Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" січня 2009 р. Справа № 60/11-08
Колегія суддів у складі: головуючого судді Кравець Т.В.
судді Гончар Т.В.
судді Шутенко І.А.
при секретарі –Бухановій Т.А.
за участю прокурора:
Бєлашова А.М. (посвідчення від 29.09.08р.)
за участю представників сторін:
позивача- Курило С.В. (довіреність № 01-19/2550 від 16.12.2008 р.);
відповідача –Мойсеєнко К.О. (довіреність б/н від 12.01.2009 р.)
розглянувши апеляційне подання Куп'янського міжрайонного прокурора (вх. № 2797 Х/2-5 ) на рішення господарського суду Харківської області від 22.10.2008 року по справі № 60/11-08
за позовом Куп'янського міжрайонного прокурора Харківської області в особі Куп'янської райдержадміністрації Харківської області, м. Куп'янськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Воля", с. Кучерівка
про стягнення 144306,17 грн., -
встановила:
Куп'янський міжрайонний прокурор Харківської області звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Куп`янської райдержадміністрації Харківської області (позивач) щодо стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Воля" -144306,17 грн. заподіяної шкоди, внаслідок бездоговірного користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 113,5125 га та 69,5066 га, які розташовані за межами Курилівської та Петропавлівської сільських рад.Позовні вимоги мотивовано з посиланням на «Методику визначення розміру шкоди, заподіяної в наслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу», затверджену Постановою Кабінету Міністрів України N 963від 25.07.2007 року в силу пункту 1 якої, - Методика спрямована на визначення розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним та фізичним особам, на всіх категоріях земель внаслідок, самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу (далі - розмір шкоди).
Рішенням господарського суду Харківської області від 22.10.2008 року по справі № 60/11-08 Куп'янському міжрайонному прокурору Харківської області в особі Куп'янської райдержадміністрації Харківської області відмовлено в задоволенні позову повністю. Суд мотивував своє рішення безпідставністю позовних вимог прокурора про стягнення з відповідача заподіяної шкоди внаслідок бездоговірного користування земельною ділянкою в сумі 144306,17 грн.
Куп'янський міжрайонний прокурор в апеляційному поданні та в уточненні до нього порушує питання про скасування зазначеного рішення та прийняття нового, яким задовольнити його позов в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального права, зокрема, на статтю 123 та частину 3 статті 125 Земельного кодексу України, мотивуючи подання тим, що в результаті бездоговірного користування відповідачем земельними ділянками до бюджету не надійшло 144306,17 грн., чим заподіяно шкоду Куп'янській райдержадміністрації Харківської області.
Куп'янська райдержадміністрація Харківської області у правовому обґрунтуванні зазначила, що відповідач самовільно займає спірні земельні ділянки, в судовому засіданні його представник просить апеляційне подання прокурора задовольнити, оскаржуване рішення господарського суду Харківської області скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовну заяву.
Відповідач в запереченнях на апеляційне подання зазначив, що з урахуванням приписів норм чинного законодавства та дійсних обставин апеляційне подання є необгрунтованим, таким, що не відповідає дійсним обставинам справи, а рішення законним, прийнятим при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права. Просить апеляційне подання Куп'янського міжрайонного прокурора залишити без задоволення, рішення господарського суду Харківської області від 22.10.2008 року залишити без змін.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши уповноважених представників учасників процесу, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційного подання Куп'янського міжрайонного прокурора Харківської області, виходячи з наступного.
Як видно з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції Куп'янською міжрайонною прокуратурою Харківської області було проведено перевірку додержання земельного законодавства щодо законності надання, користування, відчуження та охорони земель, під час якої встановлено, що згідно акту обстеження земельної ділянки № 000241 від 20.05.2008р. та акту обстеження земельної ділянки № 000380 від 20.05.2008р. землі сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані за межами населених пунктів Петропавлівської та Курилівської сільських рад загальною площею 69,5066 га та 113,5125 га використовуються відповідачем без оформлення правовстановлюючих документів.
Земельна ділянка є державної власністю і відповідно до пункту 12 перехідних положень Земельного кодексу України перебуває у віданні Куп”янської райдержадміністрації Харківської області.
Відповідач 25.10.2005р. розпорядженням голови Куп”янської райдержадміністрації Харківської області № 265 у встановленому Законом порядку отримав дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки із запасу земель Петропавлівської та Курилівської сільських рад для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 185 га.
Матеріалами справи встановлено, що 30.11.2005р. між відповідачем та приватним підприємцем Кириченко А.І. було укладено договір № 51-П/К, предметом якого є складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "ВОЛЯ" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель запасу на території Петропавлівської сільської ради Куп”янського району Харківської області та договір № 52-П/К, предметом якого є складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "ВОЛЯ" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель запасу на території Курилівської сільської ради Куп”янського району Харківської області.
18 січня 2007р. між Куп”янською районною державною адміністрацію Харківської області та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки строком на шість місяців (п.5 договору), у відповідності до п. 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за межами населених пунктів Курилівської та Петропавловської сільських рад Куп'янського району Харківської області, на підставі розпорядження голови райдержадміністрації від 25 жовтня 2005 р. за № 265 "Про дозвіл на відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення ТОВ "Воля"" та акта фактичного користування земельною ділянкою.
31.03.2008 року розпорядженням голови Куп'янської районної державної адміністрації Харківської області № 113 було скасовано дію розпорядження голови райдержадміністрації від 25.10.2005 року № 265 "Про дозвіл на відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення ТОВ " Воля".
Це стало підставою звернення Куп'янського міжрайонного прокурора до суду, на думку якого в результаті бездоговірного користування відповідачем земельними ділянками заподіяно шкоду Куп'янській райдержадміністрації Харківської області.
Такі доводи прокурор обґрунтував з посиланням на проведення Куп'янською міжрайонною прокуратурою перевірки додержання земельного законодавства щодо законності надання, користування, відчуження та охорони земель та складанням актів обстеження земельної ділянки № 000241 від 20.05.2008 року та № 000380від 20.05.2008 року якими встановлено, що землі сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані за межами населених пунктів Петропавловської та Курилівської сільських рад загальною площею 69,5066 га та 113,5125 га використовуються відповідачем без оформлення правовстановлюючих документів.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції правомірно виходив зі ст. 216 Господарського кодексу України, згідно якої учасники господарський відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Потерпіла сторона має право на відшкодування збитків, які належним чином доведені незалежно від того, чи є застереження про це в договорі.
Правильним, на думку колегії суддів є застосування господарським судом норм матеріального права, що регулюють порядок та правові підстави стягнення збитків, оскільки в силу ст. 22 Цивільного Кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та неодержані доходи, які управнена особа одержала б у разі належного виконання зобов'язання другою стороною. При відшкодуванні збитків обов'язковому доведенню та підтвердженню підлягає наявність складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, наявності збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та спричиненням збитків, вини.
При наявності таких обставин в особи виникає право на відшкодування завданих збитків. Зі змісту позовної заяви вбачається, що таким порушеним правом позивача є використання відповідачем зазначених земельних ділянок без укладення відповідачем договору оренди та його державної реєстрації, що є порушенням вимог ст.123 та ст.125 Земельного кодексу України, якою заборонено приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації.
Прокурор належним чином не обґрунтував суму нарахованих збитків, не підтвердив належними доказами підстави для стягнення збитків, а фактичне укладання договору оренди, докази розірвання якого за п. 29 у матеріалах справи відсутні та фактична сплата орендної плати без дотримання вимог статті 125 Земельного Кодексу України щодо реєстрації договору, - підставою для відшкодування збитків не є.
3 урахуванням наведених обставин справи колегія суддів зазначає, що приписи статей 125, 126 Земельного Кодексу України не містять правових підстав стягнення шкоди, внаслідок бездоговірного використання земельної ділянки. Не містить таких приписів і «Методика визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу», затверджених Постановою КМ України N 963 від 25.07.2007 року, що серед іншого встановлює методику розрахування шкоди, заподіяної саме внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, а не без [договірного їх використання.
Приймаючи до уваги вищевказані норми закону, суд перщоі нстанції правомірно вказав, що зазначені прокурором підстави для відшкодування шкоди не є порушенням права позивача, а тому спірна сума позовних вимог не є збитками в розумінні статті 22 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч.2 ст.152 Земельного Кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Статтею 156 цього Кодексу передбачений вичерпний перелік підстав відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.
Але, жодним пунктом вказаної статті не передбачено відшкодування збитків за фактичне користування землею.
Згідно п. 3 “Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу” підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне провадження, які підтверджують факт вчинення правопорушення. Однак матеріали даної господарської справи не містять доказів притягнення відповідача (його посадових осіб) до адміністративної відповідальності.
Надані прокурором протоколи про адміністративне правопорушення № 002779 від 20.05.2008 року, та № 002778 від 20.05.2008 року, за змістом яких відповідач самовільно використовує земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 113,5125 га та 69,5066 га, які розташовані за межами Курильської та Петропавлівської сільських рад, що є порушенням ст. 125 Земельного Кодексу України правомірно не прийняті судом, в якості належних та допустимих доказів притягнення відповідача (його посадових осіб) до адміністративної відповідальності, оскільки в силу статті 283 КУпАП доказом наявності у діях особи адміністративного правопорушення - є виключно Постанова у справі про адміністративне правопорушення, винесена органом (посадовою особою) у провадженні якої перебувала справа. Таке положення міститься і в Інструкції з оформлення органами Державного комітету України по земельних ресурсах матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 147 від 18.05.2004 р., в силу п. 3.1. якої розглянувши справу про адміністративне правопорушення, посадова особа виносить відповідну постанову (ст. 284 КУпАП).
Таким чином прокурор належним чином не обгрунтував суму нарахованих збитків і не підтвердив належними і допустимими доказами підстави для стягнення збитків, оскільки не укладення договору оренди земельної ділянки відповідно до вимог ст.125 Земельного Кодексу України не є такими підставами.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що суду не надано належних доказів про термін фактичного користування відповідачем земельною ділянкою та не вказано, за який термін проведено нарахування збитків.
Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України та статтею 2 Закону України "Про плату за землю" використання землі в Україні є платним, а плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.
Судом першої інстанції також зазначено, що відповідно до ч. 1 ст. 96 Земельного Кодексу України кожен землекористувач повинен своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Підставою для сплати орендної плати у відповідністю зі ст. 21 Закону України “Про оренду землі" є договір оренди землі. Виходячи з того, що договір оренди земельної ділянки не укладено відповідно до вимог ст. 125 Земельного Кодексу України, а саме не зареєстровано у Центрі державного земельного кадастру, то правових підстав для сплати орендної плати взагалі не існує. Проте, матеріалами справи підтверджено, що враховуючи на встановлений ст. 96 Земельного Кодексу України та ст. ст. 2, 21 Закону України “Про плату за землю" обов'язок по сплаті за землю відповідач постійно по теперішній час здійснює сплату коштів до місцевого бюджету за користування земельною ділянкою, що підтверджується наданими відповідачем платіжними дорученнями, які залучені судом до матеріалів справи та вбачається з довідки Куп'янської ОДПІ у Харківській області № 977/9/15-033 від 29.05.2008 року, що міститься у матеріалах справи, згідно якої з початку 2008 року позивачем було сплачено по Петропавлівській сільській раді орендної плати в сумі 6849,67 грн., а по Курилівській сільській раді 4532,39 грн. та станом на 29.05.2008 року податковий борг по орендній платі за землю по ТОВ "Воля" відсутній.
З урахуванням вищенаведеного, господарський суд Харківської області дійшов обгрунтованого висновку, що позовні вимоги прокурора про стягнення з відповідача заподіяної шкоди внаслідок бездоговірного користування земельною ділянкою в сумі 144306,17 грн. є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
З такими висновками суду першої інстанції повністю погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, з огляду на таке.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Рішення місцевого суду відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Так, відповідно до ст. 125 Земельного Кодексу України визначені підстави виникнення права користування земельною ділянкою, а саме отримання його користувачем документу, що посвідчує право оренди земельної ділянки, тобто укладання договору оренди земельної ділянки та його державна реєстрація. Порядок надання в постійне користування земельних ділянок юридичним особам та порядок передачі земельних ділянок в оренду визначені ст. ст. 123, 124 Земельного Кодексу України та ст. 16 Закону України “Про оренду землі”. Згідно вказаних норм юридична особа, зацікавлена в отриманні земельної ділянки повинна звернутися із відповідним клопотанням в уповноважений орган виконавчої влади або місцевого самоврядування, а уповноважений орган розглядає клопотання. Право ініціювати отримання земельної ділянки у користування надано юридичній особі, а розглянути питання зобов’язаний відповідний уповноважений орган.
Тобто, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі, одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
З'ясовуючи фактичні обставини справи та надаючи правової оцінки вимогам та доводам сторін колегія суддів дійшла висновку, що
по-перше: дії відповідача не можна кваліфікувати, як самовільне зайняття земельної ділянки, оскільки останній самовільного зайняття земельної ділянки не здійснював, вчинив необхідні, передбачені законодавством та залежні від нього дії, направлені на оформлення правовстановлюючих документів, отримав відповідні дані державного земельного кадастру, своєчасно та в повному обсязі сплачував і по теперішній час здійснює сплату коштів до місцевого бюджету за користування земельною ділянкою, розраховану згідно грошової нормативної оцінки землі;
по друге: відсутні правові підстави для відшкодування заподіяної позивачу шкоди, оскільки діючим законодавством не передбачені нарахування і стягнення за заподіяну шкоду внаслідок бездоговірного користування земельною ділянкою;
по-третє: зазначені прокурором підстави для відшкодування шкоди не є порушенням права позивача, а тому спірна сума позовних вимог не є збитками в розумінні статті 22 Цивільного кодексу України,
по -четверте: прокурор належним чином не обгрунтував суму нарахованих збитків і не підтвердив належними і допустимими доказами підстави для стягнення збитків, оскільки не укладення договору оренди земельної ділянки відповідно до вимог ст.125 Земельного Кодексу України не є такими підставами. Не надано прокурором і належних доказів про термін фактичного користування відповідачем земельною ділянкою та не вказано, за який термін проведено нарахування збитків.
по-п*яте: прокурор звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача -144306,17 грн. заподіяної шкоди, внаслідок бездоговірного користування земельними ділянками, в той час як постановою Куп*янської міжрайонної прокуратури Харківської області від 31.05.2008 року не встановлено факту самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки та використання її без правовстановлюючих документів (т. 1 а.с. 113-114), тобто позиція прокурора не однозначна і суперечна.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Судове рішення повинно бути об'єктивним і справедливим.
Таким чином, вимоги прокурора про стягнення з відповідача заподіяної шкоди внаслідок бездоговірного користування земельною ділянкою в сумі 144306,17 грн. є безпідставними, не підтвердженими належними та допустимими доказами, а тому не підлягають задоволенню.
З урахуванням приписів норм чинного законодавства та дійсних обставин справи у сукупності, доводи Куп'янського міжрайонного прокурора не спростовують законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що приймаючи оскаржуване рішення господарський суд Харківської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства і насамперед ст. ст. 33, 38, 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи відповідно до чинного законодавства та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 33, 38, 43, 99, 101, 102, п.1. ст.103, 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
постановила:
Апеляційне подання Куп'янського міжрайонного прокурора залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 22.10.2008 року по справі № 60/11-08 залишити без змін.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання законної сили .
Головуючий суддя Кравець Т.В,
Судді Гончар Т.В.
Шутенко І.А.