Справа № 11а-299                            Головуючий в 1 інстанції Сарапін Г. С.

Ст. 190ч. 2 КК України                            Доповідач Лозовський А.О.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Луцьк                                                                                  20 червня 2006 року

Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді ФілюкаП.Т. суддів Лозовського А.О., Матвієнко Н.В. з участю прокурора Редька П.П. засудженого ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Володимир-Волинського міського суду від 05 квітня 2006 року , яким ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, українець, громадянин Украйни, з середньою освітою, одружений, не працює, судимий вироком Нововолинського міського суду від 12.04.2002 року за ст.ст. 185 ч.2, 185 ч.З, 289 ч. 2, 70 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення, ухвалою апеляційного суду Волинської області від 02.08.2002 року вирок змінений, пом'якшено покарання до 5 років позбавлення волі, звільнений постановою Крюківського районного суду м. Кременчука від 26.04.2005 року умовно-достроково на 1 рік 7 місяців 1 день, засуджений -

за ст. 190 ч. 2 КК України до 1 року позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання за цим вироком частково приєднане невідбуте покарання за вироком Нововолинського міського суду від 12.04.2002 року і остаточно визначено ОСОБА_1 до відбування 2 роки позбавлення волі.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_1 визначено рахувати з 01 лютого 2006 року, тобто з моменту затримання.

Вироком вирішено долю речових доказів по справі.

Розглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів судової палати, -

ВСТАНОВИЛА:

Даним вироком ОСОБА_1 визнаний винними у тому, що 20 січня 2006 року близько 13-30 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння,повторно, у підсобному приміщенні загальноосвітньої школи АДРЕСА_2, шляхом обману, зловживаючи довірою, заволодів мобільними телефонами: "Самсунг-Х-640" з сім картокою, який належить Синюку А.А., завдавши, тим самим, потерпілому збитки на загальну суму 769 гри.; "Сіменс-А-57" в чохлі та з сім картками, який належить потерпілому ОСОБА_2, завдавши, тим самим, останньому збитки на загальну суму 429 грн.

В поданій на вирок апеляції засуджений ОСОБА_1, не оспорюючи доведеність вини та кваліфікацію дій, вказує, що судом не враховано те, що його дитина - інвалід, потерпілі претензій до нього не мають, просить пом'якшити у зв'язку з цим покарання.

Прокурор в своєму запереченні на апеляцію вказує, що вирок суду першої інстанції законний і обгрунтований, а обране покарання відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, тому просить апеляцію засудженого залишити без задоволення.

Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку і доводи апеляції пояснення засудженого ОСОБА_1, який підтримав свою апеляцію, думку прокурора про залишення вироку без змін, розглянувши справу, колегія суддів судової палати встановила, що апеляція засудженого до задоволення не підлягає.

Висновки суду про винність ОСОБА_1 у заволодінні чужим майном шляхом шахрайства, вчиненому повторно, підтверджуються зібраними по справі і дослідженими в судовому засіданні доказами та не оспорюються засудженим в поданій на вирок апеляції.

Кваліфікація злочинних дій ОСОБА_1 за ст. 190 ч. 2 КК України є правильною.

При призначенні покарання суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу ОСОБА_1 та конкретні обставини справи.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 раніше засуджувався за вчинення корисливих злочинів, в тому числі і тяжкого, до позбавлення волі відбував покарання в місцях позбавлення волі, був звільнений від покарання за вироком від 12.04.2002 року умовно-достроково. Однак, належних висновків він не зробив і після умовно-дострокового звільнення, протягом невдбутої частини покарання знову вчинив злочин проти власності, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення.

При таких обставинах суд прийшов до обгрунтованого висновку, що виправлення і перевиховання ОСОБА_1 не можливе без ізоляції його від суспільства.

З вироку вбачається, що суд першої інстанції правильно врахував всі пом'якшуючі покарання обставини, в тому числі і ті, на які посилається в апеляції засуджений, призначив ОСОБА_1 мінімальне покарання у вигляді позбавлення волі, яке передбачене санкцією ч. 2 ст. 190 КК України, а при складанні покарань за сукупністю вироків лише частково приєднав невідбуте покарання за вироком від 12.04.2002 року.

На підставі вищевикладеного і керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати, -

УХВАЛ ИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Володимир-Волинського міського суду від 05 квітня 2006 року відносно нього - без зміни.

З