УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2006 року листопада місяця 28 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого, судді  Берещанської І.І.

Суддів                                                               НовіковаР.В.

Сокола B.C.     

При секретарі                                                   Іванові O.K.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до КП «Приватизаційне бюро» м. Сімферополя, виконкому Сімферопольської міської ради, Кримської республіканської спілки споживчих товариств (Кримспоживспілки), товариства з.обмеженою відповідальністю «Коопсервіс», відкритого акціонерного товариства «Кожвзуття» про визнання недійсними (незаконними) рішень виконкому Сімферопольської міської ради НОМЕР_1 і НОМЕР_2, свідоцтв про право власності НОМЕР_3 і НОМЕР_4 та визнання права власності на квартиру, за апеляційною скаргою ТОВ „Коопсервіс", Кримспоживспілки   на   рішення Центрального   районного   суду   М.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 27 грудня 2005 р.-,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до КП «Приватизаційне бюро» м. Сімферополя, виконкому Сімферопольської міської ради, Кримської республіканської спілки споживчих товариств (Кримспоживспілки), товариства з обмеженою відповідальністю «Коопсервіс», відкритого акціонерного товариства «Кожвзуття» про визнання недійсними (незаконними) рішень виконкому Сімферопольської міської ради НОМЕР_1 і НОМЕР_2, свідоцтв про право власності НОМЕР_3 і НОМЕР_4 та визнання права власності на квартиру.

Позовні вимоги мотивовані тим, що працюючи на Кожно-взуттєвому комбінаті (надалі - ВАТ «Кожвзуття»), в 1975 р. на сім'ю з 4-х осіб отримав ордер на вселення в державну квартиру АДРЕСА_1, в якій і мешкає по цей час.

У 2003 р. відповідач - ТОВ «Коопсервіс», на балансі якого знаходиться будинок, відмовив йому в безкоштовній приватизації житла, посилаючись на зареєстроване, на підставі рішення виконкому НОМЕР_1, право власності Кримспоживспілки на квартири в зазначеному будинку.

Вважаючи, що передача відповідачам спірної квартири позбавляє його права на приватизацію, позивач просив визнати недійсними рішення виконкому НОМЕР_1 та НОМЕР_2 в частині оформлення за Кримспоживспілкою та ТОВ «Коопсервіс» права власності на квартиру АДРЕСА_1, і визнати за ним право власності на спірну квартиру.

Рішенням суду позов задоволено повністю.

В            апеляційній    скарзі ставиться питання про скасування рішення

суду і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи і перевіривши їх доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач працював на Кожно-взуттєвому комбінаті (надалі - ВАТ «Кожвзуття») і перебував на квартирному обліку з метою поліпшення житлових умов.

Рішенням №8 міськвиконкому від 22.04.1969 р. Кожно-взуттєвому комбінату було виділено земельну ділянку площею 0.6 га для будівництва 100-квартирного житлового будинку, з подальшим скасуванням вказаного рішення і прийняттям нового, №4 від 12.01.1971 р,, відповідно до якого земельну ділянку для будівництва 100-квартирного житлового будинку надано Кримспоживспілці (52 квартири) з пайовою участю Кожно-взуттєвого комбінату (40 квартир), та ремонтно-будівельного дорожнього управління (6 квартир).

Рішенням виконкому №700/1 від 31.12.1974 р. затверджено акт введення в експлуатацію 108-квартирного житлового будинку АДРЕСА_2, а рішенням №1а від 02.02.1975 р. будинок заселено.

02.01.1975 р. позивачу на сім'ю з 4-х осіб виданий ордер НОМЕР_5 на зайняття трикімнатної квартири НОМЕР_6 в будинку АДРЕСА_2.

Надалі будинок було передано на баланс, а потім і оформлено право власності за відповідачем.

Численними матеріалами справи, зокрема, ніким не спростованими фінансовими довідками, актами комбінату, підтверджується участь комбінату, а тому й держави в будівництві жилого будинку.

До того ж, відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Таким чином, не підлягають доказуванню, зокрема, визнані відповідачами факти правового статусу Кожно-взуттєвого комбінату як державного підприємства, що, за рахунок саме державних коштів приймало участь у будівництві 108-квартирного житлового будинку АДРЕСА_2.

Саме тому Кожно-взуттєвому комбінату по закінченні будівництва і була надана майже половина квартир, у тому числі й спірна квартира, виділена позивачу як працівникові комбінату.

Відповідно до ст. 55 Житлового кодексу України жилі приміщення, що звільняються в будинках, споруджених із залученням у порядку пайової участі коштів підприємств, установ, організацій, заселяються в першу чергу потребуючими поліпшення житлових умов працівниками цих підприємств, установ, організацій. Зазначений порядок заселення застосовується незалежно від часу передачі або закінчення спорудження жилого будинку. Тому й в теперішній час, при можливому звільненні спірного жилого приміщення позивачем та його сім'йою (звісно, якщо квартира неприватизована), зазначену квартиру мали б заселяти тільки потребуючі поліпшення житлових умов працівники підприємства, що одержало квартиру після будівництва, а не інших організацій, які приймали участь у будівництві.

При такому положенні, сам факт будівництва спірної квартири за державні кошти свідчить про її належність до державного житлового фонду вже безпосередньо і одразу після закінчення будівництва, незалежно від часу закінчення спорудження жилого будинку та передачі квартир державному підприємству.

У сенсі вище викладеного, враховуючи також і положення ч. 1 ст. З ЦПК України і безперечне порушення права позивача на приватизацію спірної квартири -відсутність позову про визнання права на квартири з боку ВАТ «Кожвзуття» або органу, що уповноважений управляти державним майном, чи органу місцевого самоврядування не має ніякого правового значення.

Зазначені висновки відповідають і нормам Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Всупереч вимогам ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України відповідачі (апелянти) не надали належних допустимих доказів, які мали б спростувати висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції.

На підставі викладеного й керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315, 323, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати в цивільних справах, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ „Коопсервіс", Кримспоживспілки на рішення Центрального районного суду М.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 27 грудня 2005 р. відхилити і рішення суду залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції у двомісячний строк.