КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2014 р. Справа№ 910/14754/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Авдеєва П.В.

суддів: Яковлєва М.Л.

Ільєнок Т.В.

За участю представників:

від позивача: Давідкова К.О. - представник за довіреністю,

від відповідача: Гуцул А.Д. - представник за довіреністю,

від третьої особи: Гореліков І.В. - представник за довіреністю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Приватного підприємства «ФАНГ» та Публічного акціонерного товариства «БАНК ФОРУМ»

на рішення Господарського суду м. Києва від 20.08.2014р.

у справі №910/14754/14 (суддя Пукшин Л.Г.)

за позовом Приватного підприємства «ФАНГ»

до Публічного акціонерного товариства «БАНК ФОРУМ»

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «БілоцерківМаз»

про припинення іпотеки та зняття заборони відчуження.

ВСТАНОВИВ:

В липні 2014 року Приватне підприємство «ФАНГ» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «БАНК ФОРУМ» (далі-відповідач) про припинення договору іпотеки від 30.08.2007р., посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстраційним № 6064 укладений між позивачем та відповідачем; зняття заборони відчуження нерухомого майна Приватного підприємства «ФАНГ» накладену Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за №2084/10, в зв'язку з укладанням договору іпотеки №6064 від 30 серпня 2007 року та вилучення вказаного запису з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є поручителем по зобов'язанню третьої особи за кредитним договором та передав відповідачу в іпотеку нерухоме майно, що належить позивачеві на праві приватної власності. Позивач зазначає, що станом на момент його звернення з даним позовом наявні два рішення суду, що вступили в законну силу, відповідно до яких задоволення вимог відповідача шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності неможливо у зв'язку з пропуском з боку відповідача строків позовної давності для стягнення основного боргу. Позивач вважає, що оскільки основне зобов'язання фактично є припиненим, то і зобов'язання позивача у вигляді іпотеки перед відповідачем також повинно бути припинено.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.08.2014 року у справі №910/14754/14 позов задоволено частково.

Визнано припиненим договір іпотеки від 30.08.2007 року, посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстраційним № 6064, укладений між позивачем та відповідачем.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства "БАНК ФОРУМ" на користь Приватного підприємства "ФАНГ" 1 218,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 20.08.2014р., позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення суду скасувати частково та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

Позивач стверджує, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог не врахував, що вимога про зняття заборони відчуження нерухомого майна та вилучення запису з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є тісно взаємопов'язаною з вимогою про визнання договору іпотеки припиненим.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 20.08.2014р., відповідач також звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення суду скасувати частково та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в частині визнання припиненим договір іпотеки від 30.08.2007р., посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстраційним №6064 укладений між позивачем та відповідачем, посилаючись на неповне з'ясування обставин господарським судом, що мають значення для справи та порушення останнім норм матеріального та процесуального права.

Відповідач стверджує, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення. Наявність судових актів про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості (звернення стягнення на предмет іпотеки) не припиняє грошових зобов'язань боржника. Крім того, положеннями ст.17 Закону України "Про іпотеку" визначено виключний перелік підстав, з яких іпотека припиняється. Також, відповідач зазнає, що на даний час зобов'язання за Генеральним кредитним договором № 14/07/00-КL від 30.01.07 не виконано, договір іпотеки є чинним, предмет іпотеки не реалізовано відповідно до Закону України "Про іпотеку", предмет іпотеки не знищений, отже відсутні підстави припинення іпотеки.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Відповідач та третя особа не скористалися своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 ГПК України та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу, що згідно ч. 2 ст. 96 ГПК не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційних скарг та відзиву, матеріали справи та заслухавши представників сторін, судова колегія встановила наступне:

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ГК України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (стаття 627 ЦК України).

30.01.2007р. між АКБ "Форум" (правонаступником якого є відповідач - ПАТ "Банк Форум") та ТОВ "НВП "БілоцерківМАЗ" (позичальник, третя особа) був укладений генеральний кредитний договір №14/07/00-КL (далі-Кредитний договір), відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальникові кредитні кошти у формі кредиту та/або кредитної лінії, в розмірі, що не перевищує Максимальний ліміт кредитування, зазначений в графі 1 розділу 1 цього договору, в порядку та на умовах, які встановлені цим договором та додатковими договорами, а позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути банку отримані в межах максимального ліміту кредитування кредитні кошти, а також сплатити відповідні проценти і виконати усі інші зобов'язання, згідно умов цього договору та додаткових договорів.

У п.1.8.1 Кредитного договору сторони передбачили право банку вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань за кредитним договором в цілому, або у визначеній банком частині, зокрема, у випадку невиконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, у тому числі, але не виключно, встановлених п.2.3 розділу ІІ цього договору.

За умовами п.2.3.2 Кредитного договору позичальник зобов'язаний у строки, в порядку та на умовах, визначених цим договором та/або додатковими договорами в повному обсязі повернути банку суму кредитних коштів (траншів), наданих в межах максимального ліміту кредитування, сплачувати проценти за користування кредитними коштами (траншами).

Додатковими договорами №1 від 30.01.2007р., №2 від 01.02.2007р., №3 від 08.02.2007р., №4 від 28.02.2007р., №5 від 19.04.2007р., №6 від 26.06.2007р., №7 від 30.08.2007р., №8 від 29.01.2008р., №9 від 25.04.2008р., б/н від 15.05.2008р., б/н від 20.06.2008р., б/н від 30.10.2008р. до Кредитного договору сторонами змінювався розмір максимального ліміту кредитування, терміни його погашення та розмір відсоткової ставки.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором № 14/07/00-KL від 30.01.2007 року між Публічним акціонерним товариством "Банк Форум", як іпотекодержателем, та Приватним підприємством "Фанг", як іпотекодавцем, 30.08.2007 року був укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, реєстровий № 6064 (далі - Договір іпотеки).

У відповідності до п.1.2 Договору іпотеки предметом іпотеки є нерухоме майно: частини нежитлових будівель літ. "Ч-2", площею 1276,5 кв.м., літ. "О", площею 2238,6 кв.м., літ. "Ю", площею 725,5 кв.м., літ. "Щ", площею 839,9 кв.м., які знаходяться за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, б-р 1 Травня, буд. 13, який належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі Дублікату договору №45 купівлі-продажу, між юридичними особами від 22.08.2003 року, складений 20.11.2003 року, та зареєстрований в Білоцерківському міжміському бюро технічної інвентаризації 24.12.2003 року за р.№3587954, що підтверджується витягом про реєстрацію №2418174 від 24.12.2003 року.

Заставна вартість предмета іпотеки, згідно п. 1.4 Договору іпотеки є договірною і погоджується сторонами в розмірі 11 946 067,00 грн.

Згідно із п.3.1.7 Договору іпотеки іпотекодавець зобов'язаний при невиконанні або неналежному виконанні основного зобов'язання добровільно передати предмет іпотеки іпотекодержателю (за його вимогою) для його подальшої реалізації за заставною ціною, яку сторони погоджують як звичайну ціну предмету іпотеки, та направлення отриманих коштів на погашення заборгованості за основним зобов'язанням.

Відповідно до п.5.2 Договору іпотеки у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених цим договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового погашення заборгованості за основним зобов'язанням, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або відповідно до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя (п.5.4 Договору іпотеки).

В подальшому між сторонами було укладено ряд додаткових договорів до Договору іпотеки, якими вносились зміни в Договір іпотеки щодо розміру грошових зобов'язань іпотекодавця та терміну їх виконання відповідно до укладених додаткових угод до Кредитного договору.

В Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна внесено заборону відчуження вказаного нерухомого майна, що накладена 30.07.07 за № 2480/10 Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 при посвідченні договору іпотеки.

Як встановлено судовою колегією та не заперечується представниками сторін, у зв'язку з невиконанням ТОВ "Науково-виробниче підприємство "БілоцерківМаз" своїх грошових зобов'язань, відповідач звернувся до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення заборгованості за Генеральним кредитним договором № 14/07/00-КL від 30.01.07, вказаний позов ухвалою від 01.11.11 у справі № 10/249-10/19 було залишено без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст. 81 ГПК України.

30.03.12р. відповідач звернувся з позовними заявами до Господарського суду Херсонської області та до Господарського суду Київської області з позовними вимогами до ТОВ НВП "Білоцерківмаз", ПП "Фанг" про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності. Рішенням Господарського суду Херсонської області від 27.11.12 у справі № 5024/533/2012 та рішенням Господарського суду Київської області від 19.11.12 у справі № 7/037-12 було відмовлено в задоволені позовних вимог. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.02.13 у справі №5024/533/2012 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.13 у справі №7/037-12 рішення відповідно Господарського суду Херсонської області від 27.11.12 та Господарського суду Київської області від 19.11.12 залишені без змін, змінено лише підставу відмови, а саме пропуск з боку відповідача строків позовної давності для стягнення основного боргу за Генеральним кредитним договором №14/07/00-КL від 30.01.07.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.05.13 у справі № 5024/533/2012 відмовлено в допуску касаційної скарги до провадження у зв'язку з пропуском строку на касаційне оскарження. Постановою Вищого господарського суду України від 21.05.13 у справі № 7/037-12 постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.03.13 залишено без змін.

31.05.13р. позивач звернувся до відповідача з листом № 31, в якому вимагав протягом 3-х робочих днів з дати отримання вказаної вимоги, подати заяви до реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області про припинення іпотеки по договору та вилучити записи з реєстру іпотек та з єдиного реєстру відчуження об'єктів нерухомого майна.

Листом від 16.08.14 р. вих. №4582/315 відповідач повідомив, що підстави для припинення іпотеки відсутні.

Спір виник у зв'язку з тим, що позивач вважає, що дії відповідача по незаконному утриманню в іпотеці нерухомого майна, що є предметом договору іпотеки від 30.08.07 реєстр. № 6064, посвідченого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 є посяганням на права та законні інтереси позивача щодо вільного володіння, користування та розпорядження належним йому на праві власності майном.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг та відзиву, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «БАНК ФОРУМ» не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга Приватного підприємства «ФАНГ» підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Згідно із ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Аналогічні положення закріплено і в ст.173 Господарського кодексу України, де господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом , в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій , а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ст.256 Цивільного кодексу Украйни позовна давність - це строк, в межах якого особа має право звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як встановлено постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.02.13 у справі № 5024/533/2012 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.13 у справі № 7/037-12 строк позовної давності щодо вимог ПАТ "Банк Форум" за Генеральним кредитним договором № 14/07/00-КL від 30.01.07 до позивача та третьої особи сплив.

В силу ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

За змістом наведеної норми, неодмінною умовою її застосування є один і той самий склад сторін як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі (або справах) зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні факти, що мають значення для розглядуваної справи.

Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 124 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судового рішення у вказаній справі.

Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

В силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду.

Таким чином, судові рішення у справі №5024/533/2012 та №7/037-12 не можуть бути поставлені під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі №910/14754/14, не можуть їм суперечити.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявність зазначених судових рішень про відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ "Банк Форум" на підставі пропуску строків позовної давності, свідчить про припинення первісного зобов'язання.

Аналогічний висновок викладено у п.31 постанови Пленуму ВССУ № 5 від 30.03.12 де зазначено, що зі спливом строку позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно).

Вказаними судовими рішеннями встановлено порушення прав банку на отримання коштів,, встановлено суму заборгованості, а також встановлено те, що строки позовної давності по основному зобов'язанню минули.

У відповідності до ст.1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом;

Згідно із ст.3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється, зокрема, у разі припинення основного зобов'язання.

Враховуючи викладене, судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції, що похідне зобов'язання позивача перед відповідачем у вигляді іпотеки по договору від 30.08.2007 року, посвідченого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, реєстровий № 6064, також підлягає припиненню.

У відповідності до ст.316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб.

Власник володіє користується та розпоряджається належним йому майном на власний розсуд (ч.1 ст.319 ЦК України).

Згідно із ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Судова колегія погоджується з твердженнями позивача про те, що зі спливом строку позовної давності припиняється право вимоги (переслідування або притягнення до суду) боржника, а отже припиняється зобов'язання в розумінні ст.509 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

У рішенні від 20 вересня 2011 року у справі "ВАТ "Нафтова компанія "ЮКОС" проти Росії" Європейський суд з прав людини зазначив: позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Боржник має певні матеріально-правові права, які безпосередньо пов'язані з позовною давністю.

Будь-який суд національної юрисдикції, вирішуючи питання про пропуск кредитором позовної давності, фактично вирішує питання не тільки про право кредитора на звернення до суду за захистом свого порушеного права, але й про право боржника бути звільненим від переслідування або притягнення до суду.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1 ст. 321 ЦК України).

Таким чином, враховуючи, що основне зобов'язання ПП "Фанг" щодо поручительства за ТОВ НВП "Білоцерківмаз" за генеральним кредитним договором від 30.01.07 № 14/07/00-КL перед відповідачем є припиненим, тому відсутні правові підстави для утримання під обтяженням чи обмеженням майна позивача переданого в іпотеку за договором іпотеки від 30.08.07, що посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, реєстровий № 6064.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовна вимога про визнання припиненим договору іпотеки від 30.08.07р., що посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, за реєстраційним № 6064, укладеного між позивачем та відповідачем є правомірною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Стосовно позовних вимог про зняття заборони відчуження нерухомого майна позивача № 2084/10 від 30.08.07 накладену Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, у зв'язку з укладанням договору іпотеки № 6064 та вилучення вказаного запису з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, судова колегія зазначає наступне.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні в цій частині позовних вимог виходив з того, що станом на день звернення позивача з даним позовом до суду так само як і станом на день вирішення спору у даній справі, права та законні інтереси позивача щодо не зняття заборони відчуження нерухомого майна №2084/10 від 30.08.07 накладеної Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, у зв'язку з укладанням договору іпотеки № 6064, порушені не були.

Судова колегія з даним висновком суду першої інстанції не погоджується та вважає, що оскаржуване рішення суду в цій частині підлягає скасуванню виходячи з наступного.

Як зазначалося вище, оскільки основне зобов'язання ПП "Фанг" щодо поручительства за ТОВ НВП "Білоцерківмаз" за генеральним кредитним договором від 30.01.07 № 14/07/00-КL перед відповідачем є припиненим, тому відсутні правові підстави для утримання під обтяженням чи обмеженням майна позивача переданого в іпотеку за договором іпотеки від 30.08.07, що посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, реєстровий № 6064.

Тобто, разом з припиненням Договору іпотеки, суд фактично припиняє обтяження нерухомого майна іпотекою, так як всі правові підстави для його утримання під обтяженням відсутні.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про іпотеку» відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Одночасно з державною реєстрацією відомостей про припинення іпотеки (припинення обтяження нерухомого майна іпотекою) підлягають державній реєстрації і відомості про зняття заборони відчуження, накладеної підчас посвідчення нотаріального договору.

Таким чином, ці дві вимоги (визнання договору іпотеки припиненим та зняття заборони) є взаємопов'язаними та такими що витікають одна від одної і не потребують встановленню додаткових зобов'язань для будь-якої із сторін чи третім особам.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що позовна вимога про зняття заборони відчуження нерухомого майна Приватного підприємства «ФАНГ» накладену Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за №2084/10, в зв'язку з укладанням договору іпотеки №6064 від 30 серпня 2007 року та вилучення вказаного запису з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є правомірною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів, які б спростовували вище встановлені обставини, сторонами не надано.

Доводи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «БАНК ФОРУМ» не підлягає задоволенню; апеляційна скарга Приватного підприємства «ФАНГ» підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - частковому скасуванню; позов Приватного підприємства «ФАНГ» слід задовольнити повністю.

Судові витрати покладаються на підставі ст.49 ГПК України на Публічне акціонерне товариство «БАНК ФОРУМ».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «БАНК ФОРУМ» на рішення Господарського суду м. Києва від 20.08.2014р. у справі №910/14754/14 залишити без задоволення.

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «ФАНГ» на рішення Господарського суду м. Києва від 20.08.2014р. у справі №910/14754/14 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду м.Києва від 20.08.2014 року у справі №910/14754/14 скасувати частково.

3. Позов Приватного підприємства «ФАНГ» задовольнити повністю.

4. Визнати припиненим договір іпотеки від 30 серпня 2007 року, посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстраційним № 6064 укладений між Приватним підприємством "ФАНГ" та Публічним акціонерним товариством "БАНК ФОРУМ".

5. Зняти заборону відчуження нерухомого майна Приватного підприємства «ФАНГ» накладену Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за №2084/10, в зв'язку з укладанням договору іпотеки №6064 від 30 серпня 2007 року та вилучити вказаний запис з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

6. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "БАНК ФОРУМ" (02100 м. Київ, бульв. Верховної Ради, будинок 7, ідентифікаційний код 21574573) на користь Приватного підприємства "ФАНГ" (09107 Київська обл., м. Біла Церква, бульв. 1-го Травня, буд. 13, ідентифікаційний код 23583814) 3 654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) грн. судового збору за подачу позову.

7. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "БАНК ФОРУМ" (02100 м. Київ, бульв. Верховної Ради, будинок 7, ідентифікаційний код 21574573) на користь Приватного підприємства "ФАНГ" (09107 Київська обл., м. Біла Церква, бульв. 1-го Травня, буд. 13, ідентифікаційний код 23583814) 1 827 (тисячу вісімсот двадцять сім) грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.

8. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

9. Матеріали справи №910/14754/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Дата підписання повного тексту постанови 13.10.2014р.

Головуючий суддя П.В. Авдеєв

Судді М.Л. Яковлєв

Т.В. Ільєнок