ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 жовтня 2014 року Справа № 904/1265/14
Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:
Овечкіна В.Е. - головуючого,
Корнілової Ж.О. - доповідача,
Чернова Є.В.,
розглянувши касаційну скаргу
Приватного підприємства фірми "ТОРГСЕРВІСБУД"
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.08.2014
у справі№ 904/1265/14 Господарського суду Дніпропетровської області
за позовомПриватного підприємства фірми "МГТ"
доПриватного підприємства фірми "ТОРГСЕРВІСБУД"
про стягнення заборгованості за договором підряду,
за участю представників сторін
від позивача:не з'явились,
від відповідача:не з'явились,
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство фірма "МГТ" 26.02.2014 звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного підприємства фірми "ТОРГСЕРВІСБУД" про стягнення, з урахуванням уточнень, заборгованості у розмірі 16750,00 грн. основного боргу, 298,74 грн. 3% річних, 116,22 грн. інфляційних нарахувань.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2014 у справі № 904/1265/14 (суддя Петрова В.І.) позов Приватного підприємства фірми "МГТ" частково задоволено. Стягнуто з Приватного підприємства фірми "ТОРГСЕРВІСБУД" на користь Приватного підприємства фірми "МГТ" 16750,00 грн. заборгованості, 267,08 грн. 3% та 1 823,61 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.08.2014 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2014 у справі № 904/1265/14 залишено без змін.
Не погоджуючись з постановою, Приватне підприємство фірма "ТОРГСЕРВІСБУД" просить скасувати рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2014 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.08.2014 у справі № 904/1265/14, і прийняти нове рішення про відмову в позові.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 29.09.2014 касаційну скаргу Приватного підприємства фірми "ТОРГСЕРВІСБУД" прийнято та призначено до розгляду на 14.10.2014.
Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між Приватним підприємством фірма "ТОРГСЕРВІСБУД" (замовник) та Приватним підприємством фірма "МГТ" (підрядник) 01.06.2013 укладено договір будівельного підряду № 1806, за умовами якого замовник доручив, а підрядник взяв на себе зобов'язання виконати роботи із завантаження та перевезення вантажу з об'єкта: житловий будинок по вулиці Озерна 35, у місті Павлограді, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити ці роботи.
Згідно з пунктом 3.1. договору, роботи виконуються механізмами підрядника, усі витрати з виконання робіт, в т.ч. з придбання паливно-мастильних матеріалів, запасних частин, та комплектуючих машин і механізмів, задіяних для виконання робіт за даним об'єктом - несе підрядник.
Відповідно до пункту 4.1. договору, підрядник зобов'язаний: під час виконання робіт з об'єкта керуватись переданою замовником виконавчою або проектною документацією, кошторисом; дотримуватись вказаного замовником маршруту руху автотранспорту. Підрядник має право не приступати до роботи, а почату роботу зупинити у випадку порушення замовником своїх зобов'язань за договором, у зв'язку з чим початок або продовження робіт підрядником виявляються неможливими або суттєво утрудненими.
Відповідно до пункту 15.1. договору, договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.
Згідно з пунктом 5.1. договору, строк виконання робіт не обмежений.
Пунктом 6.2. договору передбачено, що вартість робіт з об'єкта складає 25,00 грн. за 1 мі з розрахунку завантаження та перевезення грунту.
Відповідно до пункту 5.2. договору, замовник підтверджує підряднику обсяги виконаних ним робіт актами виконаних робіт. Протягом 3-х днів з моменту закінчення робіт підрядник надає замовнику виконавчу документацію з об'єкта (пункт 5.3. договору).
Згідно з пунтом 4.2.1. договору, замовник зобов'язаний до початку робіт передати підряднику креслення та іншу проектно-кошторисну документацію з печаткою або штампом замовника "Придатний до виконання робіт", пояснювальну записку до неї, а також проект виконання робіт.
Відповідно до пункту 4.1.5. договору, підрядник зобов'язаний протягом 3-х днів з моменту закінчення прийнятих обсягів робіт або її закінчених етапів надати замовнику акт виконаних робіт та довідку про вартість виконаних робіт, підписані та скріплені печаткою.
Згідно з пунктом 4.2.2. договору, замовник зобов'язаний розглянути акти виконаних підрядником робіт, виконавчу документацію, прийняти фактично виконані об'єми або етапи (ділянки) робіт відповідно до умов договору. Замовник зобов'язаний надати дозвіл на виконання землерійних робіт (пункт 4.2.4. договору).
Відповідно до пункту 4.2.5. договору, замовник зобов'язаний щодня підтверджувати підряднику виконання робіт підлеглим змінного акта виконаних робіт, який підписується представниками обох сторін.
Пунктом 8.1. договору передбачено, що прийняття замовником виконаних робіт здійснюється відповідно до статтей 853, 882 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).
Згідно зі статтею 882 Цивільного кодексу України, замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття. Замовник організовує та здійснює прийняття робіт за свій рахунок, якщо інше не встановлено договором. У прийнятті робіт мають брати участь представники органів державної влади та органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених законом або іншими нормативно-правовими актами. Замовник, який попередньо прийняв окремі етапи робіт, несе ризик їх знищення або пошкодження не з вини підрядника, у тому числі й у випадках, коли договором будівельного підряду передбачено виконання робіт на ризик підрядника. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими. Прийняття робіт може здійснюватися після попереднього випробування, якщо це передбачено договором будівельного підряду або випливає з характеру робіт. У цьому випадку прийняття робіт може здійснюватися лише у разі позитивного результату попереднього випробування. Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.
Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно з пунктом 6.1. договору, оплата робіт здійснюється шляхом перерахування замовником грошових коштів на поточний рахунок підрядника у наступному порядку: для організування робіт та перебазування техніки замовник сплачує підряднику перехідний аванс у розмірі 5000,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% 833,33 грн. (пункт 6.1.1.); оплата за виконані роботи здійснюється замовником підряднику щомісячно до 5-го числа наступного за попереднім місяцем на підставі наданих актів виконаних робіт та довідок про вартість виконаних робіт підрядником за попередній місяць або протягом 5-ти календарних днів з моменту надання підрядником таких документів (пункт 6.1.2. договору).
Господарський суд першої та апеляційної інстанцій встановили, що позивач виконав роботи за період з 10.06.2013 по 20.06.2013 на загальну суму 16750,00 грн., що підтверджується щозмінними актами, підписані уповноваженим представником відповідача, який призначений останнім відповідно до додатку №1 до договору, та 17.07.2013 направив відповідачу акт здачі-приймання наданих послуг № 441 для підписання, а також рахунок на оплату № 47 від 20.06.2013 (а.с.18-19, 63), які відповідач отримав 23.07.2013. В порушення вимог статті 853 Цивільного кодексу України позивач не прийняв виконані роботи належним чином.
Відповідач отримав акт здачі-приймання наданих послуг № 441 для підписання 23.07.2013, враховуючи умови договору, він зобов'язаний здійснити оплату до 28.07.2013 включно.
Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Відповідно до приписів статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання.
Доказів сплати 16750, 00 грн. основного боргу за договором будівельного підряду № 1806 від 01.06.2013 відповідач до суду не надав, тому суди дійшли до правильного висновку про стягнення 16750,00 грн. основного боргу.
Згідно з частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач просить стягнути з відповідача 298,74 грн. 3 % річних за період з 06.07.2013 по 07.02.2014.
Суд першої та апеляційної інстанцій, перерахувавши 3 % річних за період з 29.07.2013 (початок прострочення оплати) по 07.02.2014, встановили, що 3% річних складають 267,08 грн., дійшли до правильного висновку про часткове задоволення позовної вимоги щодо стягнення 3 % річних, і про відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення 116,22 грн. інфляційних нарахувань.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими і такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.
Відповідно до пункту 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваної постанови не вбачається.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Приватного підприємства фірми "ТОРГСЕРВІСБУД" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.08.2014 у справі № 904/1265/14 залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.08.2014 у справі № 904/1265/14 Господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.
Головуючий суддя Овечкін В.Е.Капацин Н.В.
Судді: Корнілова Ж.О. Чернов Є.В.Бернацька Ж.О.
Кривда Д.С.