КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2014 року 14:58 810/5974/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві подання Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків,

ВСТАНОВИВ:

17.10.2014 о 14:32 год. до Київського окружного адміністративного суду надійшло подання Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - заявник, Податковий орган) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач, ФОП ОСОБА_1.) про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Вимоги подання обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно відмовився від допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки, у зв'язку з чим рішенням керівника Податкового органу застосовано умовний арешт майна відповідача, обґрунтованість застосування якого Податковий орган просить підтвердити.

У судовому засіданні представник органу доходів і зборів підтримав доводи, викладені у поданні, просив суд визнати адміністративний арешт майна відповідача обґрунтованим.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не прибув, заперечень проти подання, а також будь-яких заяв або клопотань суду не надав.

За приписами частини 8 статті 183-3 КАС України розгляд подання відбувається за участю органу доходів і зборів, що його вніс, та платника податків, стосовно якого його внесено. Неявка сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду подання.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується подання, суд дійшов наступних висновків.

ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрований як фізична особа-підприємець 13.12.2006.

Наказом в.о. начальника Тетіївської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області №459 від 14.10.2014 відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 80.2.7 п. 80.2 ст. 80, ст. 82 Податкового кодексу України призначено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питання належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати, проведення якої доручено посадовим особам Тетіївської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області ОСОБА_2 та ОСОБА_3

На виконання наказу №459 від 14.10.2014 посадовим особам Тетіївської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виписано направлення на перевірку від 14.10.2014 №185 та №186 відповідно.

16.10.2014 посадовими особами Тетіївської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області ОСОБА_2 та ОСОБА_4 здійснено вихід за адресою місцезнаходження ФОП ОСОБА_1 з метою проведення фактичної перевірки.

За результатом виходу складено акт відмови платника податків від допуску посадових осіб Тетіївської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області у проведенні фактичної перевірки №16/173/НОМЕР_1 від 16.10.2014 (далі - Акт).

Зі змісту Акту вбачається, що вказаними посадовими особами під час виходу пред'явлено службові посвідчення, направлення на перевірку №185, №186 від 14.10.2014 та копію наказу №459 від 14.10.2014. Після ознайомлення з наказом про проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 відмовлено у допуску до фактичної перевірки. Останній від підпису Акту відмовився.

Пред'явлення відповідачеві вказаних направлень та вручення копії наказу підтверджується особистими розписками ФОП ОСОБА_1 у направленнях.

16.10.2014 завідувач сектору контрольно-перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб Тетіївської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області подав на адресу начальника цієї ж ОДПІ звернення про застосування адміністративного арешту майна платника податків, яким на підставі відмови у проведенні фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 згідно зі ст. 20, ст. 81 Податкового кодексу України просив застосувати умовний адміністративний арешт майна цього підприємця.

За результатом розгляду вказаного звернення начальником Тетіївської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області 16.10.2014 прийнято рішення №5 (час прийняття рішення 17:50) про застосування адміністративного арешту майна платника податків, яким застосовано умовний адміністративний арешт майна ФОП ОСОБА_1, що перебуває за адресою АДРЕСА_1.

З метою підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна ФОП ОСОБА_1 відповідно до приведеного рішення Податковий орган звернувся до суду із даним поданням.

Надаючи правову оцінку заявленому поданню, суд виходить з наступного.

Стаття 19-1 Податкового кодексу України визначає функції контролюючих органів, до яких, серед іншого, відноситься здійснення адміністрування податків, зборів, платежів, контроль своєчасності подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів, здійснення контролю за правомірністю бюджетного відшкодування податку на додану вартість, організовують роботу та здійснюють контроль за застосуванням арешту майна платника податків, що має податковий борг, та/або зупинення видаткових операцій на його рахунках у банку.

Приписами підпункту 16.1.9 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, серед іншого, обов'язки платника податків не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов'язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи; допускати посадових осіб контролюючого органу під час проведення ними перевірок до обстеження приміщень.

Статтею 20 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні та фактичні перевірки.

Відповідно до пункту 80.1 статті 80 Податкового кодексу України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з обставин, визначених підпунктами 80.2.1-80.2.7.

У силу пункту 80.5 статті 80 Податкового кодексу України, допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Згідно з пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України при пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

Цим же пунктом передбачено, що у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

З наведених норм слідує, що платник податків зобов'язаний розписатися та отримати копії зазначених документів, відмова від їх отримання є неправомірною.

Абзацом п'ятим пункту 81.1 Податкового кодексу України визначено вичерпний перелік підстав для недопущення посадових осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки, якими є непред'явлення або ненадіслання платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом.

Таким чином, єдиною підставою для відмови у допуску посадових осіб до перевірки є непред'явлення уповноваженим особам платника податків наказу та направлень на проведення перевірки та службового посвідчення посадової (службової особи) контролюючого органу, або якщо хоча б один із вказаних документів оформлений з порушенням вимог, встановлених пунктом 81.1 Податкового кодексу України.

У свою чергу, відмова платника податків від проведення перевірки за наявності законних підстав для її проведення, або від допуску посадових осіб контролюючого органу є підставою для застосування арешту майна в порядку, визначеному статтею 94 Податкового кодексу України.

Пунктом 94.1 статті 94 Податкового кодексу України передбачено, що адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Відповідно до пункту 94.5 статті 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути повним або умовним.

Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном.

З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що у разі, якщо платник податків перешкоджає законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов'язків, у тому числі шляхом не допуску інспекторів до проведення фактичної перевірки, винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом, є адміністративний арешт майна платника податків, обґрунтованість застосування якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Судом встановлено, що Податковим органом дотримано порядок проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1, натомість обставин, які б свідчили про наявність обґрунтованих підстав для не допуску посадових осіб Податкового органу до фактичної перевірки, відповідачем не наведено.

Факт відмови платника податків від допуску посадових осіб контролюючого органу на перевірку зафіксований Актом. Будь-яких зауважень щодо невиконання посадовими особами вимог статті 81 Податкового кодексу України зазначений Акт не містить, відповідач від його підпису відмовився.

Таким чином, оскільки відповідач відмовився від проведення перевірки за наявності законних підстав для її проведення, суд дійшов висновку про обґрунтованість прийняття Тетіївською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області рішення про застосування умовного адміністративного арешту.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, всебічно та повно дослідивши наявні матеріали справи та норми чинного законодавства України, беручи до уваги доведеність заявником обґрунтованості накладення на майно відповідача умовного адміністративного арешту та не наведення останнім законних підстав для відмови у допуску посадових осіб контролюючого органу до фактичної перевірки, суд дійшов висновку про обґрунтованість подання та наявність підстав для його задоволення.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70-72, 86, 159-163, 183-3, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Подання Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області задовольнити.

Підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), застосованого рішенням начальника Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області №5 від 16 жовтня 2014 року.

Постанова підлягає негайному виконанню.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 183-3, 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови..

Суддя Спиридонова В.О.