Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:

Головуючого - судді Максимчук З.М.,

суддів - Григоренка М.П., Ковальчук Н.М.,

секретар судового засідання Ковальчук Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 22 липня 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» про відшкодування збитків та моральної шкоди заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Радивилівського районного суду від 22 липня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 франшизу згідно полісу обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ /8470649 від 23.09.2012 року, що складає 510 гривень та витрати пов»язані зі сплатою судового збору в розмірі 243 гривні 60 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовлено за безпідставністю.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 вказує на незаконність та необґрунтованість прийнятого рішення, ухваленого із порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення матеріального збитку в розмірі 30151 гривню 93 копійки, суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги висновок №51 експертного автотоварознавчого дослідження від 21.12.2012 року, згідно якого вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складових становила 51091,20 гривень, а також висновок від 18.04. 2014 року № 7124 судової автотоварознавчої експертизи по цивільній справі № 568/1072/13-ц, згідно якого вартість матеріальних збитків скадала 68010 гривень. Посилання суду на те, що огляд і експертиза автомобіля проведені з порушенням вимог чинного законодавства без участі заінтересованих

________________________________________________________________________________

Справа № 568/1072/13-ц Головуючий у 1 інстанції - Бірук В.О.

Провадження № 22-ц/787/1961/2014 Суддя-доповідач - Максимчук З.М.

осіб ОСОБА_3 і страхової компанії ВАТ НАСК «Оранта» не підтверджується матеріалами справи. Доводить, що ОСОБА_3 в судовому засіданні визнав факт отримання ним повідомлення про проведення огляду, проте не з»явився в зазначений час для участі в огляді. Щодо неявки для огляду страхової компанії зазначає, що Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів не визначається обов»язкової участі страхової компанії у проведенні оглядів. Відносно недопустимості в якості доказу висновку судової автотоварознавчої експертизи по цивільній справі від 18.04.2014 року № 7124, вказує, що в матеріалах справи відсутні докази відмови позивача від надання автомобіля для огляду, напроти, у зв»язку з неможливістю огляду транспортного засобу з його частковим ремонтом було надано суду фотоматеріали пошкодженого транспортного засобу, які суд направив на адресу експерта, відтак у відповідності з вимогами п. 5,1 Методики визначив можливість проведення експертизи без огляду транспортного засобу.

Додатково зазначає, що судом першої інстанції при ухваленні рішення було грубо порушено вимоги ст.216 ЦПК України, а саме не визначено в якій частині рішення стосується кожного з відповідачів у справі.

Вказує, що судом не наведено належних доказів відмови у задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди, а наведені мотиви не відповідають законодавству. Зазначає, що позивачем було подано належним чином оформлену квитанцію про оплату послуг адвоката, проте суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягненні з відповідача понесених позивачем витрат на правову допомогу.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення у справі, яким позовні вимоги позивача задовольнити в повному обсязі. Стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати.

В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_3 зазначає, що є безпідставними і нічим не обгрунтованими вимоги позивача про стягнення завданих їй матеріальних та моральних збитків, оскільки жодна обставина позивачем не доведена і не підлягає до задоволення. Просить відхилити апеляційну скаргу, а рішення Радивилівського районного суду Рівненської області залишити без змін.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та в межах позовних вимог, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані/ пропущення строку позовної давності тощо/, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до вимог п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом норм матеріального і порушення норм процесуального права.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки позивач ОСОБА_1 не довела, що вартість заподіяного їй матеріального збитку в результаті ДТП перевищує суму страхового відшкодування, виплаченого їй в розмірі 37858 гривень 07 копійок, то позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають. Не підлягає до задоволення і моральна шкода, позивачем не доведено її розмір. Крім того, позивач не зверталась із заявою до страхової компанії про відшкодування моральної шкоди відповідно до вимог ст.33 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Не підлягає до задоволення і вимога щодо відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, оскільки згідно ксерокопії квитанції № 383852 від 29.04.2013 року не зазначено, що вартість послуг була сплачена ОСОБА_1

З такими висновками суду колегія суддів повністю погодитись не може.

Судом встановлено, що 06.11.2012 року на 417 км автодороги Київ-Чоп в с.Ситне Радивилівського району на перехресті нерівнозначних доріг об 00.30 год. сталася дорожньо- транспортна пригода за участю автомобіля "Мерседес Віто", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1 під керуванням ОСОБА_5 та автомобіля "Хюндай Гетс", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_3 під його ж керуванням.

У результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Радивилівського районного суду Рівненської області від 16 листопада 2012 року винним у скоєнні ДТП було визнано ОСОБА_3 та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП України.

Автомобіль ОСОБА_3 був застрахований у НАСК «Оранта», що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серія АВ №8470649, з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну третім особам - 50 тис. гривень.

Відповідно до рахунку ТОВ «Гарант - АСІСТАНС» від 20 грудня 2012 року, вартість ремонтних робіт в результаті пошкодження автомобіля позивачки складає 15442,08 гривень.

Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом 22.3 ст. 22 вказаного Закону України визначено, що потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Таким чином, Законом не передбачено відшкодування моральної шкоди внаслідок пошкодження майна страховиком.

Виплата страхового відшкодування у розмірі 37858,07 гривень позивачці була здійснена страховою компанією 25 лютого 2013 року (а.с. 30). Позивачка погодилась з такою сумою відшкодування.

Виходячи із тексту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 просила стягнути різницю між розміром шкоди зазначеною в висновках судової автотоварознавчої експертизи і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), які сплачено позивачу. Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до ст.12 вищезазначеного Закону України страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи та відповідно до ст.31 не відшкодовується шкода, пов'язана із втратою товарної вартості транспортного засобу. Вказані втрати підлягають відшкодуванню за рахунок особи, з вини якої заподіяна шкода.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Тобто, у разі, якщо цивільно-правова відповідальність особи застрахована, вона відповідає за заподіяну нею шкоду тільки у розмірі, який перевищує ліміт відповідальності страховика.

Відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи № 7124 вартість відновлювального ремонту легкового автомобіля "Мерседес Віто", реєстраційний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження внаслідок ДТП, станом на момент виконання експертизи, виходячи із матеріалів справи і додатково наданих кольорових фотоматеріалів складає 132776,58 гривень, а вартість матеріальних збитків, завданих власнику легкового автомобіля складає 68010 гривень.

Таким чином, відповідно до ліміту відповідальності страхової компанії, на думку колегії суддів, підлягає відшкодуванню різниця матеріальних збитків, спричинена позивачці, за мінусом франшизи в розмірі 510 гривень та мінусом виплаченого страхового відшкодування в розмірі 37858 гривень 07 копійок, в розмірі 11631 гривні 93 копійки.

Різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою складає 18520 гривень та підлягає стягненню з ОСОБА_3

В зв"язку з тим, що позивачці в результаті ДТП завдано матеріальної шкоди, що полягає в завданні механічних пошкоджень автомобілю та моральної шкоди: пережитий стрес, що визвало душевні страждання, переживання, зміну її привичного способу життя, яка підлягає стягненню, на думку колегії, в розмірі 1000 гривень з відповідача ОСОБА_3 на її користь.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Виходячи із вищенаведеного, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції в частині відмови в прийнятті як доказ висновок судової автотоварознавчої експертизи № 7124 від 18.04.2014 року. Мотиви, які навів суд при ухваленні рішення є непереконливими та такими, що суперечать матеріалам справи.

При проведенні експертизи експерт був повідомлений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання та відмову від дачі показань, а тому неприйняття судом першої інстанції висновків судової експертизи, на думку колегії суддів, є безпідставним.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Крім того, відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що не підлягають задоволенню позовні вимоги по відшкодуванню витрат пов»язаних з оплатою послуг адвоката відповідно до квитанції №383852 та вартість проведення експертного дослідження в розмірі 1000 гривень.

Згідно з нормами процесуального права вбачається, що обставини цивільних справ з»ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов»язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу свої вимог і заперечень. Однак будь-яких доказів, які підтверджували б розмір витрат на надання юридичної допомоги позивачці адвокатом ОСОБА_6 відповідно до квитанції № 383852/а.с.35/ та витрати, які понесла за експертне дослідження в розмірі 1000 гривень /а.с. 25/, позивачка суду не надала. Відповідно до квитанції №26 від 21.12.2012 року витрати понесла ОСОБА_7, а відповідно до квитанції № 383852 від 29.04.2013 року платник не вказаний. Крім того, в матеріалах справи знаходяться копії вказаних квитанцій.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, підлягають відшкодуванню судові витрати, понесені позивачкою, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на наведені обставини, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду в частині відмови в позові про відшкодування матеріальної та моральної шкоди скасувати та ухвалити нове про часткове задоволення цих вимог. В іншій частині рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, судова колегія,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 22 липня 2014 року скасувати в частині відмови в задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_3, Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» на користь ОСОБА_1 матеріальної та моральної шкоди.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» про відшкодування збитків та моральної шкоди заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 11631,93 гривні.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 18520 гривень, моральну шкоду в розмірі 1000 гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати за подання апеляційної скарги в розмірі 208, 32 гривень.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його оголошення, але може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: З.М.Максимчук

Судді: М.П.Григоренко

Н.М.Ковальчук