У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
16.12.08 Справа №8/411/08
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В. судді Мойсеєнко Т. В. , Кричмаржевський В.А. , Хуторной В.М.
при секретарі судового засідання Шерник О.В.
за участю представниківсторін:
від позивача: не з’явився;
від відповідача: не з’явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 8/411/08 та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія КІП», м.Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області від 13.10.2008р. у справі №8/411/08
за позовом: Державного підприємства «Вінницятрансприлад», м. Вінниця
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія КІП», м.Запоріжжя
про: зобов’язання поставити недопоставлені за договором № СН7/3-ВМТП/083/Ю від 04.01.2008 року гідроциліндри на загальну суму 174 288 грн. та стягнення 33 114 грн. 72 коп. штрафних санкцій
Встановив:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 13.10.2008р. у справі № 8/411/08 (суддя Попова І.А.) в частині вимог про зобов’язання поставити недопоставлені за договором № СН 7/3-ВМТП/083/Ю від 04.01.2008 року гідро- циліндри на загальну суму 174 288 грн. провадження по справі припинено, стягнено з відповідача на користь позивача 33 114,72 грн. штрафних санкцій та 1 176,15 грн. судових витрат.
Рішення суду прийнято з посиланням на ст. 526 Цивільного кодексу України ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, та мотивовано тим, що факт того, що у п. 9.1. договору штрафні санкції названі штрафом, а не неустойкою, яка за визначенням договору є відповідальністю за невиконання зобов’язання, не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, які документально та нормативно обґрунтовані.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, відповідач звернувся до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій останній просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 13.10.2008 року у справі № 8/411/08 в частині стягнення 33 114,72 грн. штрафних санкцій. Вважає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням матеріального права та не відповідає обставинам справи. На думку заявника апеляційної скарги суд першої інстанції невірно застосував ст. 549 ЦК України в тій її частині, що стосується стягнення штрафу, адже штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання, а суд фактично стягнув з відповідача не штраф, а пеню в розмірі 0,5 % від суми товару, який непоставлений згідно договору, і за кожний день прострочення, що суперечить умовам договору та чинному законодавству. На думку заявника апеляційної скарги, відповідач має сплатити штраф у розмірі 871,44 грн., але не як не 33 114,72 грн.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів, викладених в апеляційній скарзі. Вважає їх нормативно та документально необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Позивач зазначає, що відповідач сам дав згоду на розмір санкцій, передбачених договором № СН 7/3-ВМТП/083/Ю від 04.01.2008 року, підписавши його. Просить рішення господарського суду Запорізької області від 13.10.2008р. у справі № 8/411/08 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача по справі – без задоволення.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 14 листопада 2008р. у справі № 8/411/08 апеляційна скарга відповідача прийнята та призначена до розгляду на 16.12.2008р.
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2376 від 16.12.2008р. справу призначено до розгляду у складі колегії – головуючого судді Мойсеєнко Т.В., суддів Кричмаржевського В.А., Хуторного В.М., якою і прийнято постанову.
У судове засідання, яке відбулося 16.12.2008р. уповноважені представники сторін, повідомлені належним чином про дату, місце та час розгляду справи, не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили.
Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
04.01.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанією КІП» (продавець) та Державним підприємством «Вінницятрансприлад» (покупець) укладено договір постачання товару № СН 7/3-ВМТП/083/Ю, відповідно до умов якого продавець зобов’язується виготовити та передати в терміни і в порядку, визначеному договором, у власність покупця гідроциліндри, а покупець зобов’язується своєчасно прийняти і сплатити за гідроциліндри в порядку і термін, передбачені даним договором.
Пунктом 3.2.1 договору передбачено, що покупець перераховує продавцю 25% попередньої оплати від суми договору, а саме: 48 249,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 8 041,50 грн. протягом п’яти календарних днів після оприлюднення звіту про завершення процедури закупівлі в мережі Інтернет та Інформаційному бюлетені тендерної палати України.
Термін постачання гідроциліндрів, відповідно до п. 3.3 договору, складає 65 календарних днів після отримання продавцем першої частини попередньої оплати в сумі 48 249,00 грн. в тому числі ПДВ 20% - 8 041,500грн.
У разі непостачання товару в терміни, обумовлені договором, продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 0,5% від суми товару, який непоставлений згідно договору, за кожен день прострочення (п. 9.1. договору).
Як свідчать матеріали справи, платіжним дорученням № 894 від18.03.2008 року позивач сплатив обумовлену договором суму попередньої оплати у розмірі 48 249,00 грн. (т.1 а.с.15).
Листом № 2005-1 від 20.05.2008 року відповідач звернувся до позивача з проханням перенести кінцевий строк виконання робіт на 10.06.2008 року, у зв’язку з істотною перервою у роботі через велику протяжність травневих свят (т.1а.с. 12).
У відповіді № СН5/254/7419 від 30.05.2008 року позивач погодився продовжити виготовлення циліндрів до 10.06.2008 року. У листі позивач також повідомив, що у разі не поставлення циліндрів в обумовлений строк, він змушений буде звернутися до суду з позовною заявою про стягнення штрафних санкцій за невиконання договірних зобов’язань про постачання гідро циліндрів починаючи з 23.05.2008 року.
З матеріалів справи вбачається, що вся продукція за договором № СН 7/3-ВМТП/083/Ю від 04.01.2008 року поставлена на адресу позивача за накладними № 1-74 від 08.07.2008 року, № 1-75 від 14.07.2008 року та № 1-86 від 08.08.2008 року на загальну суму 174 288,00грн. до винесення рішення по даній справі. У зв’язку з цим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо припинення провадження по справі в частині стягнення суми основного боргу на підставі ст. 80 ГПК України, у зв’язку з відсутністю предмету спору.
Позовні вимоги щодо стягнення штрафу в розмірі 33 114,72грн., нарахованого за період прострочення з 23.05.2008 року по 30.06.2008 року на думку апеляційного господарського суду, є нормативно та документально обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Оскільки спір виник між суб’єктами господарської діяльності стосовно майново-господарських відносин, то відповідно до п.2 ст.4 та п.1 ст.175 Господарського кодексу України до спірних відносин слід застосовувати положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно ст. 193 ГК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору.
Факт порушення зобов’язань матеріалами справи доведено.
Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.
У сфері господарювання, як встановлено ч. 2 ст.217 ГК України, застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків, штрафні санкції,оперативно-господарські санкції.
Пунктом 9.1. Договору передбачено, що у разі непостачання товару в терміни, обумовлені договором, продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 0,5 % від суми товару, який непоставлений згідно договору, за кожний день прострочення.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплати у разі порушення ним правил здійснення господарського зобов’язання.
У частині 4 ст. 231 ГК України зазначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношення до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі від вартості товарів (робіт, послуг).
Колегія суддів зазначає, що сторони визначили умови договору на підставі вільного волевиявлення і на свій розсуд встановили санкцію, яка підлягає застосуванню у випадку порушення відповідачем своїх господарських зобов’язань, що не суперечать законодавству.
Крім того, відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі не суперечить матеріальному праву України.
Договір не оскаржений та не визнаний у встановленому законом порядку недійсним, тому в силу ст. 204 ЦК України є правомірним та відповідно до ст.629 ЦК України обов’язковим для виконання сторонами.
Факт того, що у п. 9.1 Договору штрафні санкцій названі штрафом, а не неустойкою, не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у частині стягнення цих штрафних санкцій, адже у договорі фактично йдеться мова про відповідальність за невиконання зобов’язання, у розмірі 0,5 % від невиконаної частини зобов’язань за кожен день прострочення.
Доводи заявника апеляційної скарги щодо не вірного застосування ст. 549 ЦК та неправомірного стягнення неустойки замість штрафу є безпідставними та судом до уваги не приймаються.
Враховуючи вищевикладене, відповідач всупереч статті 33 ГПК України не довів тих обставин, на які він посилається у апеляційній скарзі, у зв’язку з чим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог у частині стягнення штрафних санкцій у сумі 33 114,72грн.
Колегія суддів зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи заявника, які викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставою для зміни або скасування судового рішення.
Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на заявника апеляційної скарги
Керуючись ст. ст. 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд –
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія КІП», м.Запоріжжя залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 13.10.2008р. у справі №8/411/08 залишити без змін.
Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В.
судді Мойсеєнко Т. В.
Кричмаржевський В.А. Хуторной В.М.