№2-29/2009р.

 

 

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

22 січня 2009 року                   Володарський районний суд Донецької області у складі:

судді                                                   Яковенко М.М.

при секретарі                           Темір В.В.

за участю осіб, які приймали участь у справі:

позивачі                                  ОСОБА_1., ОСОБА_2.

представник позивача             ОСОБА_3.

відповідачка                           ОСОБА_4.

представник відповідача         ОСОБА_5.

3-тя особа                               ОСОБА_6.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Володарське цивільну справу за позовом:

ОСОБА_1,ОСОБА_2до

ОСОБА_4, 3-тя особа: Володарська держнотаріальна контора

про

визнання недійсним договору дарування 2/3 частки квартири №АДРЕСА_1 в смт.Володарське Володарського району Донецької області посвідчений 18 березня 2006 року державним нотаріусом Володарської державної нотаріальної контори , -

в с т а н о в и в :

Позивачі звернулись до суду за наступними  підставами:

Квартира №АДРЕСА_1 в смт.Володарське Володарського району Донецької області належала на праві приватної спільної сумісної власності у розмірі по 1/3 часток позивачці ОСОБА_1., дочці позивачки, яка є відповідачкою по справі - ОСОБА_4. та позивачу, який є сином позивачки - ОСОБА_2. на підставі свідоцтва про право власності від 25.12.2000 року, виданого Володарською державною адміністрацією. У 2006 році позивачі домовились з відповідачкою, що вони оформлять шляхом дарування їх спільну квартиру на відповідачку, за умови, що позивачка ОСОБА_1. буде мешкати у квартирі, а відповідачка буде надавати їй допомогу. Позивач ОСОБА_2., мешкаючи окремо буде мати можливість відвідувати квартиру та користуватися ванною кімнатою, тому як перед оформленням договору дарування квартири на кошти позивачки ОСОБА_1. придбали позивачу ОСОБА_2. домобудівлю №АДРЕСА_2в смт.Володарське Донецької області, в якій він мешкає. 18.03.2006 року позивачі у державного нотаріусу Володарської державної нотаріальної контори оформили договір дарування, подарувавши відповідачці кожний свою 1/3 частину долі у квартири №АДРЕСА_1 в смт.Володарське Володарського району. Позивачка разом з відповідачкою та її чоловіком залишились мешкати у квартирі, а позивач ОСОБА_2. почав мешкати окремо у своїй домобудівлі. З початку відносини між ОСОБА_1. та відповідачкою були нормальні, але ж згодом стосунки між ними погіршились, вона страждає різними захворюваннями, потребує допомоги. При укладанні договору дарування позивачі перебували під впливом тяжких обставин, визваних їхніми хворобами та не невигідних для них умовах, тому відповідно до ст.233 ЦК України просять визнати договір дарування недійсним.

У судовому засіданні позивачі та їх представник підтримали позовні вимоги та наполягали на їх задоволені. Пояснили, що їм та відповідачці, яка є донькою позивачці та сестрою відповідачу, раніше з 2000 року належала спірна квартира на праві власності у рівних по 1/3 частках, де вони проживали. Приблизно у 2002 році був придбаний будинокАДРЕСА_2 в смт.Володарське для ОСОБА_2., де той почав проживати та був зареєстрований. У 2002 році відповідачка почала проживати спочатку у цивільному шлюбі з ОСОБА_7., а згодом вони уклали шлюб. Як пояснив у судовому засіданні ОСОБА_2. після чого його мати ОСОБА_1. перейшла проживати до нього у будинок. Відносини між ними були нормальні та підтримували їх. Допомагали один одному по господарству. Згодом у 2006 році позивачі вирішили подарувати кожен свою частку ОСОБА_4. Цим займалась ОСОБА_1. Вони добровільно втрьох прийшли до державного нотаріуса та уклали договір дарування, щоб відповідачка мала своє житло та була їм забезпечена, він подарував свою частку свідомо. Як пояснив ОСОБА_2. він перебував у здравому розумі, розумів значення своїх дій, не заперечував проти того, щоб подарувати свою частку своїй сестрі та його захворювання на це не вливало ні яким чином. Будь-яких тяжких обставин для нього під час укладання договору дарування не було. Хоча і перебуває на обліку в психдиспансері, але ж недієздатним не визнавався та опікун чи піклувальник йому не призначався та це йому не потрібно. Нотаріусу про його захворювання ніхто не повідомляв. Як пояснила ОСОБА_1., що вони вирішили подарувати свої частки квартири, ініціатором цього була відповідачка, тому в у держнотаріуса Володарського району уклали договір дарування на користь своєї доньки-відповідачки. Перед укладанням договору обговорювали умови, що вона буде допомагати їм та доглядати, будуть приходити до відповідачки в квартиру та користуватися нею. Спочатку поясняла, що укладала договір під впливом тяжкої обставини, що було викликано її хворобою- бронхіальна астма та на невигідних умовах, пов'язаних з тим, що  обставини, які її донька повинна була її доглядати, чого вона зараз не робить, але ж згодом пояснила, що таких обставин не було і це було зроблено в інтересах доньки. Грошових коштів за квартиру не отримували. В теперішній час відносини між ними та чоловіком доньки погіршились, вони не бажають їй сплатити грошові кошти за частку квартири, це й спонукало звернутися до суду.

Відповідачка та її представник заперечували проти задоволення позову у повному обсязі, вважають позов безпідставним та підстав для його задоволення не має. Відповідачка пояснила, що дійсно вони проживали у спірній квартирі разом, яка належала їм на праві власності у рівних частках. Приблизно у 2002 році її брату-позивачу був куплений будинок, де він зараз мешкає разом з їхньою матір'ю. У серпні цього ж року вона почала проживати у спірній квартирі з чоловіком. В зв'язку з чим її мати-позивачка перейшла проживати до брата ОСОБА_2. Вони допомагали один одному, відносини були нормальні. Зробили ремонт з чоловіком. Вона уклала шлюб з ОСОБА_7. Її мати вирішила подарувати їй свої частки квартири. Обговорювали ці обставини та цим займалась позивачка. Її брат ОСОБА_2. є інвалідом, але ж недієздатним не визнавався та опіка чи піклування над ним не встановлювалась. В призначений час у березні 2006 році вони прийшли до дежнотаріуса, де уклали договір дарування часток квартири на її користь без будь-яких умов. Це була добровільна воля позивачів. При укладанні договору ніхто про хвороби позивачів не заявляв. Її мати добровільно виписалась з квартири, щоб користуватись пільгою на вугіль у брата. На час  укладання договору будь-яких тяжких обставин, що спонукало їх укласти такий договір не було. Житлом усі забезпечені, вона не відмовляється від своїх рідних, допомагає та буде допомагати їм. Після договору відносини були нормальні, але ж згодом у 2008 році позивачка почала заявляти вимоги про сплату їй грошових коштів за квартиру, вона не має сплати заявлені грошові кошти, тому як її матеріальне становище скрутне. З цього приводу між ними та матір'ю почали виникати конфлікти.

3-тя особа держнотаріус ОСОБА_6. заперечувала проти позову, пояснила у судовому засіданні, що на початку 2006 року до неї приходила ОСОБА_1., яка виявила бажання подарувати частки квартири на користь своєї доньки-відповідачки. Вона їй розповіла, які необхідно зібрати документи для цього. Ця процедура для збору необхідних документів займає певний час. Згодом 18.03.2006 року сторони по справі у призначений час прийшли до неї у держнотконтору, де вони обговорили де які питання пов'язані з укладанням такого договору, вона склала текст договору дарування, ознайомила всіх з ним, сторони підписали його. Також позивачі власноручно заповнили заяви про те, що вони у шлюбі не перебувають та прав інших осіб на цю квартиру не має. Волевиявлення сторін на укладання такого договору було вільне. Будь-яких причин запідозрити про наявність захворювання у сторін не було, психічний та фізичний стан був задовільний. Всі були адекватні та ніхто про це не заявляв. Договір дарування був укладений без будь-яких умов про майбутнє утримання позивачки з боку відповідачки, ці умови не заявлялись. Як то виявили сторони бажання подарувати свої частки квартири відповідачці, так вона і зробила, посвідчив їх волевиявлення. Вважає позов безпідставним.

Допитана в якості свідка ОСОБА_8. пояснила суду, що зі слів бабусі ОСОБА_1. їй відомо, що та бажала подарувати свою частку квартири, під умовою, що відповідачка буде допомагати їй та брату та доглядати їх.

Допитана в якості свідкаОСОБА_9. пояснила суду, що вона проживає по сусідству з відповідачкою. Раніше в спірній квартирі проживали сторони. Згодом брат відповідачки перейшов проживати з позивачкою в інший будинок. В квартирі проживали та проживають ОСОБА_4. з чоловіком. Їй відомо, що свої частки квартири позивачі подарували на користь відповідачки.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_10. пояснив суду, що він є сином позивачки та братом сторін. Раніше він був прописаний в спірній квартирі, але ж згодом були зняті з реєстрації. Про укладання договору дарування йому відомо не було.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_11. пояснив суду, що він проживає по сусідству з ОСОБА_4. та її чоловіком. Раніше ОСОБА_1. проживала з своїми дітьми в квартирі. Згодом був придбаний будинок для ОСОБА_2. ОСОБА_4 вийшла заміж та проживає в квартирі з чоловіком, а ОСОБА_1 переїхала до сина  в будинок. Відносини між ними були нормальні. З слів своєї дружини відомо, що позивачі подарували свої частки квартири відповідачці.

Допитаний в якості свідкаОСОБА_7. пояснив суду, що з серпня 2002 року він став проживати однією сім'єю з своєю майбутньою дружиною ОСОБА_4. у спірній квартирі. ОСОБА_1. перейшла проживати до свого сина ОСОБА_2. у будинок, який вони придбали. Позивачі добровільно подарували свої частки квартири його дружині. Вони зробили ремонт в квартирі. Стосунки між ними були нормальні, навідувались, допомагали друг другу. Його дружина не відмовлялась від своїх рідних. Згодом стосунки погіршились, ОСОБА_1 почала вимагати від них гроші за свої частки квартири, таких грошей у них не має.

Допитаний в якості свідкаОСОБА_12. пояснив суду, що зі слів ОСОБА_1 відомо, що при укладанні договору дарування обговорювались питання, що відповідачка буде доглядати та вхажувати за нею.

Вислухавши пояснення осіб, які приймали участь у справі, доводи та заперечення, дослідивши матеріали справи та докази у їх взаємній сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог по слідуючим підставам:

Суд вважає встановленим, проти чого ніхто не заперечував, та що підтверджується іншими матеріалами справи, що відповідно до свідоцтва про право власності від 25.12.2000 року квартира АДРЕСА_1 в смт.Володарське належала сторонам по справі на праві спільної сумісної власності, що підтверджується також витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 05.03.2006 року. Кожній стороні ця квартира належала по 1/3 частки. 18.03.2006 року між ОСОБА_1., ОСОБА_2., які є дарувальники та ОСОБА_4., яка є обдарована, був укладений договір дарування по 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 в смт.Володарське, який був посвідчений держнотаріусом Володарської держнотконтори ОСОБА_6. При укладанні договору дарування були зазначені певні істотні умови, що стосується дарування квартири та зафіксовані у змісту договору. Сторони недієздатними чи обмежено дієздатними не визнавались, це ж зазначено в самому договорі. Укладання договору не пов'язане із виконанням обдарованої -відповідачки будь-яких дій майнового або немайнового характеру на користь дарувальників-позивачів зараз або в майбутньому. При укладанні договору сторони підтвердили, що волевиявлення є вільним, усвідомленим і відповідає їх внутрішній волі, умови договору зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін. Сторони свідчать, що у тексті договору зафіксовано усі істотні умови, що стосується дарування квартири. Будь-які попередні домовленості, які мали місце до укладання цього договору і не відображені у його тексті, після підписання договору не матимуть правового характеру. Договір був підписаний сторонами по справі.

Враховуючи встановлені судом обставини, суд приходить до висновку, що до спірних правовідносин, що виникли між сторонами, необхідно застосувати норми Цивільного Кодексу України від 2004 р. (далі ЦК України), які регулюють правовідносини у сфері правочинів, договірних відносин, їх недійсність.

Відповідно до загальних  положень про правочини ЦК України(далі ЦКУ)-правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних право та обов'язків. (ст.202 ЦКУ). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства. Особа яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, вчинений у певній формі (ст.203 ЦКУ).

Виходячи з правового змісту зазначених вимог цивільного законодавства правочин є правомірною вольовою погодженою дією осіб, які мають необхідний обсяг цивільної дієздатності, яка закріплена у певній формі (даному випадку відповідно до законодавства нотаріально посвідчений договір) направлених на реальне настання правових наслідків.

Відповідно до ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає другій стороні (обдарованій) безоплатно майно у власність. Договір дарування нерухомого майна укладається у письмовій формі та посвідчується нотаріусом (719 ЦКУ). Т.б. такий договір передбачає узгоджене волевиявлення сторін направлених на безвозратне припинення права власності у дарувальника та виникнення такого права у обдарованої особи.  З його укладанням у сторін не виникає взаємних обов'язків та є безвозміздним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені ч.1-3, 5, 5 ст.203 ЦКУ.

Згідно ст.233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Відповідно до п.12. Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 «Про судову практику про визнання угод недійсними» від 28.04.1978 року із змінами та доповненнями(далі ПВСУ №3) збігом тяжких обставин слід вважати такий майновий або особистий стан громадянина чи його близьких (крайня нужденність, хвороба і т.ін.), які примусили укласти угоду на вкрай невигідних для нього умовах.

Відповідно до загальних вимог ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Ці докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.(ст.ст.10, 27, 60, 131 ЦПК України).

Перед судом не доведено взагалі, крім того, як зазначив сам позивач ОСОБА_2., що для нього не було ніяких тяжких обставин, що при укладанні була наявність таких тяжких обставин. Суд не приймає до уваги доводи позивачки, що вона хворіє на бронхіальну астму і це на її думку було такою тяжкою обставиною, тому як фактично вона діяла добровільно, свідомо і волевиявлення її було абсолютно вільним при прийняті нею рішення для вчинення подарунку на користь своєї доньки і зазначене у неї захворювання на думку суду ніяким чином не могло змусити її на вчинення таких дій.  Крім того, в інших поясненнях позивачка зазначила, що фактично такі обставини були відсутні.

Суд не приймає до уваги доводи позивачки та представника, що ОСОБА_2. є інвалідом внаслідок психічного захворювання, а тому можливо не міг усвідомлювати свої дії на час укладання договору, тому як ці доводи суд вважає безпідставними, необґрунтованими та лише припущенням сторони, доказів на підтвердження цього не представлено, експертиз з цього приводу не заявлялось, до того ж як вбачається з пояснень сторін, держнотаріуса та інших матеріалів справи, що ОСОБА_2. учиняв правочин свідомо, добровільно бажаючи цього, не дієздатним або обмежено недієздатним не визнавався, опіка чи піклування над не встановлювалось.

Суд не приймає до уваги доводи позивачів, вважає їх безпідставними, що перед укладанням договору дарування між ними була домовленість про те, що відповідачка повинна була доглядати їх і в зв'язку з чим вони зробили такий подарунок, т.я. це противоріче змісту договору дарування.

На підставі викладеного, розглянувши позов в межах заявлених вимог, оцінюючи докази, які суд вважає достатніми для вирішення справи по суті, за своїм внутрішнім переконанням, у їх взаємному зв'язку, суд приходить до висновку, що підстав для задоволення вимог позивачів відсутні, в зв'язку з чим позов задоволенню не підлягає у повному обсязі.

 

Керуючись ст.209, 212-215 ЦПК України, ст.ст.202-205, 209, 215, 233, 717, 719, 720, 722 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику про визнання угод недійсними» від 28.04.1978 року із змінами та доповненнями, суд, -

 

в и р і ш и в :

 

Позовні вимоги ОСОБА_1,ОСОБА_2до ОСОБА_4, 3-тя особа: Володарська держнотаріальна контора про визнання недійсним договору дарування 2/3 частки квартири №АДРЕСА_1 в смт.Володарське Володарського району Донецької області посвідчений 18 березня 2006 року державним нотаріусом Володарської державної нотаріальної контори залишити без задоволення у повному обсязі.

 

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження  не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги, рішення якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заява про апеляційне оскарження або апеляційна скарга може бути подана через Володарський районний суд до Апеляційного суду Донецької області м.Маріуполя, протягом 10 днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга може бути подана через Володарський районний суд до Апеляційного суду Донецької області м.Маріуполя протягом 20 днів, у випадку подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів.

 

 

Суддя                                      М.М.Яковенко