Головуючий у першій інстанції- суддя Глинська Д.Б.
Справа №11-а-814/2007
Доповідач - суддя Голубицький С.С.
Категорія - ч.2 ст.309 КК
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
Іменем України
13 листопада 2007 року м. Львів
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду, в складі :
головуючого - Голубицького С.С.,
суддів - Танечника І.І., Калиняк О.М.,
за участю: прокурора - Василик Ю.М.,
засудженого - ОСОБА_1,
розглянула кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_1 і його захисника-адвоката ОСОБА_2 на вирок Шевченківського районного суду м.Львова від 2 серпня 2007 року, яким
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Туркестан Чимкентської області Республіки Казахстан, росіянина, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, неодноразово судимого, востаннє 22.08.2002 року Франківським районним судом м.Львова по ст.185 ч.2 КК України до 2 років позбавлення волі,
визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України і
засуджено до двох років трьох місяців позбавлення волі.
Стягнуто з засудженого на користь НДЕКЦ при УМВС України у Львівській області 235 грн. 40 коп. судових витрат.
Вирішено питання з речовими доказами.
За вироком ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він 18 квітня 2007 року, близько 18-ої години, в приміщенні кафе "Українські вареники" знайшов пакет з подрібненою наркотичною речовиною зеленого кольору рослинного походження (марихуану) вагою 7,23 грами і з метою власного вживання зберігав її при собі, тобто в незаконному придбанні та зберіганні наркотичних засобів без мети збуту.
Він же, 3 червня 2007 року, з метою власного вживання, повторно, незаконно придбав у невстановленого слідством джерела наркотичний засіб - макову соломку вагою 13,27 грам, яку незаконно зберігав при собі без мети збуту.
В своїх апеляціях засуджений і його захисник-адвокат ОСОБА_2 не оспорюючи юридичної кваліфікації його дій дану судом першої інстанції та вини у скоєному вказують на допущене з боку суду істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону при розгляді справи, яке проявилось у тому, що в судовому засіданні, як захисник-адвокат ОСОБА_2, так і сам ОСОБА_1, заявляли про хворобу ОСОБА_1 на туберкульоз легень І-ої категорії, що підтверджується наявною в матеріалах кримінальної справи довідкою Львівської фтізіопульмонологічної лікарні. За таких обставин ОСОБА_1 підпадав під дію п."є" ст.1, ст.6 Закону України "Про амністію" від 19 квітня 2007 року, відповідно до якої місцевий суд повинен був звільнити його від кримінальної відповідальності і справу провадженням закрити, однак в порушення вищевказаних вимог закону цього не зробив, а натомість постановив у справі вирок, яким засудив ОСОБА_1 до позбавлення волі. Наголошуючи на незаконності вироку і порушенні вимог кримінально-процесуального закону при розгляді справи обидва скаржники в своїх апеляціях просять суд апеляційної інстанції даний вирок скасувати, застосувати до ОСОБА_1 Закон "Про амністію" від 19 квітня 2007 року, на підставі якого звільнити його від кримінальної відповідальності за вчинене, а справу провадженням закрити.
Колегія суддів, заслухавши доповідь головуючого про обставини справи, зміст вироку суду і зміст поданих апеляцій, вислухавши виступ засудженого на їх підтримку та думку прокурора про обгрунтованість апеляцій і їх задоволення, поновивши і провівши судове слідство в справі, дослідивши її матеріали та обговоривши доводи поданих апеляцій, встановила наступне.
Як видно із матеріалів справи, в зв'язку із скаргами на стан здоров'я в квітні 2007 року ОСОБА_1 звернувся за медичною допомогою до Львівського регіонального фтізіопульмонологічного лікувально-діагностичного центру і при обстеженні лікарями в нього було виявлено внутрішньовогнищевий туберкульоз обох легень активної форми І-ої категорії, що підтверджується медичною довідкою центру від 16.04.2007 року (а.с.243) долученої до справи в ході досудового слідства.
На дану обставину під час розгляду справи в суді першої інстанції звертали увагу суду як сам засуджений, так і його захисник-адвокат ОСОБА_2. Однак ці заяви суд лишив поза увагою.
При розгляді справи в суді апеляційної інстанції для визначення обгрунтованості доводів поданих апеляцій та з'ясування стану здоров'я засудженого судом будо зроблено запити у Львівський регіональний фтизіопульмонологічний лікувально-діагностичний центр, а також слідчий ізолятор, де з 4 червня 2007 року перебуває під вартою ОСОБА_1.
Згідно відповіді головного лікаря Львівського регіонального фтизіопульмонологічного лікувально-діагностичного центру від 12 жовтня 2007 року за №1114, при обстеженні ОСОБА_1 лікарем центру ОСОБА_3. 16.04.2007 року йому було діагностовано захворювання на туберкульоз обох легень ІІІ-ої категорії.
В своїй відповіді від 15 жовтня 2007 року за №7030 начальник Львівського слідчого ізолятора вказав, що при додатковому обстеженні лікарями в ОСОБА_1 виявлено звапнілі вогнища туберкульозу верхньої частки лівої легені 5-ої категорії.
Зважаючи на суперечливість отриманих даних щодо стану здоров'я засудженого, з метою об'єктивного і правильного розгляду апеляцій, колегія поновила у справі судове слідство, в ході якого дослідила медичні документи відносно ОСОБА_1 та допитала лікарів, які проводили його медичне обстеження і становили діагноз.
Так, допитана в суді свідок ОСОБА_3 - лікар-фтізіатр Львівського регіонального фтизіопульмонологічного лікувально-діагностичного центру пояснила, що в середині квітня 2007 року ОСОБА_1 дійсно звертався за медичною допомогою у вказаний центр зі скаргами на захворювання легень. В ході проведених обстежень, дослідження рентгенівських знімків та томограми 16 квітня 2007 року нею було поставлено діагноз, що він хворіє на туберкульоз обох легень 1-ої категорії, після чого направлено для лікування в санаторій. Також остання пояснила, що у відповіді головного лікаря центру від 12.10.2007 року помилково вказано про віднесення даного захворювання ОСОБА_1 до ІІІ-ої категорії, насправді за своїм характером воно відноситься до 1-ої категорії.
Засуджений ОСОБА_1 в суді з цього приводу пояснив, що після виявлення в нього у квітні 2007 року лікарями туберкульозу легень 1-ої категорії він отримав скерування для проходження лікування до санаторію"Немирів", однак після того, як 19 квітня 2007 року його було затримано працівниками міліції за незаконне придбання і зберігання наркотичних засобів, він на лікування в санаторій не поїхав, а залишився по місцю проживання на підписці про невиїзд і фактично не лікувався.
Із записів оглянутої в суді амбулаторної картки Львівської фтізіопульмонологічної лікарні на ім'я ОСОБА_1 вбачається, що 13 квітня 2007 року він звернувся у вказаний медичний заклад із скаргами на незадовільний стан здоров'я, слабкість, кашель із виділенням мокроти, температуру. Після проведених обстежень, дослідження рентгенограми і томограми 16 квітня 2007 року лікарями було вставлено, що він хворіє на туберкульоз обох легень 1-ої категорії.
Допитаний з приводу роз'яснень щодо відповіді одержаної на запит суду від начальника СІЗО свідок ОСОБА_4 - лікар-рентгенолог медичної частини слідчого ізолятора пояснив, що в ході обстеження ОСОБА_1 лікарем-фтізіатром при його поступленні у слідчий ізолятор 8 червня 2007 року даних про його захворювання на туберкульоз отримано не було. В той же час, при додатковому обстеженні ОСОБА_1 лікарем-фтізіатром 27 серпня 2007 року в нього було виявлено залишкові явища туберкульозу у верхній частині лівої легені, що відноситься до 5-ої категорії.
Згідно записів у наданій слідчим ізолятором суду для огляду медичній карті ОСОБА_1, при його поступленні у слідчий ізолятор і огляді лікарем-фтізіатром 8 червня 2007 року даних про його хворобу на туберкульоз легень отримано не було. Під час додаткового обстеження 27 серпня 2007 року лікарем-фтизіатром було виявлено у нього наявність залишкових явищ туберкульозу верхньої частини лівої легені 5-ої категорії.
Свідок ОСОБА_6 - лікар-фтізіатр, який проводив огляд засудженого при його поступленні у слідчий ізолятор 8 червня 2007 року та додатковий огляд 27 серпня 2007 року і ставив діагноз, з приводу розбіжностей у виставлених діагнозах пояснив, що при постановленні діагнозу ОСОБА_1У 8 червня 2007 року він виходив із заключения лікаря-рентгенолога про те, що при огляді ним рентгенівського знімка легень ОСОБА_1 від 04.06.2007 року даних за специфічні процеси отримано не було, легені і серце були в нормі. При цьому свідок зауважив, що знімок був не належної якості, а тому при дачі заключения 8 червня 2007 року, як лікар-рентгенолог, так і він могли помилитися. Далі свідок пояснив, що при повторному обстеженні ОСОБА_1 в серпні 2007 року на рентгенограмі його грудної клітки від 20.08.2007 року було виявлено дрібні щільні вогнищеві тіні, що свідчило про наявність у ОСОБА_1 залишкових явищ туберкульозу, в зв'язку із чим 27 серпня 2007 року ним було постановлено діагноз про наявність у нього залишкових явищ туберкульозу верхньої частки лівої легені, категорія 5.
Дослідити рентгенівський знімок грудної клітини ОСОБА_1 від 4.06.2007 року, на підставі якого лікарі прийшли до висновку про відсутність даних щодо його захворювання на туберкульоз легень суду не вдалося можливим, поскільки за словами свідка ОСОБА_4А цей знімок у встановленому порядку працівниками медчастини було знищено.
Разом із цим, на підставі достовірних даних про діагностування ОСОБА_1У лікарями Львівського регіонального фтизіопульмонологічного лікувально-діагностичного центру 16 квітня 2007 року туберкульозу обох легень І категорії та виставленого ним 27 серпня 2007 року діагнозу про наявність у нього залишкових явищ туберкульозу 5-ої категорії, свідок ОСОБА_5 пояснив, що при таких даних можна впевнено стверджувати, що станом на червень 2007 року ОСОБА_1 мав захворювання на активний туберкульоз легень, яке відноситься до 1-ІII категорії. Ці дані також дають підстави стверджувати про неякісне рентгенівське обстеження ОСОБА_1 4.06.2007 року і помилковість постановленого 8 червня 2007 року діагнозу про відсутність даних щодо його захворювання на туберкульоз.
Таким чином, на підставі досліджених доказів апеляційний суд встановив, що на 9 червня 2007 року, тобто на день набрання чинності Законом України "Про амністію" від 19 квітня 2007 року ОСОБА_1 хворів на активний туберкульоз обох легень І-ІІІ категорії.
З матеріалів кримінальної справи вбачається, що він має тільки одну судимість за скоєння тяжкого злочину (вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 10 серпня 1993 року був засуджений за ч.3 ст. 140 КК України в редакції 1960 року) і раніше від кримінальної відповідальності чи покарання по амністії не звільнявся, а тому у передбачене ст.7 вказаного Закону коло осіб щодо яких амністія не застосовується, не підпадає.
З наведених підстав колегія суддів приходить до переконання, що ОСОБА_1 є особою, яка згідно п."є" ст.1 і ст.6 Закону України "Про амністію" від 19 квітня 2007 року підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за скоєне.
При розгляді справи в суді першої інстанції суд був зобов'язаний з'ясувати ці обставини і закрити справу, однак цього не зробив, всі заяви ОСОБА_1 і його захисника-адвоката ОСОБА_2 з цього приводу залишив поза увагою, внаслідок чого допустив істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону та порушив гарантоване законом право ОСОБА_1 бути звільненим від кримінальної відповідальності по амністії, як особи, яка на день набрання чинності Законом України "Про амністію" від 19 квітня 2007 року в установленому порядку визнана хворою на туберкульоз І-ПІ категорії.
Відповідно до ст.376 КПК України апеляційний суд встановивши при розгляді справи обставини, передбачені ст.6 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок і закриває справу.
Враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку про обгрунтованість поданих апеляцій та необхідність задовольнити їх у повному об'ємі, а вирок місцевого суду - скасувати.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 366, 376, 377 КПК України, ст.6 Закону України "Про амністію" від 19 квітня 2007 року, колегія суддів -
ухвалила:
Апеляції засудженого ОСОБА_1 і його захисника-адвоката ОСОБА_2 задовольнити повністю.
Вирок Шевченківського районного суду м.Львова від 2 серпя 2007 року відносно ОСОБА_1 - скасувати.
На підставі п."є" ст.1, ст.6 Закону України "Про амністію" від 19 квітня 2007 року звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за обвинуваченням у злочині, передбаченому ч.2 ст.309 КК України, а справу закрити.
Звільнити ОСОБА_1 з-під варти в залі суду негайно.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ при ГУ MBС України у Львівській області судові витрати в сумі 235 грн. 40 коп. за проведення по справі експертиз.
Речові докази по справі - макову соломку та канібас (маріхуану), які знаходяться на зберіганні у СВ Шевченківського РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області - знищити.
Ухвала набуває законної сили негайно і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом шести місяців з дня її проголошення.