ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

____________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

Іменем України

          26.01.2009  року                                                                      Справа № 11/244

Луганський апеляційний господарський суд колегією суддів у складі :

головуючого судді                     Якушенко Р.Є.

суддів                                        Бородіної Л.І.

          Іноземцевої Л.В.                                        

Склад судової колегії призначено розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 05.01.2009.

при секретарі                    

судового засідання                    Яковлевій І.А.

за участю представників сторін:

від позивача                              Бережний Р.В., дов. №238/10 від 31.12.2008

від відповідача                    не прибув

Розглянувши

апеляційну скаргу                    Державного підприємства „Луганськвугілля”

в особі відособленого підрозділу „Шахта

Лутугінська”, смт. Георгіївка

Лутугинського району Луганської області

на рішення

господарського суду           Луганської області

від                                         28.11.2008

у справі                               № 11/244 (суддя –Москаленко М.О.)

          

за позовом                               Дочірньої компанії „Газ України” Національної

акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м. Київ

                                                  

до відповідача                     Державного підприємства „Луганськвугілля”

в особі відособленого підрозділу „Шахта

Лутугінська”, смт. Георгіївка

Лутугинського району Луганської області

про                                        стягнення 27540 грн. 02 коп.

Рішенням господарського суду Луганської області від 28.11.08 у справі №11/244 (суддя Москаленко М.В.) у урахуванням ухвали від 15.12.08 про виправлення описок задоволено частково позов Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” до Державного підприємства „Луганськвугілля” в особі відособленого підрозділу „Шахта „Лутугінська”, стягнуто з відповідача заборгованість у розмірі 8598 грн. 00 коп., 6362 грн. 02 коп. інфляційних нарахувань на суму заборгованості, 1148 грн. 19 коп. –3% річних та 2129 грн. 81 коп. пені, в частині стягнення боргу в сумі 9302 грн. провадження у справі припинено на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду з посиланням на норми статей 525, 526, 625 Цивільного кодексу України, 231, 232 Господарського кодексу України мотивоване обґрунтованістю заявлених вимог в частині стягнення боргу в сумі 8598 грн. інфляційних нарахувань, 3% річних та пені в заявленій сумі.

Під час розгляду справи місцевим господарським судом встановлено, що відповідач перерахував позивачеві заборгованість в сумі 9302 грн., що стало підставою для припинення провадження у справі в цій частині позову.

Відповідач у справі, Державне підприємство „Луганськвугілля” в особі відособленого підрозділу „Шахта „Лутугінська”, не погодився з вказаним рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його в частині стягнення пені в сумі 2129 грн. 81 коп. як таке, що прийняте з порушенням  норм матеріального та процесуального права та постановити нове рішення, яким відмовити в цій частині  позову.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги відповідач вказав, що місцевим господарським судом не повно з’ясовано обставини справи, що призвело до порушення норм матеріального права, зокрема п. 1 ст. 258, п. 2 ст. 260, ст. 261 Цивільного кодексу України.

Згідно статті 261 Цивільного кодексу України перебіг строку позовної давності починається з дня коли особі стало відомо про порушення свого права або про особу його порушевшего. В даному випадку про порушення стало відомо 10 січня 2007 року. Отже перебіг строку позовної давності для стягнення неустойки (пені) закінчився 10 січня 2008 року.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає їх необгрунтованими, а рішення господарського суду Луганської області від 27.11.2008 у справі №11/244 таким, що  відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції  - без змін.

Відповідач у справі, заявник апеляційної скарги, не скористався правом участі у судовому засіданні, хоча належним чином був повідомлений про дату, місце та час розгляду апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, судова колегія апеляційної інстанції

ВСТАНОВИЛА:

03.11.2006 між сторонами у справі був укладений договір №06/06-677ТЕ-20 на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій (а.с. 15-20).

Відповідно до умов пункту 1.1 договору позивач у справі (постачальник) зобов”язався передати у власність відповідача (покупця) природний газ, а відповідач, у свою чергу, зобов”язався прийняти та оплатити газ на умовах договору.

Строк дії договору був встановлений сторонами до 30.11.2006, проте додатковими угодами №1 від 15.11.2006 та №2 від 14.12.2006 строк дії договору був продовжений до 31.12.2006 та було встановлено порядок оплати та обсяги газу, що повинні були бути поставлені позивачем у грудні 2006 року (а.с. 22).

Згідно актів 6518 Акт 58 Луг від 30.11.2006 та 6518 Акт 58 Луг від 31.12.2006, складеними та підписаними повноважними представниками сторін, у листопаді 2006 року позивачем відповідачеві був поставлений природний газ в обсязі 279935 куб.м на суму 192035 грн. 39 коп., у грудні 2006 року –373490 куб.м на суму 256214 грн. 11 коп. (а.с. 23-24).

Всього поставлено позивачем газу на суму 448249 грн. 50 коп..

Відповідач частково розрахувався за отриманий газ, згідно розрахунку позивача заборгованість складає 17900 грн. (а.с. 25).

24.10.08 (дата поштового штемпелю на конверті (а.с. 27) позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з відповідача заборгованості  за поставлений газ в сумі 17900 грн., пені за прострочення оплати за період з 17.04.08 по 17.10.08 (183 дні) в сумі 2129 грн. 81 коп., витрат від інфляції за період з січня по вересень 2008 року в сумі  6362 грн. 02 коп. та 3% річних за період з 11.01.07 по 17.10.08 в сумі 1148 грн. 19 коп.

Відповідач подав заперечення на позов (а.с. 39), в яких визнав позовні вимоги в частині боргу в сумі 8598 грн., витрат від інфляції в сумі 6362 грн. 07 коп., 3% річних в сумі 1148 грн. 19 коп. та подав протокол погодження №2137/1 від 13.10.08 проведення розрахунків по Луганській області згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.05, відповідно до якого відповідачем перераховано позивачу 9302 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 559 від 22.10.08 (а.с. 43).

Рішенням господарського суду від 28.11.08 позов задоволено частково з підстав вказаних вище.

Відповідно до статей 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Матеріали справи свідчать, що правовідносини у сторін виникли із договору №06/06-677 ТЕ-20 від 03.11.06 на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій з додатковими угодами до нього №1 від 15.11.2006 та №2 від 14.12.2006.

Пунктом 1.1 цього договору визначено, що позивач у справі, зобов’язався передати у власність відповідача у справі, природний газ, а відповідач прийняти та оплатити його вартість на умовах, визначених у цьому договорі.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу у листопаді 2006 року природний газ в обсязі 279935 м3 на суму 192035 грн. 39 коп., у грудні 2006 року в обсязі 373490 м3 на суму 256214 грн. 11 коп., що підтверджено  актами передачі-приймання № 6518 акт 58 Луг від 30.11.06 та 6518 акт 58 Луг від 31.12.06.

Всього поставлено позивачем газу на суму 448249 грн. 50 коп.

Згідно пункту 6.1 договору оплата за газ та послуги з його транспортування проводиться покупцем грошовими коштами. Остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов”язання не допускається, зобов”язання має виконуватися належним чином, зокрема, відповідно до умов договору.

Відповідачем зобов”язання по договору щодо оплати отриманого газу виконано частково.

Матеріалами справи доведено, що заборгованість відповідача за вказаним договором на дату звернення позивача з позовом до господарського суду 24.10.08 (дата поштового штемпелю на конверті) складає 8598 грн., що сторонами не заперечено.

Отже, місцевий господарський суд цілком правомірно задовольнив в цій частині позовні вимоги .

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем, крім суми боргу, заявлено до стягнення інфляційні нарахування на суму заборгованості в розмірі 6362 грн. 02 коп. за період з січня 2007 року по вересень 2008 та 3% річних за період з 11.01.07 по 17.10.2008 в сумі 1148 грн. 19 коп. та пеня за період з 17.04.2008 по 17.10.2008 в сумі 2129 грн. 81 коп.

Відповідач заперечень щодо розрахунку інфляційних нарахувань та 3% річних не надав.

Перевіривши розрахунки позивача, судова колегія погоджується з висновками  місцевого господарського суду щодо стягнення з відповідача 6362 грн. 02 коп. інфляційних нарахувань на суму заборгованості та 3% річних в сумі 1148 грн. 19 коп.

Відповідач проти вимог позивача про стягнення пені заперечував, посилаючись на  пропуск позивачем строку позовної давності, стосовно стягнення неустойки, обґрунтовуючи їх нормами статей 258, 260, 261 Цивільного кодексу України.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на цих же підставах.

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо стягнення пені та відхиляє доводи апеляційної скарги з наступних підстав.

Згідно статті 216, частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою для виникнення господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до частини 2 статті 217 Господарського кодексу України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф, пеня (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом може бути збільшена за домовленістю сторін.

Пунктом 7.2 договору № 06/06-677 ТЕ-20 від 03.11.06 сторони за позовом визначили, що в разі несплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки визначені п. 6.1 даного договору, покупець, відповідач у справі, сплачуєна користь постачальника, позивача у справі, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 7.5 цього договору встановлено, що неустойка нараховується Постачальником протягом 6 місяців, що передують моменту звернення з позовом до суду.

Відповідно до п. 10.6 договору сторони домовились, що строк позовної давності по даному договору на стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 роки.

Умови пунктів 7.2, 7.5, 10.6 договору № 06/06-677 ТЕ-20 не суперечать вищезазначеним нормам Цивільного та Господарського кодексу України та ґрунтуються на встановленому статтею 3 Цивільного кодексу України принципу свободи договору.

Отже, вимоги позивача щодо стягнення пені в сумі 2129 грн. 81 коп. є обґрунтованими.

Матеріали справи свідчать, що задовольнивши позовні вимоги частково, місцевий господарський суд припинив провадження у справі на підставі п. 11 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору в частині стягнення боргу в сумі 9302 грн. та поклав судові витрати на позивача.

Однак, судова колегія апеляційної інстанції не погоджується з цим висновком, оскільки він не відповідає встановленим місцевим господарським судом обставинам, щодо перерахування  зазначеної суми відповідачем позивачу.

Місцевим судом встановлено, що відповідач у справі на підставі протоколу-погодження №2137/1 від 13.10.08 платіжним дорученням №539 від 22.10.08 (до звернення позивача 24.10.2008 з даним позовом до господарського суду) перерахував 9302 грн.  заборгованість за газ згідно договору № 06/06-677 ТЕ-20 від 03.11.06 на розрахунковий рахунок позивача №37122231301827, відкритий у Державному казначействі України, що також підтверджується банківською випискою від 23.10.08 (а.с. 44).

А відтак позовні вимоги в частині стягнення боргу в сумі 9302 грн., є необґрунтованими, а тому в цій частині позову слід відмовити.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з інших підстав та скасування рішення господарського суду Луганської області від 28.11.08 у справі №11/244 в частині припинення провадження у справі та відмову у задоволенні вимог щодо стягнення боргу в сумі 9302 грн. з віднесенням судових витрат в цій частині на позивача.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати державного мита за апеляційною скаргою в сумі 51 грн. 00 коп. покладаються на відповідача, заявника апеляційної скарги.

Відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України та частини 1 пункту 8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито" №7-93 від 21.01.1993 зайве сплачене Відособленим підрозділом „Шахта „Лутугінська” за платіжним дорученням №620 від 11.12.2008 при поданні апеляційної скарги державне мито в сумі 34 грн. 44 коп.  підлягає поверненню відповідачу.

Відповідно до вимог статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні були оголошені лише вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись статтями 47, 49, 99, 101, п. 2 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний  господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства „Луганськвугілля” в особі відособленого підрозділу „Шахта „Лутугінська” на рішення господарського суду Луганської області від 28.11.2008 у справі №11/244 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Луганської області від 28.11.2008 у справі №11/244 скасувати в частині припинення провадження у справі

3. У задоволенні вимог щодо стягнення боргу в сумі 9302 грн. відмовити

4. В решті рішення господарського суду Луганської області від 28.11.2008 у справі №11/244 залишити без змін.

4. Повернути Відособленому підрозділу „Шахта „Лутугінська” Державного підприємства „Луганськвугілля”, с. Георгіївка, Лутугинського району Луганської області, ідентифікаційний код 26478414 з Державного бюджету України державне мито в сумі 34 грн. 44 коп., зайве сплачене за платіжним дорученням №620 від 11.12.2008.

Підставою для повернення державного мита є дана постанова, скріплена печаткою суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.          

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України у місячний строк через апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя                                                            Р.Є. Якушенко

Суддя                                                                                 Л.І. Бородіна

Суддя                                                                                Л.В. Іноземцева