ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
____________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
Іменем України
03.02.2009 року Справа № 11/210
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бойченка К.І.
суддів Єжової С.С.
Журавльової Л.І.
секретар судового засідання: Шабадаш Д.С.
за участю представників:
від позивача: -Скачкова Л.М., адвокат, дов. б/н від 16.12.08;
-Шевченко С.І., головний бухгалтер, дов. б/н від 26.01.09;
-Грезін Ю.В., заступник по комерційним питанням,
дов. б/н від 26.01.09;
від відповідача: -повноважний представник не прибув;
розглянувши у відкритому
у судовому засіданні
апеляційні скарги: -Приватного підприємства „Агрофірма „Довжанська”,
с. Довжанське, Свердловський район Луганської області;
-Закритого акціонерного товариства „Аграрно-переробне
підприємство „Редан”, смт. Новойдар Луганської області;
на рішення
господарського суду Луганської області
від 01.12.08
по справі №11/210 (суддя Москаленко М.О.)
за позовом: Приватного підприємства „Агрофірма „Довжанська”,
с. Довжанське, Свердловський район Луганської області
до відповідача: Закритого акціонерного товариства „Аграрно-переробне
підприємство „Редан”, смт. Новойдар Луганської області
про стягнення 62242 грн. 72 коп.
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2008 року Приватне підприємство „Агрофірма „Довжанська”, с. Довжанське, Свердловський район Луганської області (далі за текстом - ПП „Агрофірма „Довжанська”, позивач), звернулось до господарського суду Луганської області з позовною заявою №25/09/08 від 25.09.08 про стягнення з Закритого акціонерного товариства „Аграрно-переробне підприємство „Редан”, смт. Новоайдар Луганської області (далі за текстом - ЗАТ „Аграрно-переробне підприємство „Редан”, відповідач), боргу за договором постачання цільного молока від 07.04.08 у сумі 61170 грн. 09 коп., інфляційних нарахувань у сумі 489 грн. 36 коп., 3% річних за прострочення платежу у сумі 583 грн. 27 коп. (всього у сумі –62242 грн. 72 коп.), а також судових витрат, в тому числі по оплаті послуг адвоката у сумі 6000 грн. 00 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані позивачем фактом поставки відповідачу згідно з умовами укладеного сторонами договору поставки продукції (цільного молока) на загальну суму 61170 грн. 09 коп. Вказану продукцію відповідачем оплачено не було, у зв’язку з чим позивач звернувся до господарського суду із зазначеним вище позовом. Крім суми основного боргу за позовом, позивач на підставі приписів ст. 625 Цивільного кодексу України нарахував та заявив до стягнення з відповідача інфляційні нарахування на суму боргу у розмірі 489 грн. 36 коп. та 3% річних у розмірі 583 грн. 27 коп. Також у позовній заяві позивачем викладено вимогу про стягнення з відповідача судових витрат у справі, до складу яких позивачем включено і витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 6000 грн. 00 коп.
Рішенням господарського суду Луганської області від 01.12.08 у справі №11/210 позов задоволений частково, а саме: з відповідача на користь позивача стягнуто борг у сумі 61170 грн. 09 коп., інфляційні нарахування на суму боргу у розмірі 489 грн. 36 коп., 3% річних у розмірі 583 грн. 27 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 622 грн. 43 коп. і на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. 00 коп.; в решті вимог за позовом щодо витрат на послуги адвоката відмовлено.
Дане рішення суду першої інстанції мотивовано наступним:
-положеннями ст.ст. 43, 33, 34, 43, 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 525, 526, 625, ч. 1 ст. 628, ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, положеннями договору поставки цільного молока від 07.04.08 б/н;
-факт поставки, обумовленої договором поставки цільного молока від 07.04.08 б/н, який укладений сторонами у даній справі, продукції на суму 61170 грн. 09 коп. підтверджений матеріалами справи, зокрема, товарно-транспортними накладними на перевезення молочної сировини, довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей, її фактичними обставинами та сторонами у справі не заперечуються;
-сторонами у справі 11.09.08 було здійснено звірення взаємних розрахунків, за результатами звірення складено та підписано відповідний акт, у якому відображено відомості про наявність у відповідача заборгованості за поставлену продукцію у розмірі 61170 грн. 09 коп.; цей акт був прийнятий судом першої інстанції до уваги, оскільки він скріплений печаткою відповідача у справі;
-під час розгляду даної справи у суді першої інстанції доказів повного або часткового погашення суми заборгованості відповідачем надано не було, що також підтверджено наданою позивачем довідкою №75 від 01.12.08; тому, позовні вимоги у частині стягнення з відповідача суми боргу є обґрунтованими;
-щодо інфляційних нарахувань на суму боргу та 3% річних, то боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом;
-вимога позивача про стягнення з відповідача на його користь судових витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 6000 грн. 00 коп. не підлягає задоволенню, оскільки до складу судових витрат приписами ст. 44 Господарського процесуального кодексу України віднесені витрати на оплату послуг адвоката. Доказів отримання грошових коштів за надання правової допомоги саме адвокатом Скачковою Л.М., яка була присутня в судових засіданнях місцевого господарського суду під час розгляду даної справи, позивачем не надано. Грошові кошти, отримані адвокатською компанією, за своєю правовою природою не є судовими витратами, а розмір грошових коштів, отриманих адвокатом Скачковою Л.М., позивачем не зазначений та документально не підтверджений;
-витрати за договором з адвокатською компанією не можуть вважатися витратами на оплату послуг адвоката у розумінні приписів ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, а тому до судових витрат не відносяться та у задоволенні цієї вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката слід відмовити за необґрунтованістю.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 01.12.08 у справі №11/210, позивач подав до Луганського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу від 17.12.08 б/н, у якій, з урахуванням заяви (письмових заперечень) від 23.01.09 б/н з уточненням вимог за апеляційною скаргою, просить згадане рішення скасувати в частині відмови щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат по оплаті послуг адвоката у розмірі 6000 грн. 00 коп., прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по оплаті послуг адвоката у розмірі 6000 грн. 00 коп.; апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги позивач зазначив, що, на його думку, оскаржуване рішення в частині стягнення з відповідача боргу, інфляційних нарахувань та 3% річних є обґрунтованим та законним; а в частині відмови у задоволенні вимог щодо стягнення з відповідача витрат по оплаті послуг адвоката судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення була не вірно застосована норма ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд першої інстанції не прийняв до уваги норми п. 10 Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 №02-5/78; в підтвердження понесених судових витрат по оплаті послуг адвоката позивач надав до суду першої інстанції договір про надання правової допомоги на предмет ведення справи позивача в суді, довіреність на представлення та захист інтересів позивача в суді, копію свідоцтва про право займатися адвокатською діяльністю адвокатом, платіжне доручення про оплату послуг за договором; доводи господарського суду Луганської області в оскаржуваному рішенні про те, що грошові кошти, отримані адвокатською компанією, за своєю правовою природою не є судовими витратами, не вірні, оскільки саме у договорі на надання правової допомоги зазначено, що інтереси позивача в суді буде представляти адвокат Скачкова Л.М. і саме такі умови договору були підписані позивачем, та саме оплата послуг адвоката позивачем була проведена на підставах цих умов договору; суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні підтвердив, що адвокат Скачкова Л.М. була присутня в судових засіданнях під час судового розгляду справи, а тому цей факт підтверджує, що позивач поніс витрати на послуги адвоката.
Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 01.12.08 у справі №11/210, подав до Луганського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу від 11.12.08 б/н, у якій, з урахуванням заяви (пояснень по справі) від 08.01.09 б/н про уточнення вимог за апеляційною скаргою, просить згадане рішення скасувати, у задоволенні позовних вимог за позовом відмовити у повному обсязі; у задоволенні апеляційної скарги позивача відмовити.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги відповідач зазначив, що, на його думку, оскаржуване рішення господарського суду Луганської області від 01.12.08 у справі №11/210 є незаконним та необґрунтованим, оскільки при його винесенні судом першої інстанції були порушені норми матеріального права, з’ясовані не всі обставини справи, дана неналежна юридична оцінка обставинам справи, зроблені безпідставні висновки про законність і обґрунтованість позовних вимог; вимоги позивача належним чином не доведені; судом першої інстанції помилково враховано, що між позивачем та відповідачем у справі укладено договір поставки від 07.04.08 б/н; в матеріалах даної справи немає доказів пред’явлення відповідачу вимоги про оплату вартості товару, поставленого на підставі накладних, тому права позивача у даному випадку не порушені, оскільки він не вимагав у відповідача оплатити отриманий товар.
Відповідно до п. 3 роз’яснень президії Вищого господарського суду України від 28.03.02 №04-5/366 апеляційні скарги позивача та відповідача розглядаються в одному апеляційному провадженні.
У судовому засіданні 27.01.09 відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 03.02.09 о 10 годині 30 хвилин.
Після перерви повноважний представник відповідача у судове засідання, яке відбулося 03.02.09, не прибув, хоча усі сторони у даній справі були повідомлені Луганським апеляційним господарським судом про час, дату та місце цього судового засідання належним чином, про що свідчать матеріали даної справи.
Розпорядженнями голови Луганського апеляційного господарського суду від 19.12.08 та від 22.12.08 відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України” для розгляду апеляційних скарг: Закритого акціонерного товариства „Аграрно –переробне підприємство „Редан”, смт. Новоайдар Луганської області, від 11.12.08 б/н та Приватного підприємства „Агрофірма „Довжанська”, с. Довжанське, Свердловський район Луганської області, від 17.12.08 б/н, на рішення господарського суду Луганської області від 01.12.08 у справі №11/210 призначено судову колегію у складі: головуючий суддя –Бойченко К.І., суддя –Єжова С.С., суддя –Журавльова Л.І.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційних скарг позивача та відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів даної справи, сторони 07.04.08 підписали договір постачання молока цільного (далі за текстом –договір від 07.04.08).
Позивач стверджує, що у травні 2008 року згідно умов договору від 07.04.08 за товарно-транспортними накладними: №13 від 05.05.08, №14 від 08.05.08, №15 від 10.05.08, №16 від 12.05.08, №17 від 14.05.08, №18 від 16.05.08, №19 від 18.05.08, №20 від 20.05.08, №21 від 22.05.08 і №22 від 24.05.08 він поставив відповідачу молоко цільне у кількості 40780,06 тон на загальну суму 61170 грн. 09 коп., яке останнім залишилось без оплати.
Відповідач факт отримання від позивача молока за згаданими товарно-транспортними накладними у зазначеній кількості та на вказану суму не оспорює, але стверджує, що воно було отримане не на підставі договору від 07.04.08, вважає цей договір неукладеним, оскільки, на його думку, сторони не узгодили його істотні умови, зокрема, щодо ціни молока, графік його поставки.
Крім того, відповідач зазначає, що сторони не узгодили строки та порядок розрахунків, а позивач не дотримався приписів ст. 530 Цивільного кодексу України.
За умовами п. 1.1 договору від 07.04.08 відповідач зобов’язувався приймати від позивача і оплачувати молоко цільне охолоджене (а.с. 11-12).
Умовами п. 3.1 договору від 07.04.08 сторони передбачили, що вартість молока, що постачається, зазначається у додатку №1 до договору від 07.04.08.
Згідно з п. 2.1 договору від 07.04.08 якість молока повинна відповідати ГОСТам, ДСТУ 3662-97, санітарним, гігієнічним та іншим нормам, стандартам і правилам, встановленим діючим законодавством України.
Позивачем до матеріалів справи (а.с. 13) надана засвідчена його печаткою світлокопія додаткової угоди до договору „Контрактації на закупівлю молока” від 07.04.08 (далі за текстом –додаткова угода).
Відповідно до п. 1.1 додаткової угоди договірна ціна згідно ДСТУ 3662-97 „Молоко коров’яче цільне” встановлюється у розмірі 1800 грн. 00 коп. за 1 тону.
Відповідно до п. 1.4 додаткової годи ціна за молоко –1500 грн. 00 коп. за 1 тону, дотація 300 грн. 00 коп.
Відповідачем не доведено факту укладення між сторонами договору контракції на закупівлю молока та не спростовані доводи позивача, що згадана додаткова угода стосується саме договору від 07.04.08, на підставі якого заявлений позов.
Пунктом 3.4 договору від 07.04.08 сторони обумовили, що фактично поставлена позивачем і прийнята відповідачем партія молока оплачується щотижнево за безготівковим рахунком або (за узгодженням сторін) згідно рахунку-фактури.
Сторонами не надано доказів необхідності оплати молока на підставі рахунку-фактури.
За умовами договору від 07.04.08 сторони не передбачили реалізацію позивачем молока партіями щотижнево.
Пунктом 5.1 договору від 07.04.08 сторони встановили строк його дії - до 31.12.08.
Судова колегія зазначає, що отримана відповідачем партія молока (за відповідною товарно-транспортною накладною) не може оплачуватись щотижнево у повному обсязі, тобто, виходячи з обов’язку відповідача з щотижневої оплати отриманої партії молока, така оплата може здійснюватись лише частками.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги.
У відповідності зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
У відповідності зі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Проаналізувавши умови п. 3.4 договору від 07.04.08 судова колегія дійшла висновку, що сторонами строки оплати отриманої відповідачем партії молока (за відповідною товарно-транспортною накладною) не узгоджений.
Так, сторони не визначили початок строку виконання відповідачем обов’язку щодо оплати отриманого молока та його остаточну дату.
Позивачем не доведено факту пред’явлення відповідачу вимоги щодо оплати отриманого останнім за вищевказаними товарно-транспортними накладними молока на суму, що оспорюється.
Відтак, позивачем не доведено факту порушення його права з боку відповідача щодо своєчасного здійснення розрахунків.
За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення боргу у сумі 61170 грн. 09 коп. до задоволення не підлягають.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Оскільки матеріалами справи не підтверджується факт прострочки оплати з боку відповідача за отримане молоко за згаданими товарно-транспортними накладними, то і додаткові вимоги позивача щодо стягнення інфляційних нарахувань в сумі 489 грн. 36 коп. та трьох відсотків річних в сумі 583 грн. 27 коп. до задоволення також не підлягають.
Судова колегія також зазначає, що оскаржуваним рішенням місцевий господарський суд фактично позов задовольнив повністю, з покладенням на відповідача витрат зі сплати державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Однак, у п. 1 оскаржуваного рішення судом першої інстанції зазначено про часткове задоволення позову та у п. 3 - про відмову у задоволенні решти позовних вимог.
Суд першої інстанції питання щодо відшкодування витрат з оплати послуг адвоката помилково розцінив як позовну вимогу, чим порушив норми процесуального права, що також призвело до прийняття неправильного рішення.
З урахуванням викладеного, судовою колегією Луганського апеляційного господарського суду апеляційна скарга позивача –Приватного підприємства „Агрофірма „Довжанська”, с. Довжанське, Свердловський район Луганської області, від 17.12.08 б/н, залишається без задоволення; апеляційна скарга відповідача –Закритого акціонерного товариства „Аграрно –переробне підприємство „Редан”, смт. Новоайдар Луганської області, від 11.12.08 б/н задовольняється; рішення господарського суду Луганської області від 01.12.08 у справі №11/210 скасовується на підставі п. 2 ст. 103, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України.
За таких обставин, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду:
-приймає нове рішення;
-у задоволенні позову відмовляє;
-судові витрати за позовом покладає на позивача – Приватне підприємство „Агрофірма „Довжанська”, с. Довжанське, Свердловський район Луганської області.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України:
-за позовом:
-витрати по державному миту у сумі 622 грн. 43 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп. покладаються на позивача - Приватне підприємство „Агрофірма „Довжанська”, с. Довжанське, Свердловський район Луганської області;
-за апеляційними скаргами:
-витрати по державному миту у сумі 51 грн. 00 коп. за апеляційною скаргою позивача покладаються на позивача - Приватне підприємство „Агрофірма „Довжанська”, с. Довжанське, Свердловський район Луганської області;
-витрати по державному миту у сумі 311 грн. 22 коп. за апеляційною скаргою відповідача покладаються на позивача – Приватного підприємства „Агрофірма „Довжанська”, с. Довжанське, Свердловський район Луганської області.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” №7-93 від 21.01.93 Приватному підприємству „Агрофірма „Довжанська”, вул. Нова, буд. 7, с. Довжанське, Свердловський район Луганської області, 94865, ідентифікаційний код №30921398, слід повернути з Державного бюджету України зайве сплачене при поданні до Луганського апеляційного господарського суду апеляційної скарги державне мито у сумі 260 грн. 22 коп. за платіжним дорученням №696 від 11.12.08, яке знаходиться у матеріалах справи №11/210.
У судовому засіданні за згодою представників позивача оголошені вступна та резолютивна частини даної постанови.
Керуючись ст. ст. 43, 47, 49, 77, 85, 99, 101, п. 2 ст. 103, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -
П О С Т А Н О В И В:
1.Апеляційну скаргу позивача –Приватного підприємства „Агрофірма „Довжанська”, с. Довжанське, Свердловський район Луганської області, від 17.12.08 б/н, на рішення господарського суду Луганської області від 01.12.08 у справі №11/210 залишити без задоволення.
2.Апеляційну скаргу відповідача –Закритого акціонерного товариства „Аграрно –переробне підприємство „Редан”, смт. Новоайдар Луганської області, від 11.12.08 б/н на рішення господарського суду Луганської області від 01.12.08 у справі №11/210 задовольнити.
3.Рішення господарського суду Луганської області від 01.12.08 у справі №11/210 скасувати.
4.Прийняти нове рішення.
5.У задоволенні позову відмовити.
6.Судові витрати за позовом покласти на позивача –Приватне підприємство „Агрофірма „Довжанська”, с. Довжанське, Свердловський район Луганської області.
7.Стягнути з Приватного підприємства „Агрофірма „Довжанська”, вул. Нова, буд. 7, с. Довжанське, Свердловський район Луганської області, 94865, ідентифікаційний код №30921398, на користь Закритого акціонерного товариства „Аграрно-переробне підприємство „Редан”, вул. Тельмана, буд. 44, смт. Новоайдар Луганської області, 93500, ідентифікаційний код №25360797, витрати по сплаті державного мита у сумі 311 грн. 22 коп. за апеляційною скаргою відповідача.
Доручити господарському суду Луганської області видати відповідний наказ.
8.Витрати по сплаті державного мита у сумі 51 грн. 00 коп. за апеляційною скаргою позивача покласти на позивача –Приватне підприємство „Агрофірма „Довжанська”, с. Довжанське, Свердловський район Луганської області.
9.Повернути Приватному підприємству „Агрофірма „Довжанська”, вул. Нова, буд. 7, с. Довжанське, Свердловський район Луганської області, 94865, ідентифікаційний код №30921398, з Державного бюджету України зайве сплачене при поданні до Луганського апеляційного господарського суду апеляційної скарги державне мито у сумі 260 грн. 22 коп. за платіжним дорученням №696 від 11.12.08, яке знаходиться у матеріалах справи №11/210.
Підставою повернення з Державного бюджету України державного мита є дана постанова, засвідчена гербовою печаткою Луганського апеляційного господарського суду.
Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя К.І. Бойченко
Суддя С.С. Єжова
Суддя Л.І. Журавльова