АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Провадження №22ц/790/6959/14 Головуючий 1 інстанції - Чайка І. В.

Справа № 641/6727/14-ц Доповідач - Кіпенко І.С.

Категорія: договірні

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2014 р. Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді - Кіпенка І.С.,

суддів - Кружиліної О. А., Шаповал Н. М.,

при секретарі - Таран В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 05 серпня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2, третя особа - Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Харківської області про визнання припиненим іпотечного договору та визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и л а:

В липні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з уточненим в подальшому позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі ПАТ «Укрсоцбанк») та просила визнати припиненим іпотечний договір №825/4-40/9/8-093 від 26 серпня 2008 року та визнати виконавчий надпис нотаріуса від 14 січня 2014 року таким, що не підлягає виконанню.

Підставою для задоволення позову позивачка вважала пропуск відповідачем - ПАТ «Укрсоцбанк» трирічного строку позовної давності в межах якого він мав право вимагати від ОСОБА_1 виконання зобов'язань за кредитним договором.

В обґрунтування позову вказувала, що 26 серпня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №825/1-40/1/8-012, згідно якого, Банк надав позивачці грошові кошти у розмірі 290 000,00 доларів США.

У забезпечення виконання зобов'язання ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором, між позивачкою та відповідачем 26 серпня 2014 року укладено іпотечний договір №825/4-40/9/8-093.

Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2 14 січня 2014 року, без перевірки строків позовної давності, вчинено виконавчий підпис, згідно якого запропоновано звернути стягнення на нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, які на підставі договору іпотеки №825/4-40/9/8-093 від 26 серпня 2008 року були передані ПАТ «Укрсоцбанк» у забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов'язання за вищевказаним кредитним договором.

23 липня 2014 року ПАТ «Укрсоцбанк» пред'явив до виконання виконавчий напис до Відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ Харківської області.

В судовому засіданні першої інстанції представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача ПАТ «Укрсоцбанк» проти задоволення позову заперечував.

Справу розглянуто у відсутності приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2, та представника 3-ї особи - Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Харківської області у відповідності до поданих ними заяв.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 05 серпня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Суд визнав припиненим іпотечній договір №825/4-40/9/8-093 від 26 серпня 2008 року та виконавчий напис від 14 січня 2014 року нотаріуса недійсним та таким, що не підлягає виконанню.

Не погодившись з рішенням ПАТ «Укрсоцбанк» подало апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення норма процесуального та матеріального права, неповне з'ясування обставин справи та просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Судова колегія, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам оскаржуване рішення не відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем - ПАТ «Укрсоцбанк» було пропущено трирічний строк позовної давності в межах якого він мав право вимагати від ОСОБА_1 виконання зобов'язань за кредитним договором.

У зв'язку з цим суд вважав, що зобов'язання за договором кредиту №825/1-40/1/8-012 від 26 серпня 2008 року, укладеним між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1, припинилися, а іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання.

Однак погодитись з таким висновком районного суду не можна, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду.

Судовим розглядом установлено, що 26 серпня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку -«Укрсоцбанк» правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», ( далі- Банк ) та ОСОБА_1 укладений договір кредиту №825/1-40/1/8-012 ( далі- Кредитний договір ) , згідно якого Банк надав позивачу грошові кошти на поточні потреби в розмірі 290 000,00 доларів США з кінцевим терміном повернення 25 серпня 2018 року ( а.с. 7-10).

В якості забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов'язань перед відповідачем за Кредитним договором №825/1-40/1/8-012 від 26 серпня 2008 року, між нею та Банком 26 серпня 2008 року укладено іпотечний договір за №825/4-40/9/8-093 (далі - іпотечний договір), за умовами якого позивачка передає в іпотеку Банку нежитлові приміщення загальною площею 533,4 м2, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 ( а.с. 14- 17)

Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами ( з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу .

Оскільки позивачка пропустила терміни здійснення щомісячних платежів за Кредитним договором, тому Банк 16.04.2009 року звернувся до неї з письмовою вимогою № 11.4.1-01/96- 1495 про дострокове погашення кредиту, відсотків та пені в розмірі 270 666,64 доларів США ( а.с. 17)

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три

роки.

Частинами 1 та 5 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг строку позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть належати часткова сплата боржником основного боргу.

Так, представником Банку у судовому засіданні першої інстанції в якості доказу переривання строку позовної давності надана довідка ПАТ За встановлених обставин щодо погашення ОСОБА_1 заборгованості за договором кредиту за період з 29.07.2011року по 29.07.2014 року, та меморіальний валютний ордер №281514797 від 24.04.2012 року.( а.с. 64,65 )

З наданих матеріалів вбачається, що позивач сплатив останній раз кредитні кошти за кредитним договором 24.04.2012 року в сумі 3000,00 дол. США, що по курсу НБУ станом на 24.04.2012року складало 23963,10 грн.

У судовому засіданні апеляційної інстанції представником Банку надано для огляду оригінал заяви на переказ готівки на погашення кредиту з підписом позивачки, копія зазначеної заяви надана апелянтом до апеляційної скарги.

Судова колегія вважає, доведеним, що строк позовної давності перервався сплатою позивачем частини заборгованості 24.04.2012 року і новий строк позовної давності необхідно відраховувати з 24.04.2012 року, який станом на дату подання позовної заяви не сплинув.

За встановлених обставин правові підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При подачі апеляційної скарги ПАТ «Укрсоцбанк» сплачено 1827грн. судового збору, зазначена сума підлягає стягненню з позивачки ОСОБА_1 на користь ПАТ ««Укрсоцбанк».

Підстав для винесення окремої ухвали судова колегія не вбачає.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 303, 304, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 314, ст.ст. 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» задовольнити.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 05 серпня 2014 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» судові витрати в сумі 1827грнивен.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: