Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі :

головуючого судді Григоренка М.П.,

суддів : Ковальчук Н.М., Максимчук З.М.,

секретар судового засідання Ковальчук Л.В., за участю представника відповідача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Рівненського міського суду від 24 квітня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

В С Т А Н О В И Л А :

11 березня 2014 року ОСОБА_3 звернулася в Рівненський міський суд з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

В обґрунтування позовних вимог вказувала, що 07.11.2004 року між нею та відповідачем було зареєстровано шлюб, актовий запис № 1637.

Протягом останніх років сімейне життя між ними погіршувалося, що призвело до фактичного припинення між ними шлюбних стосунків.

На даний момент між ними припинено ведення спільного господарства та сумісне проживання. Дітей від шлюбу та майнових спорів з відповідачем немає.

Із цих підстав просила розірвати шлюб між нею та ОСОБА_2 зареєстрований 07.11.2004 року, актовий запис № 1637.

Заочним рішенням Рівненського міського суду від 24 квітня 2014 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, зареєстрований 07.11.2004 року відділом

_______________________________________________________________________

Провадження № 22-ц/787/2062/2014 Головуючий у 1 інстанції : Ковальов І.М.

Доповідач : Григоренко М.П.

державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції, актовий запис №1637 - розірвано.

Ухвалою Рівненського міського суду від 20 червня 2014 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Рівненського міського суду від 24 квітня 2014 року - залишено без задоволення.

В поданій на заочне рішення суду апеляційній скарзі ОСОБА_2, покликається на його незаконність, через порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи.

Вказує, що 23 квітня 2014 року він подав до суду письмову заяву про відкладення розгляду справи на іншу дату, в зв'язку з тим, що 24.04.2014 року не зможе бути присутнім в судовому засіданні, оскільки перебуває у відрядженні в м. Дніпропетровську.

Проте, суд першої інстанції розглянув справу у його відсутності, не звернувши увагу на поважність причини неявки та ухвалив заочне рішення.

Зазначає, що згідно ст. 111 СК України, суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

Вважає, що суд першої інстанції поспішно розглянув справу, без вивчення всіх матеріалів справи та прийняв рішення про розірвання шлюбу, а подружжя вже примирилося і не бажає, щоб існувало рішення про їх розлучення.

Крім того, в матеріалах даної цивільної справи міститься заява позивача від 20.06.2014 року, в якій остання просила залишити її позов без розгляду.

Із цих підстав просить скасувати заочне рішення Рівненського міського суду від 24 квітня 2014 року.

В ході апеляційного розгляду справи представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, а також пояснив, що на даний час подружжя ОСОБА_2 вже примирилось і перебуває за кордоном, але скільки вони там мають знаходитись йому не відомо.

Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Приймаючи рішення про розірвання шлюбу між позивачем та відповідачем, суд першої інстанції виходив із того, що в ході судового розгляду справи були здобуті достатні та переконливі докази, які свідчать про неможливість подальшого збереження шлюбних відносин між сторонами, від примирення позивач категорично відмовилась, а відповідач будь-якого клопотання з даного приводу у встановленому порядку не заявив.

Проте, на переконання колегії суддів, оскаржуване рішення підлягає

скасуванню, у зв'язку із невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, з ухваленням у справі нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Передбачене ч. 1 ст. 111 СК вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення (ч. 5 ст. 191 ЦПК). Судам слід використовувати надану законом можливість відкласти розгляд справи для примирення подружжя, особливо за наявності неповнолітніх дітей.

Але, суд першої інстанції не виконав вказаних положень чинного законодавства і поспішно прийняв рішення про розірвання шлюбу між сторонами, незважаючи на те, що 08 квітня 2014 року від представника позивача надійшла заява про залишення позову без розгляду, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України, а відповідач в судове засідання не прибув, але просив відкласти розгляд справи на іншу дату, у зв'язку із перебуванням у відрядженні.

Безпідставно залишив поза увагою суд першої інстанції заяву позивача від 20 червня 2014 року, в якій остання повторно просила суд залишити її позовну заяву без розгляду, на підставі п.5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України, яка сама по собі вже свідчить про те, що можливість збереження шлюбних відносин між сторонами не виключається.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 315 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Заочне рішення Рівненського міського суду від 24 квітня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Григоренко М.П.

Судді : Ковальчук Н.М.

Максимчук З.М.