсильною нормою, яка вказує на те, що витрати суб'єкта господарювання, який не є платником податку на прибуток, але надає звітність про доходи від заняття підприємницької діяльністю, формуються у тому ж порядку як у платників податку на прибуток.

Згідно із підпунктом 139.1.5 пункту 139.1 статті 139 розділу III Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі статтями 144 - 148 цього Кодексу, з урахуванням пунктів 146.11 і 146.12 статті 146 та пункту 148.5 статті 148 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона) також відповідно до абз. "в" пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України відносяться до складу інших витрат.

Згідно із пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України всі витрати повинні бути підтверджені первинними документами, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II ПК України.

Суду доведено підтвердження належним чином оформленими первинними та іншими документами витрат за приведеними вище угодами з поставок та надання послуг.

Отже, витрати позивача сформовані на основі належним чином складених документів первинного бухгалтерського обліку, факт оплати підтверджується наданими суду, а також в момент перевірки банківськими виписками, видатковими накладним та іншими документами, зв'язок вказаних витрат з господарською діяльністю позивача випливає з видів його діяльності.

Вищевказане спростовує висновок Податкового органу про не підтвердження використання у господарській діяльності придбаних за спірними угодами товарів (послуг) та неправомірність дій позивача щодо формування валових витрат на підставі таких угод.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, у зв'язку з наявністю у позивача відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, зокрема, податкових накладних, суд дійшов висновку про обґрунтованість дій позивача щодо формування податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинах зі вказаними вище контрагентами.

Враховуючи неправомірність висновку відповідача про завищення валових витрат, суд вважає за неправомірні й висновки про несплату єдиного внеску в розмірі 22944,90 грн. (у зв'язку зі збільшенням чистого доходу) відповідно до вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Частиною 1 статті 5 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997, (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Дану справу суд вирішує, як справу майнового характеру, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України», зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

У зв'язку з викладеним, протиправне винесення Податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень становить втручання у мирне володіння майном суб'єкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Частина 2 статті 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень обов'язку доказування правомірності прийнятих ним оспорюваних рішень не виконано.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70-72, 86, 159-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області форми «Р» від 15 травня 2014 року №0007331702, №0007371702 та №0007391702.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови..

Суддя Спиридонова В.О.