Справа № 11-а 294 2006р. Головуючий у 1 інстанції Луньова Т.М.
ст. 121 КК України Доповідач Силка Г.І.
УХВАЛА
16 червня 2006 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду
Волинської області в складі: головуючого Силки Г.І.,
суддів Матата О.В., Матвієнко Н.В.,
з участю прокурора Смолюка Б.С.,
потерпілого: ОСОБА_4
захисників: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
засудженого: ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3, його захисника ОСОБА_1 та потерпілого ОСОБА_4 на вирок Ковельського міськрайонного суду від 17 квітня 2006 року, яким
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1, не судимого, -
засудженого за ч. 1 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 2 (два) роки позбавлення волі.
Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_3, постановлено рахувати з 17 квітня 2006 року.
Запобіжний захід змінено з підписки про невиїзд на тримання під вартою.
Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь Ковельського МТМО 624 грн. 61 коп. витрат на лікування потерпілого ОСОБА_4 та на користь держави 225 грн. 54 коп. судових витрат, -
ВСТАНОВИЛА:
Цим вироком ОСОБА_3 визнаний винним і засуджений за те, що він 21 жовтня 2005 року біля 12 години 30 хвилин в приміщенні будинку АДРЕСА_2, під час сварки з ОСОБА_4, на ґрунті особистих неприязних відносин наніс останньому численні удари кулаками рук та ногами по голові та інших частинах тіла, заподіявши потерпілому умисні тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.
В апеляціях на вирок суду:
- засуджений ОСОБА_3, не оспорюючи кваліфікації дій і доведеності ним вчиненого просить врахувати те, що він розкаявся у вчиненому, визнав себе винним, позитивно характеризується за місцем праці, потерпілий не наполягав на суворому покаранні та звільнити його від відбування покарання з випробуванням;
· захисник ОСОБА_1 вказує, що суд обрав надто суворе покарання ОСОБА_3, не врахувавши того, що потерпілий і засуджений є родичами, останній позитивно характеризується за місцем роботи, щиро розкаявся у вчиненому. Просить змінити вирок, застосувавши ст. 75 КК України, звільнивши ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням;
· потерпілий ОСОБА_4 просить врахувати родинні стосунки між ним і засудженим та звільнити останнього від відбування покарання з випробуванням.
Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку і доводи апеляцій, пояснення засудженого ОСОБА_3 і його захисника, які підтримали свою апеляцію, потерпілого ОСОБА_4, який просить суд звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, захисника ОСОБА_2, яка вважає, що засуджений доведе своє виправлення без позбавлення волі, думку прокурора Смолюка Б.С. про зміну вироку і звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, колегія суддів, перевіривши матеріали справи, вважає, що апеляції підлягають задоволенню.
Вчинення ОСОБА_3 інкримінованого йому злочину стверджується зібраними і дослідженими судом доказами. Його дії правильно кваліфіковані судом за ч.І ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження і в цій частині вирок ніким не оскаржується.
Разом з тим, призначаючи покарання ОСОБА_3 у виді позбавлення волі з застосуванням ст. 69 КК України, суд крім наведених пом'якшуючих обставин не врахував того, що ОСОБА_3 з потерпілим є родичами, потерпілий як в судовому засіданні, так і при апеляційному розгляді просить не позбавляти волі підсудного, і будь-яких претензій до нього не має, на утриманні засудженого знаходиться дочка студентка, яка потребує матеріальної допомоги , та батько-інвалід 1 групи, який потребує догляду.
ОСОБА_3 злочин вчинив вперше, раніше до будь-якої відповідальності не притягувався, працював, позитивно характеризується як по місцю проживання, так і місцю праці, у вчиненому щиро розкаявся та сприяв розкриттю злочину.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає про можливість виправлення засудженого ОСОБА_3 без відбування покарання в місцях позбавлення волі і застосування ст. 75 КК України, а саме звільнивши його від відбування покарання з випробуванням.
Обране покарання ОСОБА_3 є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
Керуючись ст. 365-366 КПК України, колегія суддів -
ухвалила:
Апеляції засудженого ОСОБА_3, його захисника ОСОБА_1 та потерпілого ОСОБА_4 задовольнити, а вирок Ковельського міськрайонного суду від 17 квітня 2006 року щодо ОСОБА_3 змінити.
Залишити ОСОБА_3 обране покарання судом за ч.І ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України 2 (два) роки позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного йому покарання судом, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України, а саме: не виїжджатиме за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи та періодично з'являтиметься в ці органи для реєстрації.
Звільнити ОСОБА_3 з-під варти в залі судового засідання негайно.
В решті вирок залишити без зміни.
Головуючий: Силка Г.І.
Судді: Матат О.В.
Матвієнко Н.І.