У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області у складі:

Головуючого судді: Демянчук С.В.

суддів: Боймиструка С.В., Ковалевича С.П.,

секретаря судового засідання: Ковальчук Л.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 20 серпня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 20 серпня 2014 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 12 150 грн. 00 коп. суму боргу за невиконання умов договору № 01/13 від 06 березня 2013 року та 484 грн. 34 коп. витрат позивача, що пов'язані з явкою до суду.

Не погодившись із вказаним рішенням, представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, вважає, що рішення суду є незаконним, необгрунтованим та таким, що прийняте без урахування обставин що мають значення для справи з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що судом першої інстанції не було враховано обставин щодо самого предмету спору, вимог, що були пред'явлені позивачем, а також обставин та доказів, які були надані позивачем в рахунок обґрунтування заявлених ним вимог.

Так, судом безпідставно не прийнято до уваги тверджень відповідача, що договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги є удаваним правочином, адже між сторонами за його умовами не бралися кошти в позику чи в інше користування, а дані кошти було сплачено позивачем за поставлений та переданий для нього товар.

______________________________________________________________________________________________

Провадження № 22ц-787/2109/2014 Головуючий у суді 1 інстанції: Крижова О.Г.

Доповідач : Демянчук С.В.

Вказані кошти були сплачені у якості передоплати, в рахунок майбутньої поставки товару.

В дійсності між сторонами договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 06 березня 2013 року виникли правовідносини з поставки товару, і сума грошових коштів в розмірі 12 150,00 грн. були передані для ТОВ-фірми "БНН", директором якої являється відповідач ОСОБА_1, в якості передоплати за майбутнє поставлення товару. Вказаний договір було укладено між сторонами в якості гарантії майбутньої поставки товару, оскільки ТОВ-фірма "БНН" здійснює поставку товару виключно по передоплаті.

Договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги був укладений сторонами виключно з метою приховання іншого правочину, договору поставки товару, який сторони насправді вчинили, тому до відносин учасників даного правочину необхідно застосовувати відповідні правила правочину, який сторони мали на увазі, тобто який сторони приховали, оскільки воля сторін в удаваному правочині була спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції від 20 серпня 2014 року і ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги відмовити.

У судовому засіданні представник ОСОБА_3, заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, покликався на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення.

ОСОБА_1, його представник ОСОБА_2, ОСОБА_3 в судове засідання апеляційного суду не з'явилися. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать розписки про отримання ними судових повісток. ОСОБА_1 є належно повідомленим, оскільки судову повістку отримано його представником. За зазначеним ним місцем проживання останній не з'являється за отриманням судової повісткию

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, а також вимог, заявлених в суді першої інстанції, правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

З матеріалів справи вбачається і це встановлено судом, що 06 березня 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір № 01/13 про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги в сумі 12 150,00 грн..

Відповідно до п. 1.4, 3.1 договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги ОСОБА_1 повинен був повернути суму наданих йому коштів до 06 квітня 2013 року (а.с. 9-10).

Відповідно до п. 1.6 договору, після спливу місячного терміну, позичальник зобов'язується повернути фінансову допомогу в повному обсязі, шляхом передачі готівкових коштів кредитору (а.с. 9).

Згідно листа від 03 червня 2013 року ОСОБА_3 була надіслана до відповідача вимога про повернення коштів за договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги (а.с. 11).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Положення ст. 627 ЦК України передбачає, що сторони є вільними в укладенні, договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку, що в порушення вимог чинного законодавства та умов договору, взяті на себе за зобов'язання ОСОБА_1 не виконав, на час розгляду справи в добровільному порядку наявний борг за договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги не сплатив, відсутність своєї вини у невиконанні зобов'язання не довів.

Згідно принципу диспозитивності цивільного судочинства /ст. 11 ЦПК України/ суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до норм ЦПК, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Обов'язок доказування і подання доказів процесуальним Законом /ст. 60 ЦПК України/ покладено на сторони.

Згідно зі ст.ст. 57, 58 ЦПК України доказами вважаються будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказі, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Установлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК України).

Таким чином, позивач мав надати суду належні та допустимі докази щодо удаваності правочину та його безгрошовості.

Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Згідно з п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06 листопада 2009 року № 9 за удаваним правочином (ст. 235 ЦК України) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст. 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України позивач, заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, має довести: 1) факт укладання правочину, що на його думку є удаваним, 2) спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети ніж приховати інший правочин, 3) настання між сторонами інших прав та обов'язків, ніж ті, що передбачені удаваним правочином.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Заперечуючи позовні вимоги про стягнення боргу за договором № 01/13 про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги в сумі 12 150,00 грн., ОСОБА_1 належними і допустимими доказами в передбаченому законом порядку висновки суду щодо укладення саме цього договору не спростував.

Надані ним письмові докази жодним чином не вказують на удаваність договору позики чи його безгрошовість, оскільки в них відсутня будь-яка інформація про предмет доказування.

Поскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, та, враховуючи, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, правильно встановив дійсні обставини справи, з'ясував характер взаємовідносин сторін, постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права, та зважаючи, що не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 20 серпня 2014 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя: С.В. Демянчук

Судді : С.В. Боймиструк

С.П. Ковалевич