У к р а ї н а

 

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

 

ПОСТАНОВА

Іменем України

28.01.09                                                                                               Справа №10/644/08

 

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

 

   

 

при секретарі: Пересаді О.В.

за участю представників:

позивача: ОСОБА_2, довіреність від 01.01.09р. б/н

відповідача: Міхадюк М.в., довіреність № 325 від 22.10.08р.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» на рішення господарського суду Запорізької області від 19.11.2008р. у справі  № 10/644/08

за позовом: Суб»єкта підприємницької діяльності- приватного підприємця ОСОБА_1

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких електричних мереж м. Запоріжжя

про  визнання права власності

 

          Суб»єкт підприємницької діяльності-приватний підприємець ОСОБА_1 м. Запоріжжя звернувся з позовом про визнання за ним  права власності на кабельну лінію  завдовжки  134м КЛ АСБ 3х50+ 1х25 від ТП 492 до будинку АДРЕСА_1.

          Рішенням господарського суду Запорізької області (суддя Алейнікова Т.Г.)  позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Визнано за суб»єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1 право власності на кабельну лінію КЛ АСБ 3х50+ 1х25 завдовжки 134 м від ТПА 492 до будинку  АДРЕСА_1.  

          Рішення господарського суду мотивовано  доведеністю  правомірного придбанням позивачем спірної кабельної лінії  та обгрунтованістю  звернення з позовом  про визнання його права власності, оскільки це право не визнається відповідачем.

          Відповідач по справі-Відкрите акціонерне товариство «Запоріжжябленерго»  звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області  від 19.11.2008 р. по справі № 10/644/09 і припинити провадження у справі. При цьому, вважає, що оскаржуване рішення господарського суду першої  інстанції прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням  норм матеріального та процесуального права. Вказує на те, що господарським судом було неправильно застосовано норми матеріального права, а саме ст.137 ЦК УРСР (1963р.). та зазначає, що  спірна  кабельна лінія  була йому передана на баланс за рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради в 1981 р. як безхазяйне майно з метою його обслуговування. Також, звертає увагу на те, що встановлення меж експлуатаційної відповідальності та балансової належності електричної мережі не фактом оспорювання ним права власності на кабельну лінію. Вважає, що в даній ситуації взагалі відсутній предмет спору, оскільки  він є лише  балансоутримувачем  спірної кабельної лінії, а тому не може виступати в якості відповідача про встановлення права власності на зазначену кабельну лінію.    

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 18.12.2008 року у справі  № 10/644/08  апеляційний розгляд справи призначено на 28.01.2009р.

23.01.2009р. від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу,  в якому він зазначає, що оспорюване  відповідачем  рішення господарського суду винесено відповідно до норм матеріального та процесуального права та з повним встановленням всіх фактичних обставин справи, а вимоги, викладені в апеляційній скарзі не підлягають задоволенню. При цьому, вважає неналежним посилання  заявника апеляційної скарги на рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради  від 1981 р., оскільки за своїм змістом дане рішення не є рішенням про визнання майна безхазяйним, та що за даним рішенням майно не передавалося у власність держави. Також, вказує що, той факт що кабельна лінія рахувалася на балансі відповідача не є перешкодою для власника для його відчуження іншій особі, так як утримання на балансі майна не породжує права власності на дане майно. Звертає увагу на те, що спірна  кабельна лінія ним отримана за договором купівлі-продажу від 22/05 від 221.11.2005р. Наполягає на тому, що  відповідач своїм листом від 26.12.2007р. за № 8532/22 оспорив  його право власності. Вважає, що предмет спору існує, а тому провадження по справі не може бути припинено.  

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду №121  від 27.01.2009 року справу №10/644/08 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий: Кагітіна Л.П. (доповідач), судді: Коробка Н.Д., Хуторной В.М., якою апеляційна скарга прийнята до розгляду.

В судовому  засідання 28.01.2009р. представники сторін  підтримали свої доводи, викладені  в позові, апеляційній скарзі на відзиві на неї.

           За заявою представників сторін, апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів запису судового процесу.

          По закінченні судового засідання за згодою сторін, колегією суддів  оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Відповідно до ст.99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Вислухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, Запорізький апеляційний господарський суд

 

                                                      ВСТАНОВИВ:

 

Суб»єкт підприємницької діяльності-приватний підприємець ОСОБА_1 м. Запоріжжя звернувся з позовом про визнання за ним  права власності на кабельну лінію  завдовжки  134м КЛ АСБ 3х50+ 1х25 від ТП 492 до будинку АДРЕСА_1.

         Рішенням господарського суду Запорізької області позовні вимоги  були задоволені, з чим не погодився відповідач по справі, звернувшись з апеляційною скаргою.

Колегія суддів вважає позовні вимоги неправомірними, а апеляційну скаргу   такою, що  підлягає  частковому  задоволенню, в силу нижчевикладеного:

Як свідчать матеріали справи, відповідно до договору купівлі-продажу від 22.11.2005р. приватний підприємець ОСОБА_1 м. Запоріжжя придбав  у Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжитлоцивільбуд»  м.Запоріжжя кабельну лінію завдовжки134м КЛ АСБ 3х50+ 1х25 від ТП 492 до будинку АДРЕСА_1 вартістю 88,71грн.

02.10.2007р. Запорізькими міськими електричними мережами ВАТ «Запоріжжяобленерго» було складено акт розмежування балансової приналежності електромереж та експлуатаційної відповідальності.

Проте, 26.12.2007р. Приватним підприємцем ОСОБА_1було отримано від Запорізьких  міських електричних мереж ВАТ «Запоріжжяобленерго» листа,  в якому зазначалося, що  після  достеменної переверки приналежності КЛ-0,4 кВ от ТП-492 рб-9 к ВРУ до будинку АДРЕСА_1, було встановлено, що вона   рахується на балансі ВАТ «Запоріжжяобленерго» з 1981 р. за інвентарним номером 45094.

Вважаючи, що цим листом відповідач по справі оспорює право власності на кабельну лінію на завдовжки 134м КЛ АСБ 3х50+ 1х25 від ТП 492 до будинку АДРЕСА_1, позивач звернувся з позовом про визнання права власності на цю  кабельну лінію, що  й було предметом спору в господарському суді Запорізької області.

Колегія суддів не погоджується з висновком господарського суду про задоволення позовних вимог,  на підставі наступного:

Згідно приписів ст.ст. 316, 317, 319 Цивільного кодексу України,  правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

У відповідності до ст.328  того ж  кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 334 зазначеного кодексу України встановлюється принцип, за яким право власності виникає з моменту передання майна.

Також, відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Як свідчать матеріали справи, приватний підприємець ОСОБА_1  м. Запоріжжя  (ДРФО 2585806633) набув право власності на кабельну лінію завдовжки 134м КЛ АСБ 3х50+ 1х25 від ТП 492 до будинку АДРЕСА_1  на підставі  договору купівлі-продажу від 22.11.2005р. за №22/05, укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Запоріжжитлоцивільбуд» м.Запоріжжя та Приватним підприємцем ОСОБА_1 м.Запоріжжя.  Придбана кабельна лінія була передана Приватному підприємцю ОСОБА_1 за актом приймання-передачі  від 22.11.2005р. Отже, право власності на спірну кабельну лінію  набута  приватним підприємцем  ОСОБА_1правомірно, незаконність набуття цього права власності не встановлена судом та право власності на зазначену кабельну лінію  виникло  з моменту передання майна.

Згідно приписів ст.ст.33-34 Господарського процесуального кодексу України  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивачем не доведено в рамках зазначених  норм  ту обставину, що його право власності на  кабельну лінію завдовжки134м КЛ АСБ 3х50+ 1х25 від ТП 492 до будинку АДРЕСА_1  на підставі  договору купівлі-продажу від 22.11.2005р. за№22/05, оспорюється або не визнається іншою особою.           

Посилання позивача на лист відповідача від 26.12.2007р. за №8532/22 не приймається до уваги, оскільки у зазначеному листі йде мова лише про те, що кабельні лінії 0,4 кВ от ТП-492 рб-9 к ВРУ  до будинку   АДРЕСА_1 числяться на балансі ВАТ «Запоріжжяобленерго» з 1981р. та мають інвентарний номер 45094. Отже, з цього листа випливає, що ВАТ «Запоріжжяобленерго» є лише балансоутримувачем  зазначених у цьому листі кабельних ліній та зовсім не підтверджує право власності відповідача на  кабельні лінії завдовжки134м КЛ АСБ 3х50+ 1х25 від ТП 492 до будинку АДРЕСА_1.   До того ж,  утримання на балансі  майна не породжує права власності на майно, а  тому не може бути перешкодою для власника щодо відчуження іншій особі.

Акт розмеження балансової приналежності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін від 02.10.2007р., оригінал  якого був пред»явлений в судовому засіданні представником відповідача та якому колегією суддів надана відповідна оцінка, також не підтверджує факт оспорення  ВАТ «Запоріжжяобленерго»  права власності позивача на кабельні лінії завдовжки134м КЛ АСБ 3х50+ 1х25 від ТП 492 до будинку АДРЕСА_1, придбані Приватним підприємцем ОСОБА_1на підставі  договору купівлі-продажу від 22.11.2005р. за №22/05, а лише фіксує зміни меж балансової  приналежності та експлуатаційної відповідальності.

Окрім того, ані зміст  вищезазначеного  листа, ані  інвентарної картки обліку основних засобів за  № 45094, на яку посилається відповідач у  вищевказаному  листі, не свідчать про те, що в них йде мова саме про кабельні лінії завдовжки134м КЛ АСБ 3х50+ 1х25 від ТП 492 до будинку АДРЕСА_1, придбані Приватним підприємцем ОСОБА_1 на підставі  договору купівлі-продажу від 22.11.2005р. за №22/05.

На підставі вищевикладеного, господарський суд помилково прийняв до уваги лист відповідача від 26.12.2007р. за №8532/22 в якості доказу  оспорення відповідачем  права власності позивача на зазначені кабельні лінії.

Колегія суддів, також не  погоджується  з висновком господарського суду першої інстанції стосовно того, що надані до справи матеріали доводять той факт, що спірні кабельні лінії набули статусу безхазяйного майна, що привело до  невірного застосування норм ст.137 Цивільного кодексу України (1963р.) на тій підставі, що рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради народних депутатів від 21.0.5.1980р. за  №189 «Про взяття на баланс Запорізьким ПМЄМ безхазяйним електромережних об»єктів в м.Запоріжжі», на яке посилається  відповідач,  за своїм правовим змістом не є рішенням про визнання майна безхазяйним, а лише свідчить про зобов»язання Запорізького підприємства міських електричних мереж Міністерства енергетики та електрифікації КРСР прийняти на свій баланс безхазяйне електромережне господарство, у т.ч. кабельні лінії напругою 10-6-0,4 кв. км-91,483. Окрім того, зі змісту зазначеного рішення не випливає, що  в цьому рішенні йде мова саме за  спірні мережі, а саме  кабельні лінії завдовжки134м КЛ АСБ 3х50+ 1х25 від ТП 492 до будинку АДРЕСА_1, придбані Приватним підприємцем ОСОБА_1 на підставі  договору купівлі-продажу від 22.11.2005р. за  №22/05.

Також,  згідно матеріалів справи, в межах проведення ліквідаційної процедури по справі про банкрутство ВАТ «Запоріжжитлоцивільбуд» ліквідатором було виявлено, що окремо визначені мережі водоводу, каналізації, енергопостачання та опалення до будинку  АДРЕСА_1 належать боржнику і дані об»єкти було включено  до ліквідаційної маси боржника. Відповідач по даній справі виступав кредитором по справі про банкрутство та затверджував укладання відповідних договорів. Грошові кошти, отримані  за договором від 22.11.2005р. за №22/05, укладеним між ВАТ «Запоріжжитлоцивільбуд» м.Запоріжжя та Приватним підприємцем ОСОБА_1за продану   вищезазначену кабельну лінію були направлені на погашення вимог кредиторів.  

Отже, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги стосовно прийняття  оспорюваного  рішення з неповним з»ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та неправильним застосуванням норм матеріального права, що у відповідності до приписів ст.104 Господарськогого процесуального кодексу України є підставою для скасування оспорюваного рішення господарського суду першої інстанції.

Проте, колегія суддів не знаходить законних підстав для задоволення  апеляційних вимог щодо  припинення провадження у справі у зв»язку з відсутністю  предмету спору.

Так, заявник апеляційної скарги вважає, що оскільки він не оспорює право власності позивача на вищезазначену кабельну лінію та є лише балансоутримувачем КЛ АСБ 3х50+1х25 від ТП 492 до будинку АДРЕСА_1, а отже не може виступати в якості відповідача про встановлення права власності на зазначену кабельну лінію, то в даній ситуації взагалі відсутній предмет спору, а відтак провадження  у справі підлягає припиненню.

У відповідності до ст.392 Цивільного кодексу України  в якості  відповідача виступає третя особа, що заявляє про свої права на річ або не визнає за позивачем речового права на майно.

Як свідчить вищевикладене, залучене позивачем в якості відповідача Відкрите акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго»  не заявляє свої права на  кабельну лінію АСБ 3х50+1х25 від ТП 492 до будинку АДРЕСА_1, а лише вказує на те, що є тільки їх  балансоутримувачем, та при цьому, не доводить належними доказами  не визнання за позивачем права на зазначені кабельні лінії. 

Як випливає з приписів ст.80 Господарського процесуального кодексу України припинення провадження у справі - це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченим законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства. Припинення провадження у справі відбувається у випадках, коли неможливий судовий захист особи у господарському суді.

У відповідності до п.1-1 статті 80 того ж кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі у зв»язку з відсутністю предмета спору, якщо між сторонами у зв»язку з цим не залишилося неврегульованих питань, або спір врегульовано самими сторонами шляхом  перерахування боргу після звернення кредитора за позовом за умови подання доказів такого врегулювання. Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами. Від предмета спору слід відрізняти предмет позову - певну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права.

Виходячи з аналізу вищезазначених процесуальних норм права,  матеріалів справи та пояснень представників сторін в судовому засіданні апеляційної інстанції,  колегія суддів не погоджується з заявником апеляційної скарги щодо відсутності предмету спору, та вважає, що фактично позов заявлено до неналежного відповідача.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не знаходить законних підстав  для задоволення  позовних вимог.

          Апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 19.11.2008 р. у справі  № 10/644/08  підлягає частковому  задоволенню.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за позовом (102грн.00коп. державного мита та 118грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) та державне мито за апеляційною скаргою (51грн.00коп.) відносяться на позивача.

На підставі викладеного та керуючись  ст.ст. 49, 99, ст. 101, п.2 ст. 103,  п.1,2,4  ч.1.ст104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу  України,   Запорізький апеляційний господарський суд

     ПОСТАНОВИВ:

          Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» м.Запоріжжя  задовольнити частково.

        Рішення господарського суду Запорізької області від 19.11.2008 р. у справі №10/644/08  скасувати повністю та прийняти нове рішення по справі.

        В задоволенні позовних вимог відмовити.

        Стягнути з Суб»єкта підприємницької діяльності- приватного підприємця ОСОБА_1 м.Запоріжжя на користь Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» м.Запоріжжя 51грн.00коп. державного мита за апеляційною скаргою. Видати наказ.

          Зобов'язати господарський суд Запорізької області видати відповідний наказ.

         

          Постанову оформлено у повному обсязі та підписано 02.02.2009 року.