Справа № 2-110

                                                                                                                                / 2009

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2009 року                                                                            смт. Станиця Луганська

            Станично-Луганський районний суд Луганської області в складі:

                        Головуючого-судді                                 Соболєва Є.О.

                        при секретарі                                          Сухаревській Н.О.

                        за участю представника позивача         Колеснікової Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вільхівської сільської ради про визнання права власності на житловий будинок,

ВСТАНОВИВ:

24.11.2008 року позивачка звернулася до суду з цим позовом до відповідача Вільхівської сільської ради в якому просить визнати за нею право приватної власності на житловий будинок та анулювати свідоцтво про право власності на цей житловий будинок видане на ім'я ОСОБА_2 на підставі виконкому Станично-Луганської райради від 15.05.1989 року посилаючись на наступні обставини.

Житловий будинок, який розташований на земельній ділянціАДРЕСА_1інвентарною оцінкою на 30.09.2008 року - 51 556 грн. був побудований батьками позивачки - ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у 1974 року та був власністю колгоспного двора колгоспу «Батьківщина», членами якого були її батьки. З 1981 по 1986 роки у житловому будинку проживали подружжя - ОСОБА_2і сестра позивачки ОСОБА_5, а з 1983 року їх малолітня донька ОСОБА_7, 1983 року народження. ОСОБА_2 був членом колгоспу «Батьківщина», а отже його дружина і донька ОСОБА_7 були членами колгоспного двора.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, аОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2 року, отже, на початок 1986 року ОСОБА_2 був главою колгоспного двора.

На початку 1986 року ОСОБА_2 з родиною без зняття з обліку виїхав з с. Плотина за межі України у Тюменську область РФ, тим самим припинив членство у колгоспному дворі. Таким чином, колгоспний двір припинив існування на початку 1986 року. Житловий будинок фактично залишився безхазяйним та в силу положень ч. 2 ст. 137 ГК України (1964 р.) по рішенню Вільхівської сільської ради повинен був вступити у власність колгоспу «Батьківщина», тобто колгоспу , на території якого він знаходився. Але колгосп «Батьківщина», однаково як і Вільхівська сільська рада не прийняли житловий будинок  у свою власність -  не скористувалися і не розпорядилися ним, про що свідчить те, що у будинку ніхто не проживав і він підлягався розграбуванню й руйнувався.

20.11.1988 року по рішенню загального збору колгоспників колгоспу «Батьківщина», цей колгосп перетворений у радгосп - підсобне господарство ПО «Ворошиловградтепловоз», в теперішній час це - ВАТ «Батьківщина», яке знаходиться у стадії ліквідації.

Фактично на початку 1989 року правовстановлюючих документів, підтверджуючих  право власності на житловий будинок членів колгоспного двора або іншого власника не було, будинок був безхазяйним і передбачуваним власником його могла бути Вільхівська сільська рада в силу положень ч. 2,3 ст. 137 ГК України (1964 р.)

У квітні 1989 року позивачка разом із чоловіком і малолітньою донькою ОСОБА_6по сімейним обставинам переїхала із Херсонської області в с. Плотина, і вважаючи, житловий будинок батьківським, поселилась в ньому та з чоловіком вступила на роботу в райгосп - підсобне сільське господарство ПО «Ворошиловградтепловоз та з відому Вільхівської сільської ради прописались в цьому житловому будинку.

Позивачка добросовісно заволоділа будинком, оскільки ніхто, навіть Вільхівська сільська рада, на території якої розташований житловий будинок не перешкоджали заволодінню ним, він належав її батькам, більш того з відому Вільхівської сільської ради вона поселилася та прописалася в ньому.

Позивачка привела будинок у стан придатний для проживання, оскільки він був у запущеному стані і схильний руйнуванню. Вона відремонтувала його, привела в порядок надвірні збудування і земельну ділянку та до теперішнього часу його утримує, хоча в ньому проживає її донькаОСОБА_8з родиною. З 2006 року позивачка проживає в іншому будинку.

Оскільки позивачка добросовісно заволоділа будинком і протягом 19 років продовжує відкрито і безперервно володіти ним, у зв'язку з фактичною відмовою від власності бувших членів колгоспного двора, подружжя ОСОБА_2 які залишили будинок у 1986 році і Вільхівської сільської ради, фактично, що розпорядилась на її користь  будинком і протягом трьох років -  строку позовної давності з 01.01.2004 року - дня набрання сили ГК України не заявляли про свої права на будинок, то в силу положень ст. 330 ГК України позивачка є добросовісним набувачем і має право на визнання у судовому порядку за нею право власності на будинок, згідно ст. 347 ЦК України.

При зборі необхідних документів для газифікації будинку позивачка звернулася у Станично-Луганське БТІ за довідкою про його належність по державній реєстрації. З довідки БТІ свідчить, що житловий будинок зареєстрований на ім'я ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності виданого виконкомом Станично-Луганської райради від 15.05.1989 року при інвентаризації будинків в сільській місцевості, у тот час коли на день інвентаризації будинок знаходився у добросовісному володінні і користуванні позивачки, колгосп і колгоспний двір вже не існували, а ОСОБА_2, як останній член колгоспного двора в житловому будинку не проживав, не цікавився ним і не був його власником, він і члени його родини втратили право на нього. ОСОБА_2не могло бути відомо про реєстрацію на його ім'я житлового будинку у 1989 році, так як він був далеко за межами України і підготовкою документів на його інвентаризацію ні він, ніхто інший по його довіреності не займались, а свідоцтво про право власності формально оформлено на його ім'я по відомостям господарських книг Вільхівської сільської ради, тому відповідачем за своїм позовом позивачка притягує Вільхівську сільську раду.

В судовому засіданні представник позивачки свій позов підтримала в повному обсязі, просила його задовольнити. Від відповідача Вільхівської сільської ради надійшла заява, в якій вони позов визнали, просили суд розглянути справу за відсутністю їхнього представника.

Вислухавши представника позивачки, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим, якій підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 330 ГК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього кодексу майно не може бути витребувано у нього.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачка проживає в житловому будинку на який вона просить визнати право власності більш 20 років. Власник будинку за цей час в с. Плотина не з'являвся.

Із матеріалів справи також вбачається, що власник будинку виїхав у район Крайньої Півночі задовго до виписки на нього свідоцтва про право власності.

Таким чином судом встановлено, що дане свідоцтво видане незаконно, а вказаний житловий будинок повинен був передан на баланс Вільхівської сільської ради.

Враховуючи, що відповідач позов визнав, визнання права власності за позивачкою не порушує прав третіх осіб, крім того Вільхівська сільська рада не ставила питання про визнання даного житлового будинку безхазяйним, суд вважає позов доведеним, тому його слід задовольнити.

            Керуючись ст. 330, 347 ЦК України, ч. 2,3 ст. 137 ЦК України (1964 р.), ст. ст. 209, 212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

            Позов задовольнити.

Визнати право власності за ОСОБА_1 на житловий будинок, який розташований на земельній ділянціАДРЕСА_1як за добросовісним набувачем.

Анулювати свідоцтво про право власності на житловий будинок, який розташований на земельній ділянціАДРЕСА_1видане на ім'я ОСОБА_2 на підставі рішення виконкому Станично-Луганської райради від 15.05.1989 року.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області протягом 20-ти днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження рішення, яка може бути подана до Станично-Луганського суду протягом 10-ти днів з дня його проголошення.

Головуючий: