АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11-191/2008р.                           Головуючий 1-ї інстанції ПокотіловаО.Г.

Категорія: ч. 2  ст.  186 КК                        Доповідач апеляційної інстанції Пісной І.М.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2008 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі: Головуючого: Царюка В.В. Суддів: Гулого В.П., Пісного І.М.  За участю прокурора: Данчука В.М.  Засудженого ОСОБА_1

Розглянула у відкритому судовому засіданні в м.  Миколаєві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 19.12.2007р.,  яким:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,  уродженця м.  Єреван Вірменія,  раніше судимого: 06.02.2002р. Ленінським районним судом м.  Одеси за ч. 3  ст.  185 КК України - до 3-х років позбавлення волі,  звільненого від подальшого відбуття покарання Кіровоградською ВК 04.11.2003р. на підставі п. «е»  ст. . 2 Закону України «Про амністію» від 11.07.2003р.

- засуджено: за ч. 2  ст.  186 КК України - до 4-х років позбавлення волі. За   вироком   суду   ОСОБА_1   визнано   винним   в   тому,    що

31.03.2007р. близько 19 години він,  будучи в стані алкогольного сп'яніння,  знаходячись в провулку біля кінотеатру «України» в м.  Первомайську Миколаївської області наздогнав потерпілого ОСОБА_2 та наніс йому два удари в область спини та обличчя від чого останній упав на землю. Після чого засуджений ОСОБА_1 став вимагати у потерпілого гроші та мобільний телефон «Нокіа 1600». Оскільки грошей при потерпілому не було,  засуджений забрав вказаний мобільний телефон з СІМ картою мобільного оператора «Київ-Стар»,  чим спричинив ОСОБА_2 матеріальну шкоду на суму 238 грн.

2

З висновку експерта вбачається що у потерпілого наявні легкі тілесні ушкодження,  які могли утворитися в строк та при обставинах вказаних у постанові про призначення експертизи,  тобто 31 березня 2007 року.

Посилання засудженого на розбіжності у вказаних в акті освідування та висновку експерта датах отримання потерпілим тілесних ушкоджень є неспроможними. Судом з'ясовувалось це питання шляхом допиту експерта та встановлено,  що розбіжності в датах пов'язані з вказанням їх потерпілим та слідчим,  проте уточнення дати отримання цих ушкоджень охоплюється періодом їх заподіяння (3-4 дні),  а тому не протирічить встановленим обставинам.

Сам засуджений пояснював що він заволодівав телефоном потерпілого.

Свідок ОСОБА_3 показав,  що засуджений пропонував йому кугіити телефон „Нокіа 1600",  на який ОСОБА_1 документів не мав.

Цей телефон було вилучено працівниками міліції при затриманні ОСОБА_1. При огляді телефона виявлений ІМЕІ номер,  який співпав з ІМЕІ номером телефона потерпілого.

Ці обставини підтверджені показаннями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5,  які проводячи оперативно розшукові заходи затримували ОСОБА_1 та вилучали у нього телефон Нокіа,  а також змістом протоколів виїмки та огляду вказаного телефону (а.с.  11,  36).

Тому висновки суду відповідають фактичним обставинам справи та правильно кваліфіковані за  ст. 186 ч.2 КК України,  оскільки ОСОБА_1 заволодів телефоном потерпілого не таємно,  а відкрито з застосуванням фізичного насильства.

Процесуальних порушень по справі колегія суддів не вбачає.

Під час досудового слідства в необхідних випадках засудженому надавався перекладач (а.с.  114-124). З протоколом судового засідання та матеріалами справи судом ОСОБА_1 ознайомлено,  про що свідчать його розписки (а.с. 292,  293).

Покарання засудженому призначене у повній відповідності до вимог  ст. 65-67 КК України з урахуванням тяжкості вчиненого,  даних про особу засудженого,  який характеризується посередньо,  обтяжуючої покарання обставини - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння,  та пом'якшуючої - наявності III групи інвалідності. За санкцією ч.2  ст. 186 КК України призначене ОСОБА_1у покарання є мінімальним.

3

В апеляції та доповненнях до неї засуджений просить скасувати вирок районного суду,  а справу направити на новий судовий розгляд,  так як на його думку вказаний вирок постановлено з суттєвими порушеннями норм кримінально-процесуального законодавства. Звертає увагу на розбіжності у вказаних в акті освідування та висновку експерта датах отримання потерпілим тілесних ушкоджень. Стверджує,  що висновки суду є помилковими внаслідок того,  що не були допитані поняті.

Вказує,  що суд необгрунтовано не взяв до уваги його показання про те,  що вказаний мобільний телефон він викрав ще в барі,  таємно,  та не наносив потерпілому ударів. Вважає,  що його дії слід кваліфікувати за ч. 2  ст.  185 КК України,  а оскільки сума матеріальної шкоди не достатня для кваліфікації як кримінальний злочин в даному випадку має місце адміністративне правопорушення.

Заслухавши доповідь судді; засудженого ОСОБА_1,  який просив вирок скасувати,  а справу направити на новий судовий розгляд та в підтримання апеляції пояснив,  що потерпілого не бив,  його телефон викрав таємно,  що у потерпілого в той день вже були тілесні ушкодження,  а тому й допущені розбіжності в датах їх отримання в акті освідування та висновку експерта; прокурора,  який просив вирок залишити без зміни,  а апеляцію без задоволення,  посилаючись на законність та обгрунтованість вироку; дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції,  колегія суддів вважає її не підлягаючою задоволенню за таких підстав.

Висновки суду про доведеність вини засудженим у вчиненні злочину передбаченого ч.2  ст. 186 КК України,  за обставин встановлених судом,  -відповідають фактичним обставинам справи та підтверджені дослідженими в судовому засіданні доказами,  детальний аналіз яких наведений у вироку.

Вказівки засудженого про те,  що він лише таємно викрав телефон потерпілого,  колегія суддів вважає як неспроможні та такі,  що спростовуються здобутими доказами.

Так,  про відкрите заволодіння телефоном дав показання потерпілий,  з яких вбачається,  що засуджений ззаду наніс удар. Коли він падав побачив що це ОСОБА_1,  якого він взнав,  оскільки до цього спілкувався з ним в барі. Засуджений наніс ще один удар та вимагав гроші й телефон. Побоюючись його віддав телефон.

Чому потерпілий дав такі показання саме у відношенні ОСОБА_1,  а не іншої особи,  засуджений пояснити не може. Підстави не довіряти потерпілому відсутні.

4

За таких обставин вирок належить залишити без зміни,  а апеляцію без задоволення.

Керуючись  ст.  365,  366 КПК України,  колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення,  а постановлений відносно нього вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 грудня 2007 року - без зміни.