Справа № 2-1847/08
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 червня 2008 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого - судді Чорнобук В.І.
при секретарі - Шевченко Д.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до управління житлового господарства виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, треті особи - Перша Дніпропетровська державна нотаріальна контора, комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», про визначення часток в праві спільної сумісної власності та визнання права власностi в порядку спадкування,-
в с т а н о в и в
Позивачі звернулися до суду з вищезазначеним позовом, в якому просять суд визнати частки в праві спільної сумісної власності та визнати право власностi в порядку спадкування.
Під час судового засідання позивачі позовні вимоги підтримали повністю, в обґрунтування позовних вимог зазначили, що 08.04.2002 p. на підставі рішення виконкому міської ради народних депутатів м Дніпропетровська була приватизована квартира АДРЕСА_1. Власниками квартири, згідно із свідоцтвом про право власності на житло, були ОСОБА_3 та ОСОБА_2, які на той час перебували у шлюбі. Від шлюбних відносин вони мали доньку - ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, яка на момент прийняття рішення про приватизацію даної квартири не була в ній зареєстрована, а тому в приватизації участі не приймала. Згодом, у зв'язку з одруженням, вона змінила прізвище на ОСОБА_1.
Дана квартира була ними приватизована як членами сім'ї, а тому належала їм на підставі спільної сумісної власності. Договорів про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності між співвласниками укладено не було, а тому слід вважати, що частки, які їм належали в спільному сумісному майні, є рівними.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, у зв'язку з чим відкрилася спадщина на частку квартири АДРЕСА_1, яка належала йому в праві спільної сумісної власності.
Заповіту ОСОБА_3 не залишив. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є спадкоємці першої черги за законом. Протягом строку встановленого законом для прийняття спадщини, ОСОБА_1. подала заяву про прийняття спадщини, а ОСОБА_2 подала заяву про відмову від прийняття спадщини на користь ОСОБА_1.
Таким чином ОСОБА_1. прийняла спадщину та вступила в управління спадковим майном у вигляді частки в спільній сумісній власності, яка належала ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_1.
Протягом шестимісячного строку позивачі оформлювали документи, необхідні для отримання, свідоцтва про право на спадщину, у зв'язку з чим зверталися до нотаріальної контори за отриманням свідоцтва про право на спадину, але їм було роз'яснено, що оскільки квартира належала співвласникам на підставі права спільної сумісної власності, то видати свідоцтво про, право на спадщину можливо лише після виділення (визначення) частки померлих у спільному майні.
Просили суд визначити розмір частки, які належали відповідно ОСОБА_3, в розмірі 1/2, та ОСОБА_2, в розмірі 1/2 в праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1. Визнати за ОСОБА_1, право власності на 1/2 частки квартири АДРЕСА_1, яка належала померлому ОСОБА_3, в порядку спадкування за законом.
Позивачі в судовому засіданні позовні вимоги підтримали.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав заяву в якій просив розглядати справу без його участі та винести рішення у відповідності до чинного законодавства.
Представник третіх осіб - Першої Дніпропетровської державної нотаріальної контори та комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причину неявки суд не повідомили.
Суд вислухавши пояснення позивачів, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 08.04.2002 p. на підставі рішення виконкому міської ради народних депутатів м Дніпропетровська була приватизована квартира АДРЕСА_1. Власниками квартири, згідно із свідоцтвом про право власності на житло, були ОСОБА_3 та ОСОБА_2, які на той час перебували у шлюбі. Від шлюбних відносин вони мали доньку - ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, яка на момент прийняття рішення про приватизацію даної квартири не була в ній зареєстрована, а тому в приватизації участі не приймала. Згодом, у зв'язку з одруженням, вона змінила прізвище на ОСОБА_1.
Дана квартира була ними приватизована як членами сім'ї, а тому належала їм на підставі спільної сумісної власності. Договорів про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності між співвласниками укладено не було, а тому слід вважати, що частки, які їм належали в спільному сумісному майні, є рівними.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, у зв'язку з чим відкрилася спадщина на частку квартири АДРЕСА_1, яка належала йому в праві спільної сумісної власності.
Заповіту ОСОБА_3 не залишив. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є спадкоємці першої черги за законом. Протягом строку встановленого законом для прийняття спадщини, ОСОБА_1. подала заяву про прийняття спадщини, а ОСОБА_2 подала заяву про відмову від прийняття спадщини на користь ОСОБА_1.
Таким чином ОСОБА_1. прийняла спадщину та вступила в управління спадковим майном у вигляді частки в спільній сумісній власності, яка належала ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_1.
Протягом шестимісячного строку позивачі оформлювали документи, необхідні для отримання, свідоцтва про право на спадщину, у зв'язку з чим зверталися до нотаріальної контори за отриманням свідоцтва про право на спадину, але їм було роз'яснено, що оскільки квартира належала співвласникам на підставі права спільної сумісної власності, то видати свідоцтво про, право на спадщину можливо лише після виділення (визначення) частки померлих у спільному майні.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Згідно ст. 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
На підставі викладеного, керуючись ст. 356, 368, 370, 392, 1261, 1268 ЦК України, ст. 10, 31, 57, 60, 169, 212-215, 224-229 ЦПК України суд,-
в и р і ш и в
Позов задовольнити у повному обсязі.
Визначити частки відповідно ОСОБА_2 в розмірі 1/2 та померлому ОСОБА_3 в розмірі 1/2 в праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1
Визнати за ОСОБА_1, право власності на 1/2 частки квартири АДРЕСА_1, яка належала померлому ОСОБА_3, в порядку спадкування за законом.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі до Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська протягом десяти днів з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження, та протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження - апеляційної скарги з одночасним направленням її копії до апеляційного суду.
Рішення набрало законної сили 17.06.08 р.
Суддя (підпис) В.І. Чорнобук
Згідно з оригіналом.
Суддя:
Секретар:
- Номер: 6/461/61/17
- Опис:
- Тип справи: на клопотання, заяву, подання у порядку виконання судового рішення та рішення іншого органу (посадової особи) в цивільній справі
- Номер справи: 2-1847/08
- Суд: Галицький районний суд м. Львова
- Суддя: Чорнобук В.І.
- Результати справи: подання (заяву, клопотання) задоволено
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 11.04.2017
- Дата етапу: 20.04.2017