Справа № 2-4/2008 р.

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27 жовтня 2008 року

Новосанжарський районний суд  Полтавської області  в складі:

головуючого  -  судді   Киричка С.А.

при секретарі -   Коркішко А.М.                                                        - 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Нові Санжари цивільну справу за позовом  ОСОБА_1до ОСОБА_2про поділ майна подружжя, витребування майна з чужого незаконного володіння та зустрічним позовом ОСОБА_2до ОСОБА_1про поділ майна подружжя, -

встановив:

Позивачка ОСОБА_1звернулася в червні 2006 року до суду з позовом до ОСОБА_2про поділ спільного майна подружжя. Просила виділити їй частину спільного майна та стягнути з відповідача грошові кошти для рівності часток.

В серпні 2006 року позивачка ОСОБА_1збільшила свої позовні вимоги, а у вересні 2006 року звернулася до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння.

У вересні 2006 року ОСОБА_2звернувся з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1Просив визнати майно, щодо якого ОСОБА_1 звернулася з позовом про витребування з його незаконного володіння, спільною власністю подружжя, зобов'язати передати це майно ОСОБА_1 та стягнути з неї грошову компенсацію.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1позовні вимоги підтримала та просила поділити спільне майно подружжя, стягнувши на її  користь для рівності часток           грошову компенсацію. Зустрічний позов не визнає повністю, так як вважає, що майно було придбане за її особисті кошти.

Відповідач ОСОБА_2в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково. Погоджується  розділити лише те спільне майно, придбання якого подружжям документально підтверджено. Зустрічний позов підтримав повністю. Прохає поділити майно з урахуванням зустрічних позовних вимог.

Заслухавши сторони та їх представників, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 18 жовтня 2003 року по 20 квітня 2004 року та з 20 вересня 2005 року по 15 травня 2006 року.

17 травня 2006 року за участю сільського голови та двох депутатів Клюсівської сільської ради  Новосанжарського району було складено „Акт опису і оцінки майна, спільно нажитого подружжям ОСОБА_2та ОСОБА_1” (а.с. 91).

Відповідач ОСОБА_2в судовому засіданні визнав позовні вимоги ОСОБА_1 стосовно поділу спільного майна подружжя зазначеного в Акті від 17.05.2006 року. Позивачка ОСОБА_1 наполягала на поділі майна, яке не було включено до зазначеного Акта, але за її твердженнями факт придбання майна за спільні кошти подружжя мав бути доведений  показами свідків.   

Згідно ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 63 ЦПК України передбачає, що не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини.

Допитані  в якості свідків ОСОБА_3 ОСОБА_4  ОСОБА_5 ОСОБА_6 не повідомили суду джерела своєї обізнаності щодо обставин придбання майна подружжя    ОСОБА_2та ОСОБА_1, а саме: в який час було придбане майно, чи достовірно їм відомо про те, за чиї кошти (спільні чи особисті) воно було придбане, в яких торгівельних закладах воно було придбане.

Твердження позивачки ОСОБА_1 щодо неповноти Акту від 17.05.2006 року спростовуються показами свідка ОСОБА_7, який пояснив суду, що спільне майно подружжя було включено в цей документ комісією в повному обсязі, заперечень на момент складання Акту не надходило, сторони добровільно підписали цей документ.

Твердження  позивачки ОСОБА_1 про вчинення перешкод ОСОБА_2 щодо складання додаткового Акту опису спільного майна подружжя та вчинення ним неправомірних дій щодо неї спростовується показами свідка ОСОБА_7 та її ж пояснювальною запискою на ім'я прокурора Новосанжарського району в якій зазначається, що адміністративні матеріали неодноразово направлялися Новосанжарським районним судом на доопрацювання і відповідач ОСОБА_2до адміністративної відповідальності не був притягнутий.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована як суб'єкт підприємницькох діяльності- фізична особа (а.с.38).

Згідно п.29 Постанови Пленуму Верховоного Суду України від 21.12.2007 року N 11 „Про практику застосування судами  законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя”майно приватного підприємства чи фізичної особи - підприємця  не  є  об'єктом  спільної  сумісної  власності  подружжя.  Інший із  подружжя  має  право  тільки  на  частку  одержаних доходів від цієї діяльності.

Довідкою філії АТ „Індекс-банк” від 30 жовтня 2006 року (а.с.114)  підтверджується, що в період перебування в шлюбі відповідач ОСОБА_2відкрив депозити : 16 грудня 2003 року на суму 2200 грн., 06 січня 2004 року на суму 2200 грн., 05 травня 2006 року на суму 3000 грн., а всього на суму 7400 грн.

Згідно ст. 60 Сімейного кодексу України  майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Таким чином, спільне майно позивачки та відповідача складає:

1) Автомобіль ВАЗ 2101, державний номерний знак НОМЕР_1вартістю 4983, 29 грн.;

2) Апарат водонагрівальний проточний газовий „ВПГ-18”-  вартістю 510 грн.;

3) Меблева стінка „Фараон” - вартістю 1950 грн.

4) Обладнання для супутникового телебачення - вартістю 1300 грн.;

5) Електропраска „Скарлет” - вартістю 78 грн.;

6) Кошти, отримані від здачі двох голів молодняка ВРХ - 1800 грн.;

7) Кошти, отримані від здачі ВРХ - 4438 грн.;

8) Будівельні матеріали - вартість 720 грн.;

9) Худоба  - вартість 560 грн.;

10) Вклади в банківській установі - 7400 грн.;

11) Сума дотації за здану в квітні 2006 року ВРХ - 887,6 грн.;

Відповідно до ст.70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Частиною 2 ст.71 Сімейного кодексу України передбачено, що неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Відповідно до частин 4, 5 ст.71 Сімейного кодексу України присудження судом одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на неподільну річ допускається за його згодою за умовою попереднього внесення другим подружжям відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Відповідно до п.25 Постанови Пленуму Верховоного Суду України від 21.12.2007 року N 11 „Про практику застосування судами  законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя” за відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце на підставах, передбачених ст. 365 ЦК України , за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У тому разі, коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток без застосування грошової компенсації і припинення права власності одного з подружжя на його частку в такому майні, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Автомобіль ВАЗ 2101, державний номерний знак НОМЕР_1вартістю 4983, 29 грн.,  апарат водонагрівальний проточний газовий „ВПГ-18”-  вартістю 510 грн., меблева стінка „Фараон” - вартістю 1950 грн., обладнання для супутникового телебачення - вартістю 1300 грн., електропраска „Скарлет” - вартістю 78 грн. є неподільними речами, мають різну вартість, а тому вони відповідно до ч. 2 ст. 71 СК не можуть бути виділені в натурі будь-якій зі сторін, оскільки жодна з них на порушення вимог ч. 5 зазначеної статті не внесла попередньо на депозитний рахунок суду відповідну грошову компенсацію.

Вартість спільного майна подружжя, яке підлягає поділу становить  - 15 085,6 грн. та складається з коштів, отриманих від здачі двох голів молодняка великої рогатої худоби - 1800 грн.; коштів, отриманих від здачі великої рогатої худоби - 4438 грн.; вартості  худоби -  560 грн., вкладів в банківській установі - 7400 грн.; суми дотації за здану в квітні 2006 року велику рогату худобу - 887, 6 грн. Кожному з подружжя належить рівна частка в зазначеному майні на суму 7542,8 грн.

З урахуванням сплачених ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 коштів в сумі 1500 грн.,  частка ОСОБА_1 в спільному майні складає 7542,8 грн. - 1500грн =  6042,8 грн. та підлягає компенсаціїї ОСОБА_2

Будівельні матеріали на суму 720 грн. можливо поділити в натурі в рівних частках.

Також необхідно стягнути з ОСОБА_1 частину несплаченого судового збору в розмірі 57 грн.

Керуючись ст.ст. 60, 70, 71 Сімейного кодексу України, ст.ст. 10, 58, 63, 72, 86, 174, 209, 212, 214, 215 ЦПК України,-

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1право власності на ½ частину майна : автомобіля ВАЗ 2101, державний номерний знак НОМЕР_1вартістю 4983, 29 грн.,  апарату водонагрівального проточного газового „ВПГ-18”-  вартістю 510 грн., меблевої стінки „Фараон” - вартістю 1950 грн., обладнання для супутникового телебачення - вартістю 1300 грн., електропраски „Скарлет” - вартістю 78 грн.

Визнати за ОСОБА_2право власності на ½ частину майна : автомобіля ВАЗ 2101, державний номерний знак НОМЕР_1вартістю 4983, 29 грн.,  апарату водонагрівального проточного газового „ВПГ-18”-  вартістю 510 грн., меблевої стінки „Фараон” - вартістю 1950 грн., обладнання для супутникового телебачення - вартістю 1300 грн., електропраски „Скарлет” - вартістю 78 грн.

Поділити будівельні матеріали - гранвідсів, цемент, загальною вартістю 720 грн. в натурі, виділивши ОСОБА_1 та ОСОБА_2по ½ частині кожному.

Визнати за ОСОБА_1право власності на взуття, загальною вартістю 10790 грн. та зобов'язати ОСОБА_2передати це майно ОСОБА_1

Стягнути з ОСОБА_2на користь ОСОБА_1 6042,8 грн. в якості компенсації вартості частки майна.

В решті позовних вимог відмовити за необгрунтованістю.

Зустрічний позов ОСОБА_2залишити без заловолення.

Витрати, пов'язані з проведенням судової товарознавчої експертизи в сумі 1100 грн. покласти на ОСОБА_2.

Стягнути з з ОСОБА_1на користь держави судовий збір в сумі 57 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Полтавської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку, передбаченому  ч.4 ст.295 ЦПК України.

Рішення надруковано суддею власноручно і є оригіналом.

Суддя Новосанжарського

районного суду                                                                                                 С.А.Киричок