АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________
Провадження № 22-ц/790/6623/14 Головуючий 1-ї інстанції - Коваленко Д.С.
Справа № 2/425/323/14 Доповідач - Колтунова А.І.
Категорія: стягнення аліментів
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
« 09» жовтня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого: Колтунової А.І.,
суддів: Гальянової І.Г., Костенко Т.М.,
при секретарі: Попій Ю.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 25 квітня 2014 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини,-
ВСТАНОВИЛА:
04 березня 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини.
В обґрунтування позову зазначила, що вона та ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі не перебували, мають спільну малолітню дитину - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Дитина мешкає разом з позивачкою та знаходиться на її утриманні. Відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не надає.
Зважаючи на зазначене, просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання спільної дитини - ОСОБА_3, у розмірі ? частини з усіх видів його доходу, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дати звернення до суду, тобто з 04 березня 2014 року, та до досягнення дитиною повноліття, в межах платежу за один місяць допустити негайне виконання рішення суду, судові витрати по справі покласти на відповідача.
Рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 25 квітня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, позовні вимоги задовольнити. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права. Зазначає, що рішення суду є необґрунтованим. Судом першої інстанції під час ухвалення рішення не було прийнято до уваги того факту, що відповідач має намір виїхати за межі Україну та працювати за кордоном, що ставить під загрозу право дитини на утримання.
До суду апеляційної інстанції сторони не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач у добровільному порядку надає матеріальну допомогу на утримання дитини шляхом перерахування коштів на банківський рахунок, відкритий на ім'я позивача та несе додаткові витрати на утримання дитини.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для примусового стягнення аліментів з відповідача.
Колегія суддів вважає, що погодитись з висновками суду першої інстанції не можна, зважаючи на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 181 Сімейного Кодексу України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
Відповідно до ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Згідно з ч. 3 ст. 181 Сімейного Кодексу України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 Сімейного Кодексу України) і виплачуються щомісячно.
Аліменти, спрямовані на утримання дитини, повинні бути достатніми і, разом з тим, співрозмірними з урахуванням мети аліментного зобов'язання.
Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Судом встановлено, підтверджується письмовими доказами та не оспорюється сторонами, що відповідно до свідоцтва про народження, виданого на ім'я ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьками дитини є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 9).
Дитина проживає з матір'ю - ОСОБА_1 (а.с. 5).
Зібрані по справі докази свідчать про те, що 03 лютого 2014 року ОСОБА_2 за місцем роботи подав письмову заяву про відрахування з його заробітної плати на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 25 відсотків від його доходів, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку (а.с. 28).
З довідки про доходи, наданої на ім'я ОСОБА_2, вбачається, що за лютий 2014 року з заробітної плати відповідача на утримання дитини утримано аліменти в розмірі 400,00 грн., за березень 2014 року 475,00 грн. (а.с. 30, 31).
Також ОСОБА_2 надано докази, що свідчать про те, що він в добровільному порядку сплачує додаткові витрати на доньку, в тому числі витрати, спрямовані на розвиток її здібностей (а.с. 29-42).
Однак, факт перерахування ОСОБА_2 частини заробітку на утримання дитини у добровільному порядку не свідчить про досягнення домовленості між сторонами по справі про спосіб виконання відповідачем свого обов'язку по утримуванню дитини відповідно до ч.1 ст. 181 Сімейного Кодексу України, оскільки позивач проти цього заперечує.
У зв'язку з чим, колегія суддів вважає, що оскільки позивач наполягає на стягненні аліментів на утримання доньки на підставі рішення суду, то суд першої інстанції дійшов помилкового висновку стосовно того, що підстави для задоволення позову відсутні.
З матеріалів справи вбачається, що мати дитини - ОСОБА_1 працює в ТОВ «АТБ-маркет» на посаді продавця-консультанта (а.с. 52), а батько дитини - ОСОБА_2 працює в ТОВ «Тара-маркет». Середній розмір заробітної плати останнього становить 1 470,97 грн. (а.с. 30).
Даних, що свідчать про наявність у відповідача на утриманні інших осіб, крім доньки, матеріали справи не містять.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального права та на підставі п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню.
Колегія суддів ухвалює нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольняє, стягує з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі ? частини від всіх видів його доходу, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку.
Колегія суддів стягує аліменти відповідно до ч.1 ст. 191 СК України від дня пред'явлення позову, тобто з 04 березня 2014 року.
Разом з тим, при виконанні рішення повинні бути враховані суми сплачених ОСОБА_2 у добровільному порядку аліментів за цей період.
Відповідно до ч.2 ст. 88 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 121,80 грн.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст. 307, п.1 ч.1 ст. 309, ст. 313, ч.2 ст. 314, ст.ст. 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 25 квітня 2014 року - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця с. Нижня Покровка, Старобельського району, Луганської області, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженки м. Рубіжне, Луганської області, аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі ? частини всіх видів доходу відповідача, але не менше від 30 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 04 березня 2014 року та до досягнення дитиною повноліття, з урахуванням сплачених в цей період у добровільному порядку ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини - ОСОБА_3.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 121,90 (сто двадцять одна гривня 90 коп.).
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: