Справа № 2-12-275/08 р.
Центральний районний суд м. Миколаєва
Р І Ш Е Н Н Я
І м е н е м У к р а ї н и
15 грудня 2008 року Центральний районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Гречаної С.І., при секретарі Коба Г.О., з участю позивача – ОСОБА_1 , представника позивача - ОСОБА_2 , відповідача – ОСОБА_3 ., представника відповідача ОСОБА_3 . – ОСОБА_4 ., ОСОБА_5 , представника третьої особи ІНФОРМАЦІЯ_1 – ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , яка діє від свого імені та від імені неповнолітніх дітей ОСОБА_6 ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про усунення перешкод в праві користування майном шляхом скасування реєстрації, виселення, стягнення заборгованості за час проживання та відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів в якому просив визнати ОСОБА_3 . такою, що втратила право користування житловим приміщенням – АДРЕСА_1 та висилити її без надання іншого житлового приміщення.
Також позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь відшкодування моральної (немайнової) шкоди у сумі 1650 грн. 00 коп. та витрати на правову допомогу – 500 грн. 00 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на ті обставини, що в вищевказаному житловому будинку, який належить йому на праві власності проживає відповідачка разом зі своїми дітьми та перешкоджає йому володіти, користуватися своїм майном на власний розсуд та за своєю волею.
В ході судового розгляду справи позивач ОСОБА_1 неодноразово уточнював свої позовні вимоги, останніми уточненнями просив суд усунути перешкоди в користуванні АДРЕСА_1 , шляхом скасування реєстрації відповідачів паспортним відділом Центрального РВ ММУ України, висилити ОСОБА_3 . з її неповнолітніми дітьми з вищезазначеного житлового будинку та стягнути з відповідачів грошові кошти за проживання у його будинку у розмірі 40500 грн. (з ОСОБА_3 . по 1500 грн. щомісяця починаючи з 09.11.2005 року до досягнення ОСОБА_8 . 18-річного віку, а з 16.08.2006 року у солідарному порядку по 750 з кожного), а також стягнути солідарно з відповідачів на свою користь витрати на правову допомогу у сумі – 500 грн. та судові витрати у сумі - 33 грн.
В судовому засіданні позивач уточнені позовні вимоги від 12.03.2008 року підтримав повністю, а також обґрунтування викладені в позовній заяві.
Представник позивача вважав позицію свого довірителя обґрунтованою.
Відповідач ОСОБА_3 . позов не визнала, суду пояснила, що вона проживає в будинку з 1990 року, оплачує за комунальні послуги, а також рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 16 вересня 2008 року за нею та дітьми визнано право власності за кожним по 1/12 частині спірного житлового будинку.
Відповідач ОСОБА_5 також просила суд в задоволенні вимог відмовити.
Представник третьої особи Адміністрації Центрального району м. Миколаєва проти вимог позову заперечувала, виходячи з захисту прав та інтересів неповнолітніх дітей відповідача.
Представник третьої особи Центрального РВ ММУ УМВС України в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся, причини неявки суду невідомі.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд ухвалив про розгляд справи у відсутність учасника процесу, який не з’явився.
Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши письмові докази та інші матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
На підставі договору дарування ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 передано у дар АДРЕСА_1 , що зареєстровано в ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В вересні 2006 року ОСОБА_9 (рідна мати позивача) звернулась до Центрального районного суду м. Миколаєва з позовом про визнання вищевказаного договору дарування недійсним. Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 вересня 2006 року в задоволені позову відмовлено.
19 грудня 2006 року ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області рішення суду від 20 вересня 2006 року залишено без змін.
З пояснень позивача вбачається, що відповідачка ОСОБА_3 . разом зі своїми дітьми перешкоджає йому володіти, користуватися своїм майном на власний розсуд та за своєю волею.
Також у грудні 2007 року ОСОБА_3 . звернулась до Центрального районного суду з позовною заявою до ОСОБА_9 , ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, визнання свідоцтва про право на спадщину за законом та договору дарування частково недійсним. Рішення м Центрального районного суду м. Миколаєва від 05 червня 2008 року у задоволенні позову відмовлено у зв’язку з пропуском строку позовної давності.
Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 16 вересня 2008 року позов ОСОБА_3 . задоволено повністю, а саме: визнано частково недійсним свідоцтво про право власності на спадщину, яке видано ІНФОРМАЦІЯ_4 на ім’я ОСОБА_9 та договір дарування укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 від ІНФОРМАЦІЯ_5 в частині ? АДРЕСА_1 , а також визнано за ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 року народження ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 року народження право власності за кожним по 1/12 частині АДРЕСА_1 .
Вищезазначеним рішенням Апеляційного суду Миколаївської області встановлено той факт, що ОСОБА_3 . з 1990 року разом зі своїм чоловіком, який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , а потім з їх дітьми ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 року народження, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 року народження та дочкою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 року народження проживають у спірному будинку АДРЕСА_1 Хоча ОСОБА_3 . була прописана у спірному житловому будинку лише з 28 жовтня 1999 року.
Згідно ст. ст. 317, 319 ЦПК України власникові належить права володіння, користування та розпорядження майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
З викладеного слідує висновок, та у відповідності до ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, і інших осіб.
Так на підставі ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього, мають право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації, або звернутися до суду за захистом свого порушеного права.
Невизначеність порядку користування житловим будинком між співвласниками не зумовлює усунення перешкод та виселення співвласника із членами сім'ї, оскільки це суперечить чинному законодавству України щодо форми і обсягу захисту права власності.
Таким чином підстав для усунення перешкод в користуванні АДРЕСА_1 , шляхом скасування реєстрації та виселення ОСОБА_3 . з її дітьми не має.
Вирішуючи питання стосовно вимог позивача про стягнення заборгованості з відповідачів грошових коштів за проживання у його будинку суд зазначає наступне: з пояснень позивача вбачається, що ОСОБА_1 намагаючись досудово вирішити виниклу проблему надіслав відповідачам листа від 09.11.2005 року в якому запропонував укласти договір найму жилого приміщення, але відповіді не отримав.
У відповідності до ст. 158 ЖК та на підставі ст.ст. 810,811,820 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона – власник житла (наймодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певній строк за плату. Договір найму житла укладається в письмовій формі. Розмір плати встановлюється у договорі найму житла. Доказів укладення договору найму між сторонами суду не представлено.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 в частині покладення стягнення грошових коштів за проживання у його будинку не має.
Згідно постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року з наступними змінами та доповненнями, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіюванні.
Зокрема з’ясуванню підлягає підтвердження факту заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини що мають значення для вирішення спору.
Констатуючі вищевикладене, а також приймаючи до уваги пояснення відповідача ОСОБА_3 ., що позивач сам неодноразово порушував їх права (відключав електроенергію, газ, створював умови непридатні для проживання в спірному будинку), суд вважає, що позивачем не представлено жодного доказу заподіяння йому моральної шкоди. Тому в задоволенні вимог щодо стягнення моральної шкоди у сумі 1650 грн. 00 коп. слід відмовити. Таким чином у задоволенні вимог позивача суд відмовляє у повному обсязі.
В силу ст. 88 ЦПК України, оскільки у задоволенні вимог позивача відмовлено, судові витрати та витрати на правову допомогу – 500 грн. стягненню не підлягають.
Керуючись ст. 23, 386, 391, 1167 ЦК України, ст. 10, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , яка діє від свого імені та від імені неповнолітніх дітей ОСОБА_6 ОСОБА_7 , до ОСОБА_8 про усунення перешкод в праві користування майном шляхом скасування реєстрації, виселення, стягнення заборгованості за час та відшкодування моральної шкоди – відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано до апеляційного суду Миколаївської області через Центральний районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Миколаївської області через Центральний районний суд м. Миколаєва протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя /копія/ С.І. Гречана
Копія згідно з оригіналом
СУДДЯ: