Справа №22Ц- 888/2008
Головуючий у 1 інстанції Саган В.М.
Категорія 01, 02
Доповідач у 2 інстанції Суханова Є.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2008 року м. Київ
Колегія судців судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
Головуючого судді: Данілова О.М. ,
суддів СухановоїЄ.М, Поліщука М. А.,
при секретарі Сторожук І.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області апеляційну скаргу приватного підприємства «АП «Укртранс» та ОСОБА_1на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01.11.2007 року по справі за позовом ОСОБА_2до приватного підприємства «АП «Укртранс», 3-я особа;страхова компанія «Скайд», ОСОБА_1, приватне підприємство «АП «Укравтотранс» про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди;
встановила:
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 1 листопада 2007 року було задоволено частково позов позивачки.
Стягнуто з приватного підприємства «АП «Укртранс» на користь ОСОБА_2матеріальні збитки в сумі 26254грн., моральну шкоду в сумі 150000 грн. та судові витрати за надання юридичної допомоги в сумі 1500 грн., а всього 177 754 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись з висновками, наведеними в рішенні суду, апелянти звернулись з апеляційними скаргами, в яких просять рішення суду скасувати та справу направити на новий судовий розгляд.
Колегія судців вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що вона обґрунтована та підлягає задоволенню.
Судом було встановлено, що позивачка звернулась до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданою смертю потерпілого до ПП «АП «Укртранс», яким просить суд стягнути 30 054, 45 грн. матеріальної шкоди та 200 000, 00 грн. моральної шкоди заподіяної смертю її сина ОСОБА_3., який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1в м. Києві по вул. Заболотного в результаті ДТП-наїзду автомобіля КАМАЗ-НОМЕР_1, що належить відповідачу, відповідно до договору оренди, та яким керував водій ОСОБА_1., та на той час перебував у трудових відносинах з відповідачем.
Рішення суду першої інстанції було ухвалено з порушенням вимог ст. ст. 27, 74 ЦПК України, справу було розглянуто у відсутності відповідача та інших осіб, які належним чином не були повідомлені про час та місце розгляду справи. Про дату, на яку перенесено слухання, суд відповідача та 3-ю особу на стороні відповідача не повідомив. В матеріалах справи відсутні дані, щодо належного направлення вищезазначеним особам повісток про призначену дату слухання та відсутні докази про отримання повісток на 01.11.2007 року.
При ухваленні рішення, суд повинен був перевірити докази та обґрунтування суми моральної шкоди, заподіяної позивачу діями відповідача, а саме врахувати вимоги та роз»яснення, які викладені у п. 2 ч. 2 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року №6 ( зі змінами від 24.10.2003 року), а саме, що при заподіянні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на його володільця не може бути покладено обов»язок по її відшкодуванню, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, а у випадках, передбачених спеціальним законом, - тільки умислу потерпілого.
Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеню вини потерпілого, коли іншого не встановлено законом, розмір належного з володільця джерела підвищеної небезпеки відшкодування має бути зменшений або у відшкодуванні шкоди має бути відмовлено.
П. 2 ч. 3 постанови зазначає, що правила ст. 454 ЦК України про зменшення розміру відшкодування або відмову у відшкодуванні шкоди з врахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках заподіяння шкоди майну, а також особі громадянина, однак у кожному разі підставою до цього може бути груба необережність потерпілого (знаходження у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху і т.п.), а не проста необачність.
При дослідженні обставин ДТП, що мало місце 12 вересня 2004 року, Науково-дослідне Бюро судових експертиз «Сантодор» було проведено експертизу та складено акт автотехнічного дослідження № 0912/297 від 09 грудня 2004 року, висновок якого полягає в тому, що потерпілим були порушені Правила дорожнього руху, зокрема п. 4.14 ПДР, що стало причиною виникнення ДПІ.
Суд повинен був надати належну оцінку висновкам експерта та узгодити його з іншими доказами, наявними в матеріалах справи.
При розгляді даної справи, суд повинен був також з»ясувати, чи виконував потерпілий під час ДТП свої службові обов»язки, тобто, приймав участь у охороні громадського порядку або у боротьбі із злочинністю, чи в період проходження служби, від чого залежить розмір виплат, які повинні виплачуватись його сім»ї.
Також суд повинен був дати правову оцінку тому факту, що позивач отримала від страхової акціонерної компанії «Оранта» 56686 грн., відповідно до Положення про порядок та умови державного особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів та підрозділів внутрішніх справ України.
З урахуванням наведених обставин, рішення суду не може залишатися без змін, повинно бути
направлено до суду першої інстанції на підставі вимог ст. 311 ЦПК України, у зв»язку з порушенням п.3 та 4
ч. 1 зазначеної статті.
При новому судовому розгляді, суд повинен врахувати наведені обставини, усунути протиріччя та ухвалити нове рішення, на підставі вимог діючого законодавства та наданих по справі доказах.
На підставі наведеного, керуючись ст. . 303, 304, 307, 311 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу приватного підприємства «АЛ «Укртранс» та ОСОБА_1задовольнити.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01.11.2007 року по справі за позовом ОСОБА_2до приватного підприємства «ATI «Укртранс», 3-я особа;страхова компанія «Скайд», ОСОБА_1, приватне підприємство «АП «Укравтотранс» про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди скасувати та справу направити на новий розгляд до того ж суду в іншому складі суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двох місяців до Верховного Суду України.