У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

 

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

 Верховного Суду України у складі:

     

головуючого	Редьки А.І.
суддів	Кияшка А.Я., Кривенди О.В.
за участю прокурора	Сушко Т.М.
засудженого	ОСОБА_1

 

розглянула в судовому засіданні 6 липня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та захисників ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на вирок  апеляційного суду Київської області від 14 березня 2006 року, яким засуджені                    

 

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,

ніде не працював, судимості не мав,

 

за ч. 3 ст. 186 КК України на 6 років позбавлення волі;

 

за ч. 4 ст. 187 КК України на 11 років позбавлення волі із конфіскацією всього майна;

 

за п.п. 6, 13 ч. 2 ст. 115 КК України до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

 

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА_1 остаточно призначено довічне позбавлення волі із конфіскацією всього майна.

 

ОСОБА_1 за п. п. 4 та 9 ч. 2 ст. 115 КК України виправданий.

 

                  

 

ОСОБА_2,

                   ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження,

                   ніде не працював, судимого

                   11.11.2002 року за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185,

ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 186,

ч. 2 ст. 289 та ч. 3 ст. 289 КК України

до 5 років 1 місяця позбавлення волі,

звільнений з місць позбавлення волі

14.03.2003 року,

 

за ч. 3 ст. 186 КК України на 5 років позбавлення волі;

 

за ч. 3 ст. 187 КК України на 8 років позбавлення волі;

 

за ч. 1 ст. 357 КК України до штрафу у розмірі 510 грн.

 

На  підставі  ч. 1  ст. 70  КК  України  ОСОБА_2  остаточно   призначено 9 років позбавлення волі та 510 грн. штрафу.

 

Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5  2 594 грн. 80 коп. на відшкодування матеріальної шкоди.

 

Судом вирішені також питання про речові докази відповідно до вимог  ст. 81 КПК України.

 

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнані винними і засуджені за вчинення таких злочинів.

 

20.01.2004  року  ОСОБА_1  о  3   годині   ночі  на  АДРЕСА_1 підійшов до ОСОБА_5, застосував до неї сльозогінний газ, після чого відкрито  викрав її майно та гроші на загальну суму 2 594 грн. 80 коп.

12 квітня 2004 року ОСОБА_1, перебуваючи у приміщенні операторської АЗС “ІНФОРМАЦІЯ_3”, розташованої на АДРЕСА_2, після вживання спиртних напоїв з оператором ОСОБА_6, коли той заснув, таємно викрав 18 грн., які знаходилися на операторському пульті, а потім відкрив касовий апарат, у якому знаходилася решта грошей.

Коли ОСОБА_6 проснувся і зробив спробу перешкодити викраденню грошових коштів, ОСОБА_1 з корисливих мотивів та умисного вбивства ОСОБА_6, розвідним ключем наніс йому численні удари у ділянку голови, заподіявши йому відкриту черепно-мозкову травму з переломами кісток склепіння черепа та руйнування оболонок і речовини головного мозку, від чого той помер на місці події.

Після цього ОСОБА_1 заволодів грошовими коштами ТОВ “ІНФОРМАЦІЯ_4” у розмірі 1 261 грн.

2.06.2004 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2, вживши алкогольні напої, зайшли до домоволодіння ОСОБА_7 у АДРЕСА_3, де з корисливих мотивів вчинили  на нього напад з застосуванням насильства, яке не було небезпечним для його життя та здоров'я, після чого проникли у будинок, звідки викрали 47 грн.

         5.06.2004 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 та інша особа знову вчинили розбійний напад на ОСОБА_7 з метою заволодіння його грошовими коштами.

         Дочекавшись, коли ОСОБА_7 вийде з будинку, ОСОБА_1 дерев'яною палицею наніс  йому удар в праву лобну частину голови, але останній не впав і став чинити опір ОСОБА_1.

         Після цього, ОСОБА_1, вийшовши за межі попередньої домовленості зі ОСОБА_2 та іншою особою і усвідомлюючи, що від нанесеного удару може настати смерть останнього, металевим прутом наніс ОСОБА_7 удар у тім'яну ділянку голови, заподіявши йому відкриту черепно-мозкову травму із спричиненням йому забійної рани м'яких тканин правої тім'яної ділянки голови, перелому правої тім'яної кістки, що ускладнилось крововиливами під оболонку та речовину головного мозку.

         Після цього, ОСОБА_2 та інша особа, не усвідомлюючи характеру та тяжкості заподіяних ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, продовжили реалізувати умисел на вчинення розбійного нападу на нього, знову застосували до нього  насильство, яке не було небезпечним для його життя та здоров'я.

 

Подолавши його опір, вони проникли в будинок, де почали шукати гроші та цінності, а ОСОБА_1 залишившись у веранді, викрав у цей час з одягу потерпілого 30 грн.

 

Потім ОСОБА_1 примусив ОСОБА_7 зайти у ванну кімнату, де вони знову втрьох продовжили наносити йому удари кулаками та ногами, заподіявши йому легкі та середньої тяжкості тілесні ушкодження, а потім зв'язали його і поклали в ванну, де настала його смерть.

 

         ОСОБА_2, в одній із кімнат будинку, умисно, шляхом підпалу знищив та пошкодив належні ОСОБА_7 документи і посвідчення ветерана праці, військовий квиток, вважаючи, що на них могли залишитись відбитки пальців його рук.

 

         Не знайшовши грошей та цінностей ОСОБА_1, ОСОБА_2 та інша особа покинули місце події.

 

         У касаційних скаргах та доповненнях до них:

 

засуджений ОСОБА_1 вважає, що суд безпідставно не взяв до уваги докази, які були перевірені у судовому засіданні, і  необґрунтовано послався на його показання, які він давав  на досудовому слідстві, оскільки вони були отримані від нього внаслідок застосування недозволених методів ведення слідства; що досудове слідство та судове засідання проведено неповно і односторонньо, а висновки судово-медичної експертизи про нанесення ОСОБА_6 ударів розвідним ключем є суперечливими, у зв'язку з чим просить вирок скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд;

 

- на аналогічні доводи посилається і захисник  ОСОБА_3, який також вважає, що у судовому засіданні не здобуто достатньо доказів для визнання винності ОСОБА_1 в умисному вбивстві потерпілого ОСОБА_6 та що ОСОБА_1 при нанесенні ударів потерпілому ОСОБА_7 не мав умислу на його вбивство, а тому просить вирок у частині засудження ОСОБА_1 за епізодом вбивства ОСОБА_6 за п. 6 ч. 2 ст. 115 та 187 ч. 4 КК України скасувати, а справу закрити, перекваліфікувати дії ОСОБА_1 за епізодом розбійного нападу на ОСОБА_7 з п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України на ч. 2 ст. 121 КК України;

 

- засуджений ОСОБА_2 посилається на те, що при обранні йому покарання, суд не врахував у повній мірі того, що він вчинив злочини у неповнолітньому віці та що він є інвалідом 2 групи, у зв'язку з чим просить вирок змінити і призначити йому мінімальний строк покарання;

 

- на аналогічні доводи посилається і захисник ОСОБА_4, який вважає, що ОСОБА_2 відігравав другорядну роль у вчиненні злочину, та що суд при призначенні йому покарання неповно з'ясував умови його життя та виховання, вплив на нього дорослих, а тому просить вирок щодо ОСОБА_2 змінити, застосувати ст. 69 КК України і призначити йому більш м'яке покарання.  

 

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення захисника

 

міркування прокурора про залишення касаційних скарг без задоволення, а вироку без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши з доводами касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з таких підстав.

 

Висновок суду про доведеність винності засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочинів за обставин, зазначених у вироку, підтверджується сукупністю доказів, зібраних у встановленому законом порядку, досліджених у судовому засіданні та належно оцінених судом.

 

За епізодами визнання винним засудженого ОСОБА_1 у відкритому викраденні майна ОСОБА_5; ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за епізодом викрадення майна ОСОБА_7 2.06.2004 року, суд обґрунтовано послався на показання потерпілої ОСОБА_5 про обставини вчинення щодо неї грабежу, свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (останньої на досудовому слідстві)  про обставини вимагання грошей у ОСОБА_7, даними протоколів відтворення обстановки і обставин події з ОСОБА_1 за цими епізодами, висновками судово-медичних експертиз про те, що на трупі ОСОБА_7 виявлені тілесні ушкодження у вигляді крововиливів на носі та переломів хрящів носа, явками з повинними засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Винуватість ОСОБА_1  та ОСОБА_2 за цими епізодами не оспорюється також у касаційних скаргах.

 

За епізодом визнання винним ОСОБА_1 у вчиненні розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_6 з метою заволодіння грошовими коштами ТОВ “ІНФОРМАЦІЯ_4” та його умисного вбивства, суд правильно послався на показання  самого засудженого ОСОБА_1 на досудовому  слідстві у яких він детально розповідав про обставини вчинення вбивства ОСОБА_6 та заволодіння грошовими коштами цього товариства; свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 про зникнення розвідного ключа з АЗС “ІНФОРМАЦІЯ_3” після вбивства їх колеги по роботі ОСОБА_6; показання свідка ОСОБА_12 на досудовому слідстві, який підтвердив факт розпиття спиртних напоїв з ОСОБА_6 та ОСОБА_1 в ніч на 12.04.04 року у приміщенні АЗС “ІНФОРМАЦІЯ_3” та що після короткочасного сну він виявив на підлозі АЗС побитого ОСОБА_6, якого за словами ОСОБА_1 той вбив та попередив його, щоб нікому про це не розповідав; показання приймавших участь при виконанні слідчих дій - понятих ОСОБА_13 та ОСОБА_14, які підтвердили, що свідок ОСОБА_12 давав покази  про вбивство ОСОБА_1 ОСОБА_6 без будь-якого примусу, свідку ніхто нічого не підказував та що запис на відеоплівці відповідає тому, що ОСОБА_12 добровільно розповідав та показував про обставини вчиненого ОСОБА_1 злочину; явки з повинною ОСОБА_1 та його показання під час відтворення обстановки і обставин подій; висновки судово-цитологічної експертизи про те, що у піднігтьовому вмісті правої руки потерпілого ОСОБА_6 виявлені домішки клітин, походження яких від засудженого ОСОБА_1 не виключається; показання ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_12 під час проведення очної ставки між ними на досудовому слідстві про події, які відбулися в операторській АЗС “ІНФОРМАЦІЯ_3” в ніч на 12 квітня 2004 року, і які суд обґрунтовано визнав достовірними.

 

Посилання у касаційних скаргах на те, що у судовому засіданні не доведена винність ОСОБА_1 у вчиненні ним умисного вбивства потерпілого ОСОБА_6 та заволодіння ним грошовими коштами ТОВ “ІНФОРМАЦІЯ_4” є необґрунтованими, оскільки були детально досліджені та відхилені, висновки якого колегія суддів вважає об'єктивними та належно обґрунтованими.

 

При цьому суд обґрунтовано послався на зазначені вище докази.

 

Окрім цього вивченням матеріалів справи встановлено, що засуджений ОСОБА_1 у явці з повинною, під час проведення відтворення обстановки і обставин події, при проведенні очної ставки між ним та свідком ОСОБА_12 повідомляв такі деталі скоєного злочину, про які могла знати лише особа, яка там була.

 

Так ОСОБА_1 докладно розповідав про те, яким чином він у ніч на 12 квітня 2004 року з'явився на АЗС “ІНФОРМАЦІЯ_3”, яка тоді була погода, на якій машині під'їхав ОСОБА_12 та де він з ним зустрівся.

 

Він також розповів про обставини знайомства з ОСОБА_6 і розпиття з ним спиртних напоїв, при цьому вказував хто де сидів, та у якому місцю вони випивали та з чого пили і чим закусювали, як відкривав апарат, які купюри він викрав з пульта та з апарата та чим наносив удари ОСОБА_6 і куди, як покинув з ОСОБА_12 місце події, куди приїхав, як провів решту часу та як розпорядився викраденими грошима.

 

 За таких обставин суд обґрунтовано зробив висновок про винність ОСОБА_1 у вчиненні ним розбійного нападу та умисного вбивства потерпілого ОСОБА_6.

 

Посилання у касаційних скаргах на неправомірність дій працівників міліції на досудовому слідстві стосовно засудженого ОСОБА_1 є аналогічними за його змістом твердженням засудженого у судовому засіданні, які були предметом розгляду суду і свого підтвердження не знайшли.

Свій висновок у цій частині суд переконливо мотивував  у вироку.

До такого ж висновку прийшли і працівники міжрайонної прокуратори Бориспільського після проведеної перевірки за заявою ОСОБА_1 на незаконні методи слідства щодо нього.

 

За епізодом визнання винними засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у вчиненні розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_7, а  ОСОБА_1 ще і в його умисному вбивстві, суд правильно послався на їх показання на початку досудового слідства та частково на показання у судовому засіданні, у яких вони визнавали свою причетність до вчинення розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_7, а ОСОБА_1 ще і в причетності до його вбивства.

 

Ці показання засуджені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтвердили при відтворенні обстановки і обставин подій.

 

На висновки судово-медичної експертизи про те, що на трупі ОСОБА_7 виявлені численні тілесні ушкодження такі як, забійні рани голови, перелом правої тім'яної кістки з крововиливами в головний мозок, перелом грудини та переломи ребер і інші тілесні ушкодження.  

Крововиливи на обличчі, поясниці та на стегні відносяться до легких тілесних ушкоджень, переломи ребер відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, перелом кісток черепа відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

Смерть ОСОБА_7 настала від відкритої черепно-мозкової травми, перелому правої тім'яної кістки, що ускладнилося крововиливами під оболонки та речовини головного мозку.

 

Забійні рани на голові виникли не менше ніж від 3-х ударів тупим предметом циліндричної форми і такими предметами могли бути як дерев'яна палиця так і металевий арматурний прут.

 

Іншими зібраними по справі доказами, перевіреними у судовому засіданні та належно оціненими судом, а сам факт вчинення розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_7 та нанесення йому ударів, не оскаржується у касаційних скаргах.

 

Необґрунтованими є також доводи в касаційних скаргах про те, що у ОСОБА_1 не було умисла на вбивство ОСОБА_7.

 

Із висновку судово-медичної експертизи  видно, що на трупі ОСОБА_7 виявлені забійна рана на правій тім'яній дільниці голови і аналогічна рана на лівій скроні, перелом правої тім'яної кістки.

 

Наявність таких ушкоджень у ОСОБА_7, як вірно вирішив суд, свідчить про умисел ОСОБА_1, який заподіяв ці ушкодження, на  позбавлення життя потерпілого.

 

Винність ОСОБА_2 за епізодом знищення офіційних документів ОСОБА_7 підтверджується даними протоколів огляду місця події, документами зі слідами термічних ушкоджень і не оспорюється у касаційних скаргах засудженого та його захисника.

 

         Посилання у касаційних скаргах на застосування щодо засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 недозволених методів ведення слідства за цим епізодом, також перевірялися у судовому засіданні, однак підтвердження не знайшли.

 

         Апеляційний суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив обставини справи, дав зібраним доказам належну оцінку, а дії засуджених ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 186, ч. 4 ст. 187, п. п. 6, 13 ч. 2 ст. 115 КК України, ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 186, ч. 3 ст. 187 та ч. 1 ст. 357 КК України кваліфікував вірно і обрав їм покарання відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням  скоєного ними та даних про особу кожного із них.

 

         Не зважаючи на деякі пом'якшуючі відповідальність засудженого ОСОБА_1 обставини, суд обґрунтовано призначив йому довічне позбавлення волі, з урахуванням кількості загиблих, нехтування ним найвищою соціальною цінністю людини - її життям, що свідчить про його особливу небезпечність для суспільства.

 

         Відповідно до висновків судово-психіатричної експертизи ОСОБА_1 під час вчинення злочинів, міг віддавати звіт своїм діям і керувати ними, а тому суд обґрунтовано визнав його осудним. (а.с. 65-67 т. 3).

 

         На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 395-396 КПК України, колегія суддів Верховного Суду України,

 

у х в а л и л а :

 

         Касаційні скарги засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та захисників ОСОБА_3 і ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Київської області від 17 березня 2006 року стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без зміни.

 

Судді:

 

А.І. Редька                                     А.Я. Кияшко                       О.В. Кривенда