Справа № 128/2414/14-ц
РІШЕННЯ
Іменем України
03 жовтня 2014 року
Вінницький районний суд Вінницької області
в складі:
головуючого судді Мотрука М.І.
при секретарі Тихолаз Т.М.
за участю позивача: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, про визнання недійсними довіреності та договору купівлі-продажу жилого будинку із зобов'язанням повернути правовстановлюючі документи на будинок та пенсійні грошові кошти, -
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, про визнання недійсними довіреності та договору купівлі-продажу жилого будинку із зобов'язанням повернути правовстановлюючі документи на будинок та пенсійні грошові кошти, мотивуючи свої вимоги тим, що позивач є одинокою пенсіонеркою, учасником Великої Вітчизняної війни, що підтверджується копією посвідчення, серія НОМЕР_1 від 03.03.2003 року (а.с. 15), часто хворіє, з 13 березня 2007 року перебуває на диспансерному обліку в Вінницькій центральній лікарні у лікаря психіатра, згідно копії виписки з амбулаторної медичної картки (а.с. 29-38).
Відповідно до копії з виписки із загальної домової книги по с. Зарванці, Вінницького району Вінницької області ОСОБА_1 з 1980 року і по теперішній час проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 22-24).
Скориставшись тяжким станом здоров'я позивачки та її безграмотності 14 березня 2007 року, сусід, тобто відповідач по справі ОСОБА_2 оформив доручення у Якушинецькій сільській раді Вінницького району Вінницької області, на право представлення інтересів позивачки свого сина ОСОБА_3.
У 2011 році під час сплати коштів за проведені монтажні роботи з газифікації її будинку позивачці випадково стало відомо, що 23 березня 2007 року ОСОБА_3 оформив договір купівлі-продажу її садиби на ім'я свого батька ОСОБА_2. Присутньою під час проведення 23 березня 2007 року даної угоди купівлі-продажу не було, і про його наявність протягом 2007-2010 років їй не було відомо.
Кошти від продажу садиби ОСОБА_1 ніхто не виплатив, про що відомо посадовим особам Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, а також зазначено у тексті оспорюваного Договору купівлі-продажу жилого будинку.
Позивачу не відомо хто і коли здійснював оцінку вартості майна її садиби. Документи, що посвідчують її право власності на садибу і домова книга були забрані в позивачки її сусідом ОСОБА_2
Незважаючи на оформлення між відповідачами договору купівлі-продажу жилого будинку ОСОБА_1 за власні кошти протягом 2007-2013 років здійснювала ремонт житлового будинку та господарських споруд, а також сплатила значну суму коштів за газифікацію будинку в бухгалтерію Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області.
15 квітня 2014 року виконкомом Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області було надано дозвіл на підключення будинку позивачки до газової мережі, згідно копії дозволу Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області від 15 квітня 2014 року за № 1151 (а.с. 26). Починаючи з 2007 року її сусід ОСОБА_2 викрав з її садиби засоби праці, посуд, особисті речі, а також змушував позивачку щомісячно віддавати йому її пенсію, позбавляючи у такий спосіб єдиного засобу для існування.
Тому, посилаючись на відповідні норми законодавства, позивач просить визнати недійсними довіреність та договору купівлі-продажу жилого будинку із зобов'язанням повернути правовстановлюючі документи на будинок та пенсійні грошові кошти.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 свої позовні вимоги підтримали та просять суд їх задоволити.
В судовому засіданні відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позовні вимоги не визнали та пояснили, що ОСОБА_1 вони знають давно та постійно з нею підтримували дружні відносини, допомагали їй по домогосподарству. В 2007 році до них звернулась ОСОБА_1, що вона вже в похилому віці і хоче переоформити свій будинок комусь з сім'ї ОСОБА_3. В березні 2007 року вона звернулася до ОСОБА_3 про те, щоб він наддав їй свій паспорт, а вона в сільській раді оформить доручення. ОСОБА_3 наддав їй свій паспорт і через деякий час ОСОБА_1 повернула йому його паспорт разом з дорученням.
Будучи допитана в судовому засіданні представник відповідача - Якушинецької сільської ради - ОСОБА_6 пояснила, що в березні 2007 року до неї на роботу - Якушинецьку сільську раду прийшла ОСОБА_1, яка надала їй свій паспорт та паспорт ОСОБА_3 та повідомила їй, що хоче надати доручення ОСОБА_3 на переоформлення свого будинку на останнього, оскільки вона довгий час підтримувала дружні відносини з вказаною сім'єю. В подальшому їй стало відомо, що ОСОБА_1 свій будинок продала ОСОБА_2
Суд, вивчивши та розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, повно, всебічно дослідивши представлені докази по справі, надавши їм юридичну оцінку, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача ОСОБА_1 в повному обсязі, зі слідуючих підстав.
Відповідно до вимог ст. ст.10,60 ЦПК України, в якій зазначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а також, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Так, згідно матеріалів справи, 14 березня 2007 року була оформлена довіреність від імені ОСОБА_1 на ім'я ОСОБА_3. Ініціатором оформлення даної довіреності була сама ОСОБА_1, яка особисто ходила в сільську раду, що підтверджено показами свідка ОСОБА_6 - секретаря сільської ради.
Суд, критично оцінює покази позивача ОСОБА_1 в тій частині, що довіреність вона не підписувала, оскільки даний факт спростовується показами свідка ОСОБА_6 і підписом ОСОБА_1 на довіреності на ім'я ОСОБА_3 від 14 березня 2007 року.
Позивач ОСОБА_1 вважає, що довіреність від 14 березня 2007 року на продаж свого будинку вона вчинила під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай не вигідних умовах, а також, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 навмисно ввели її в оману щодо обставин, які мають істотне значення.
Проте, доказів, які б свідчили про наявність умислу відповідачів, факт обману, позивач ОСОБА_1 суду не надала.
Як вбачається з п.20 Постанови №9 Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.
Згідно з п.23 Пленуму, правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі ст.233 ЦПК України, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Такими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втрати житла чи загроза банкрутства, та інші обставини для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин.
Особа має вчиняти такий правочин добровільно без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.
Таким чином, позивач та її представник ОСОБА_7 не надали суду доказів, які б свідчили про те, що відчуження належного ОСОБА_1 будинку було вчинено проти її волі.
Також, судом при прийнятті рішення по справі не прийнятті до уваги, твердження позивача та його представника про те, що 19 березня 2014 року відкрито кримінальне провадження №12014020100000319 по факту шахрайських дій відносно ОСОБА_1, оскільки відповідно до вимог ч.4ст. 61 ЦПК України в якій чітко зазначено, що вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчиненні вони цією особою, тобто доказуванню не підлягають лише ті обставини, що встановленні вироком суду.
Суд, приймає до уваги той факт, що відносини між позивачкою ОСОБА_1 та сім'єю відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 погіршились на початку 2014 року, а саме з тих пір як позивачем стала опікуватись сім'я ОСОБА_7, і ОСОБА_1 стала боятись виселення її з будинку новим власником, тобто ОСОБА_2.
Крім того, суд вважає, що підлягає до задоволення заява представника відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про застосування строку позовної давності.
Так, відповідно до вимог ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 ЦК України встановлена загальна позовна давність тривалістю в три роки. Проте, як вбачається з матеріалів справи та наданих документів, довіреність на ім'я ОСОБА_3 на продаж будинку була дана ОСОБА_1 14 березня 2007 року. На підставі даної довіреності 23 березня 2007 року був укладений договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 Вінницького району, про який позивачу було відомо. Таким чином, після укладення договору купівлі-продажу сплинуло більше семи років і позивач не звернулася з заявою про поновлення строку і не надала суду будь-яких доказів поважності пропуску даного строку. За таких обставин, дату 14.03.2007 року суд визнає днем, коли позивач дізнався про порушення свого права, тобто днем з якого почали обчислюватись строки позовної давності. Крім того, в судовому засіданні встановлено, що позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права 26.05.2014 року (а.с4), про що свідчить реєстраційний штамп суду, тобто після закінчення строку позовної давності. Відповідно до ст.267 ЦК України в якій зазначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Враховуючи всі обставини справи та оцінивши в сукупності всі дослідженні по справі докази, суд, вважає, що вимоги позивача ОСОБА_1 про визнання недійсними довіреності та договору купівлі-продажу жилого будинку із зобов'язанням повернути правовстановлюючі документи на будинок та пенсійні грошові кошти не підлягають задоволенню в зв'язку з пропущенням терміну позовної давності про який заявила сторона по справі.
На підставі наведенного, та керуючись ст.ст. 256-262 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 209, 212 - 215, 223 ЦПК України , Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року, суд,-
в и р і ш и в :
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, про визнання недійсними довіреності та договору купівлі-продажу жилого будинку із зобов'язанням повернути правовстановлюючі документи на будинок та пенсійні грошові кошти відмовити в зв'язку з пропущенням терміну позовної давності про який заявила сторона по справі.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь в справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: