УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2006  року  листопада  місяця  21   дня  колегія  суддів судової  палати  у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді      Новікова Р.В.

Суддів                                                           Берещанської І..І.

__________________________________ Сокола B.C.

При секретарі___________________        Іванові O.K.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крім від 16 травня 2006 р.,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крім від 16 травня 2006 р. позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди. З відповідачів на користь позивача стягнуто солідарно 2 368 грн 62 коп матеріальної шкоди і 50 000 грн моральної шкоди, і судові витрати.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду, як прийнятого з порушенням норм матеріального і процесуального законів.

Заслухавши доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Підставою для задоволення позову суд першої інстанції вважав заподіяння позивачу матеріальної і моральної шкоди синами відповідачів: ОСОБА_4 і  ОСОБА_5, що повністю підтверджується вироком по кримінальній справі.

Проте, суд не врахував положення ч.ч. 1 - 3 ст. 1179 Цивільного кодексу України, відповідно до яких неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах.

У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками.

Обов'язок батьків відшкодувати шкоду припиняється після досягнення особою, яка завдала шкоди, повноліття або коли вона до досягнення повноліття стане власником майна, достатнього для відшкодування шкоди.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4, тобто на час розгляду цивільної справи він вже досяг повноліття.

Таким чином, обов'язок відповідачів відшкодувати шкоду за цю особу, що досягла повноліття безумовно припинений і ОСОБА_4 повинен у будь-якому випадку (і якщо знаходиться в місцях позбавлення волі) відповідати за завдану ним шкоду самостійно на загальних підставах.

Згідно з ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 02.08.2005 р. вирок в частині відшкодування матеріальної і моральної шкоди скасовано і справу в цій частині направлено на новий розгляд в порядку цивільного судочинства (л.с. 7).

Але в матеріалах справи відсутня позовна заява ОСОБА_1, оформлена відповідно до вимог ст. ст. 118-120 ЦПК України. В цивільній справі є лише ксерокопія заяви позивача на ім'я слідчого ОВС (л.с. 2).

Наявні матіріали свідчать, що ОСОБА_4 до участі в цивільній справі взагалі не притягувався, йому не надсилалася копія позовної заяви, він не повідомлявся по місце і час розгляду справи. Однак, суд фактично розглянув питання саме про його права та обов'язки.

Безпідставно залишився непритягнутим до участі в цивільному процесі і інший злочинець: ОСОБА_5 щодо якого застосовуються положення ч. 2 ст. 1179 Цивільного кодексу України.

Тому обов'язок батьків відшкодувати заподіяну шкоду має місце лише при наявних достатніх і належних доказах відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди.

Відповідно ст. 215 ЦПК 2004 р. при ухваленні рішення, яке повинно бути законним і обгрунтованим, суд має привести обставини (факти) справи, що становлять предмет доказування, та вказати, якими доказами ці факти підтверджуються.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції не тільки не дав належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, але й абсолютно не обгрунтував з фактичної сторони рішення суду.

Зокрема, в справі відсутні докази конкретного розміру заподіяної потерпілому - позивачу матеріальної шкоди, як не обгрунтована і грошова сума в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Тому судове рішення не може бути визнано обгрунтованим.

На підставі викладеного й керуючись ст. ст. 303, 307, 311,314, 325, 327 Цивільного процесуального Кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крім від 16 травня 2006 р. скасувати і направити справу на новий розгляд у той же суд в іншому складі суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції у двомісячний строк.