Справа № 372/3194/14-ц Головуючий у І інстанції Проць Т.В.

Провадження № 22-ц/780/5990/14 Доповідач у 2 інстанції Іванова

Категорія 38 16.10.2014

РІШЕННЯ

Іменем України

16 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - Іванової І.В.,

суддів - Сліпченка О.І., Олійника В.І.

при секретарі - Петленко І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 02 вересня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування,-

в с т а н о в и л а :

У червні 2014 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що відповідачка ОСОБА_2 є його зведеною сестрою по батьку ОСОБА_3, який помер у грудні 1995 року.

Далі зазначив, що в квітні 2013 року померла їх бабуся ОСОБА_4, яка проживала в АДРЕСА_1 після смерті якої відкрилась спадщина на зазначений будинок в якому вона проживала.

Він у визначений строк звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, де дізнався, що відповідачка також звернулась з заявою про прийняття спадщини.

Після смерті бабусі вони, як онуки померлої, є єдиними спадкоємцями п'ятої черги за законом, інших спадкоємців немає.

Посилаючись на те, що відповідачка ухилялась від надання будь-якої матеріальної допомоги чи іншої підтримки бабусі, яка через похилий вік та хворобу находилась у безпорадному стані, не цікавились її життям та здоров'ям, не приймала участі у похованні бабусі, просив суд усунути відповідачку ОСОБА_2 від права на спадкування за законом, після смерті ОСОБА_4

Відповідачка позовні вимоги не визнала посилаючись на те, що обставини щодо їх родинних відносин викладені позивачем надумано і не відповідають дійсності, при цьому зазначила, що самому позивачу на час смерті бабусі виповнилося 18 років.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 02 вересня 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду позивач подав апеляційну скаргу, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Посилається на те, що суд фактично проігнорував докази на обґрунтування позову, проявивши необ'єктивність у вирішення позову, оскільки рішення не містить оцінки пояснень свідків, які підтвердили що відповідачка умисно ухилялась від надання допомоги спадкодавцеві.

Крім того, апелянт послався, що судом не враховано те, що відповідачка протягом останніх років не підтримувала родинних стосунків з бабусею, не цікавилась її життям, про що є відповідні докази в матеріалах справи та що свідчить про обґрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, пояснення представника позивача на підтримання скарги, представника відповідача, який просить відхилити апеляційну скаргу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими Доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в задоволені позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Судова колегія вважає, що у даному випадку вказані вимоги закону судом першої інстанції не виконані.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що спадкодавець ОСОБА_4 внаслідок віку та хвороб могла забезпечити свій побут, умови свого життя та не потребувала стороннього догляду, а потребувала допомоги та піклування, однак позивачем не доведений факт необхідності отримання такої допомоги саме від відповідачки та її ухилення від надання допомоги.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони не відповідають вимогам матеріального закону.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року померла ОСОБА_4, після смерті якої відкрилася спадщина у виді житлового будинку, який знаходиться в АДРЕСА_1 загальною площею 47,4 кв.м., житловою 11,7 кв.м. (а.с.55,78).

Сторони, як онуки померлої ОСОБА_4 звернулися до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини після смерті їх бабусі (а.с.49,69).

Як вбачається з матеріалів справи, за життя померла ОСОБА_4 заповіту не залишила, інших спадкоємців немає.

Згідно довідки Обухівської центральної районної лікарні від 03.05.2013 року, причиною смерті ОСОБА_4 є цереброваскулярна хвороба (а.с.31).

Згідно довідок лікарів від 03.03.2010 року, 06.02.2012 року, ІНФОРМАЦІЯ_3 року, протягом 2010-2013 року померла ОСОБА_4 декілька разів знаходилася на амбулаторному та стаціонарному лікуванні з діагнозом ішемічна хвороба серця, гіпертонічна хвороба 2 ступеня з порушенням мозкового кровообігу, атеросклеротичний кардіосклероз, артеросклероз аорти та венозних артерій, облітеріруючий атеросклероз нижніх кінцівок, дісфункціляторна енцефалопатією 2 ступеня та у зв'язку із станом здоров'я потребувала стороннього догляду. (а.с. 32-34).

Таким чином судом встановлено, що ОСОБА_4 за життя страждала чисельними хворобами, у зв'язку із станом здоров'я потребувала стороннього догляду, що підтверджується довідками стаціонарного та амбулаторного хворого та фактично не заперечується сторонами.

Як встановлено судом, відповідно до ч.5 ст. 1224 Цивільного Кодексу України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Відповідно до ч.ч.2, 3 п.6 постанови №7 Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» правило частини 5 статті 1224 Цивільного кодексу України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до Сімейного Кодексу України не були зобов'язані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Ухиленням особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його вчиняти, але не вчиняла необхідних дій.

Як вбачається з матеріалів справи, позов пред'явлений у порядку ст. 1224 ЦК України й суд при вирішенні спору виходив із того, що померла не потребувала стороннього догляду та позивачем не доведений факт необхідності отримання допомоги від відповідачки та її ухилення від надання такої допомоги.

Проте суд не врахував зазначених вище правових норм, належним чином не перевірив наявність чи відсутність підстав усунення відповідачки від права на спадкування за законом та не надав належної оцінки доказам наданим позивачем та показанням свідків в порушення ст. 212 ЦПК України.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідачка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2, проживає у АДРЕСА_2, на час смерті спадкодавиці була повнолітньою.

Позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_4 року, проживає у АДРЕСА_3 час смерті спадкодавиці йому виконалось 18 років, отримував пенсію у зв'язку із втратою годувальника у сумі 994 грн. на місяць (а.с.106).

З пояснень матері відповідачки, допитаної судом в якості свідка та пояснень представника самої відповідачки, встановлено, що за життя бабусі ОСОБА_4 та з часу погіршення її стану здоров'я, відповідачка працювала та отримувала заробітну платню 4000 - 5000 грн. на місяць, тобто мала можливість надавати допомогу спадкодавиці, про що сторонами не заперечувалось.

Судом першої інстанції встановлено, що свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, сусіди померлої підтвердили, що онука - ОСОБА_2, бабусю не відвідувала, вони її у бабусі не бачили, знаючи про хворобу бабусі вона не піклувалась про неї та навмисно уникала на підтримку та допомогу бабусі, грошових коштів не надавала, останнім часом взагалі з бабусею відносин не підтримувала, вони її в гостях у останньої не бачили. Бабусею опікувалися онук ОСОБА_1 та його матір з вітчимом, які приїжджали в село, допомагали по господарству, привозили ліки та харчі.

Крім того, як вбачається з показів цих свідків, пояснення яких колегія суддів перевірила під час підготовки справи до розгляду, останнім часом ОСОБА_4 фактично не могла сама пересуватись без сторонньої допомоги та обслуговувати себе самостійно, страждала запамороченнями, не трималась на ногах, не мала змоги самостійно приготувати собі їжу та обслуговувати себе.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що допомоги позивача, в силу його віку їй не вистачало, через що вона телефонувала онуці і просила про допомогу.

Зазначені обставини фактично підтвердили і свідки ОСОБА_9 і ОСОБА_10, й суд зазначив у рішенні, що у 2010 році ОСОБА_4 зателефонувала онуці та запропонувала зустрітись, з того часу, як зазначила свідок ОСОБА_10, яка є матір'ю відповідачки, вони з дочкою її відвідували.

Слід зазначити, що відповідно до загальних засад цивільно-процесуального кодексу, при дослідженні і оцінці показань свідків підлягають врахуванню нормативно встановлені умови: можливість їх використання в цивільному процесі, відношення їх до даної справи і стосунки з сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, характер їх заінтересованості в справі.

Для можливого використання показань свідків у справі встановлені дві умови: правильність сприйняття обставин, що мають значення для справи, і дача про них правильних показань.

Сприйняття може відбуватися в безпосередній або в опосередкованій формі. Особисте сприймання свідком дій (бездіяльності) чи подій може відтворюватися по-різному під впливом об'єктивних умов - відстань, видимість, стан погоди і часу, суб'єктивних умов - гострота зору, притуплення слуху тощо.

При опосередкованому сприйнятті свідок довідується про факти з повідомлень інших осіб, тому створюються умови для неправильного їх сприйняття.

З урахуванням наведеного та зважаючи на те, що свідки ОСОБА_9 і ОСОБА_10, свідчили на користь відповідачки у справі, яка і заявляла клопотання про їх допит, на думку колегії суддів, пояснення даних свідків слід оцінювати, як один з доказів, який містить фактичні дані лише про те, що спадкодавець телефонувала і просила її відвідати.

Проте, в порушення вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України відповідачка не спростувала доводів позивача та не надала, безспірних доказів того, що вона вчиняла будь-які дії на підтримку та допомогу бабусі, при цьому також не надала ніяких доказів щодо не можливості надавати таку допомогу, хоча це є її обов'язком, відповідно до норм процесуального законодавства.

Таким чином, враховуючи наявні у справі докази, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем доведено факт ухилення відповідачки від надання ОСОБА_4 допомоги, оскільки поведінка відповідачки свідчить про те, що вона знаючи що інший спадкоємець, позивач у справі, був неповнолітнім та не мав можливості надавати допомогу в повному обсязі в силу свого віку та матеріального стану, а остання мала можливість вчиняти необхідні дії, але їх не вчиняла.

Крім того, колегія суддів , вважає, що матеріалами справи доведено й факт перебування спадкодавиці в безпорадному стані через похилий вік та тяжку хворобу, оскільки мала стан, зумовлений похилим віком та тяжкою хворобою, коли вона не могла самостійно забезпечити умови свого життя, потребувала стороннього догляду, допомоги та піклування сторін, оскільки сторонами не заперечується той факт, що померла ОСОБА_4 телефонувала сторонам і просила про надання такої допомоги, про що підтвердили і всі свідки у справі.

Матеріали справи містять і докази того, що ОСОБА_4 потребувала і матеріальної допомоги, оскільки мала заборгованість по комунальним платежам, вимушена була купляти велику кількість ліків у зв'язку із станом здоров'я та проводити необхідні роботи по утриманню житлового будинку, в якому вона проживала, через що брала кошти в борг, що підтвердили свідки у справі (а.с.35,38,45-46,107-110).

Таким чином, оскільки матеріалами справи доведено, що допомоги позивача померлій ОСОБА_4 не вистачала і вона потребувала допомоги відповідачки, яка ухилялася від надання такої допомоги спадкодавцеві, яка через похилий вік та тяжку хворобу була у безпорадному стані, то колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача.

За таких обставин є підстави для задоволення позовних вимог.

Таким чином, судова колегія вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права, висновки суду не в повній мірі відповідають обставинам справи та вимогам закону, що призвело до неправильного вирішення спору.

У відповідності зі ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право:

1) постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін;

2) скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог;

3) змінити рішення;

4) постановити ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції і закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду;

Як встановлено ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.

Отже, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Згідно ч. 5 ст. 88 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, то судові витрати підлягають стягненню з відповідачки.

Керуючись ст.ст. 309,314,316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 02 вересня 2014 року скасувати та ухвалити нове.

Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1.

Усунути ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 р.н. від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 365 грн. 40 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий :

Судді :