Справа №11а-790/07
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
Іменем України
9 жовтня 2007 року м. Львів
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду, в складі :
головуючого - Пайонкевича Т.Т., суддів - Тенюха В.П., Голубицького С.С., за участю: прокурора - Гуменної І.Ю., засудженого - ОСОБА_1, розглянувши апеляції прокурора і засудженого ОСОБА_1 на вирок Шевченківського районного суду м.Львова від 13 червня 2007 року, яким
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Львова, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню доньку, працюючого приватним підприємцем, раніше не судимого,
визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України і
засуджено до одного року обмеження волі з позбавленням права керувати
транспортними засобами терміном на один рік.
Відповідно до ст.75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням і іспитовим строком один рік.
В силу ст.1 п."б" Закону України "Про амністію" від 19 квітня 2007 року ОСОБА_1 звільнено від відбуття основної міри покарання.
Повністю задоволено цивільний позов потерпілого ОСОБА_2. Стягнуто з засудженого на його користь 15269 грн. 92 коп. матеріальної і моральної шкоди.
Також стягнуто з нього в дохід держави 116 грн. 07 коп. витрачених на лікування потерпілого та на користь НДЕКЦ при УМВСУ у Львівській області 353 грн. 04 коп. судових витрат за проведення по справі експертизи.
За вироком ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він 29 жовтня 2006 року о 16 год. 45 хв. в м.Львові керуючи автомобілем „ВАЗ-2107" реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухаючись ним у крайній лівій смузі руху по проспекту В.Чорновола в напрямку вул.Хімічної, в порушення п.п. 1.5., 2.3., 2.9."а", 12.1., 12.3., 18.1. "Правил дорожнього руху" при під'їзді до пішохідного переходу не зменшив швидкості руху автомобіля і не забезпечив належним чином безпеки руху, внаслідок чого на пішохідному переході здійснив наїзд на гр. ОСОБА_2 спричинивши йому тілесні ушкодження середньої тяжкості у вигляді закритого перелому лівої стегнової кістки, обидвох кісток лівої гомілки, ран на голові, множинних синців та саден на різних поверхнях тіла.
В своїй апеляції прокурор, який затвердив обвинувальний висновок, вказує, що постановлений по справі районним судом вирок є незаконним, поскільки при розгляді справи суд своїм рішенням повинен був звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі ст.1 п."б", ст.6 Закону України "Про амністію" від 19 квітня 2007 року, а не призначати йому покарання за вчинений злочин, і просить апеляційний суд даний вирок скасувати та постановити у справі рішення, яким звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі згаданого акту амністії.
Засуджений ОСОБА_1 в апеляції виражаючи свою незгоду із вироком вказує, що при закінченні судового розгляду справи подав суду заяву про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі Закону України "Про амністію" від 19 квітня 2007 року і згідно ст.1 п."б", ст.6 цього Закону суд був зобов'язаний звільнити його від кримінальної відповідальності, а натомість звільнив від покарання. Також у своєму вироку районний суд жодним чином не мотивував чому він прийшов до висновку про необхідність задовольнити цивільний позов потерпілого в повному обсязі, адже потерпілим надано докази щодо реально понесених ним матеріальних витрат лише на суму 2064 грн. 92 коп. та витрат за надання правової допомоги в сумі 500 грн., в решті 2705 грн. 00 коп. доказів потерпілим суду надано не було. Приймаючи рішення про стягнення з нього на користь потерпілого моральної шкоди місцевий суд не врахував, що на його утриманні перебувають малолітня донька і дружина, яка ніде не працює і перебуває у відпустці по догляду за дитиною, його незадовільний майновий стан та вчинення ним злочину з необережності, чим відступив від принципів розумності й зваженості. А тому просить суд апеляційної інстанції цей вирок місцевого суду скасувати, своєю ухвалою звільнити його від кримінальної відповідальності на підставі ст.1 п."б", ст.6 Закону України "Про амністію" від 19 квітня 2007 року, цивільний позов потерпілого задовольнити виходячи з наданих ним суду фактичних доказів щодо реально понесених матеріальних витрат, а моральну шкоду, з врахуванням його майнового і сімейного стану та ступеню заподіяної шкоди.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді Голубицького С.С. про обставини справи і зміст апеляційних скарг, вислухавши виступ прокурора в підтримку поданих апеляцій, та думку засудженого, який також просив суд задовольнити їх повністю, розглянувши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій встановила наступне.
З матеріалів справи вбачається, що інкримінований злочин невеликої тяжкості ОСОБА_1 вчинив з необережності 29 жовтня 2006 року, має на утриманні неповнолітню дочку 16.01.2007 року народження і раніше до кримінальної відповідальності не притягався.
На підставі цього він підпадає під дію п."б" ст.1, ст.12 Закону України "Про амністію" від 19 квітня 2007 року і за наявності його письмової заяви про застосування амністії (а.с.105) при розгляді справи по суті відповідно до ст.6 цього Закону і ст.248 КПК України суд повинен був винести постанову та звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за скоєний злочин, а справу закрити.
Натомість, суд засудив ОСОБА_1 за скоєне до конкретної міри покарання, застосував до нього ст.75 КК України, після чого на підставі п."б" ст.1 Закону України "Про амністію" від 19 квітня 2007 року звільнив від відбуття основної міри покарання.
Тим самим при розгляді справи місцевий суд допустив істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону.
З порушенням вимог закону суд також розглянув і цивільний позов потерпілого в справі.
Так, згідно ст.323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обгрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні.
Відповідно до ст.328 КПК України, розв'язуючи цивільний позов при постановленні вироку суд, залежно від доведеності підстав і розміру цивільного позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Доведеність підстав і розміру цивільного позову суд перевіряє шляхом дослідження зібраних по справі та наданих сторонами доказів.
З протоколу судового засідання вбачається, що на початку судового слідства всупереч вимог ст.297 КПК України позовна заява потерпілого ОСОБА_2 в суді не оголошувалась, думка підсудного щодо визнання ним цивільного позову заявленого потерпілим судом не з'ясовувалась, при розгляді справи судом не досліджувались будь-які докази щодо обгрунтованості підстав та розміру позову потерпілого в частині відшкодування матеріальної і моральної шкоди. В матеріалах справи наявні надані потерпілим квитанції на придбання медикаментів на суму 2064 грн. 92 коп.. Будь-які докази в підтвердження решти суми позову в розмірі 13205 грн. у справі відсутні.
Приймаючи рішення про повне задоволення позовних вимог потерпілого ОСОБА_2 суд у вироку не навів мотивів і доводів, які обґрунтовували підстави прийняття ним такого рішення, тобто прийняв невмотивоване рішення за цивільним позовом, що суперечить вимогам ст.327 КПК України, ст.213 ЦПК України, а тому його не можна визнати обгрунтованим та законним.
Відповідно до ст.376 КПК України апеляційний суд при розгляді справи встановивши обставини передбачені ст.6 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок і закриває справу.
Допущені судом першої інстанції істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону та однобічність і неповнота судового слідства при розгляді справи згідно змісту ст.367 КПК України є підставами для скасування судового рішення в частині цивільних позовів потерпілого і прокурора та направлення їх на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку про обгрунтованість поданих апеляцій і необхідність задовольнити їх в повному обсязі, а вирок місцевого суду скасувати.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 366, 367, 376, 377 КПК України, ст.6 Закону України "Про амністію" від 19 квітня 2007 року апеляційний суд -
ухвалив:
Апеляції прокурора і засудженого ОСОБА_1 задовольнити повністю. Вирок Шевченківського районного суду м.Львова від 13 червня 2007 року відносно ОСОБА_1 - скасувати.
На підставі п."б" ст.1, ст.6 Закону України "Про амністію" від 19 квітня 2007 року, п.4 ст.6 КПК України звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за обвинуваченням у злочині, передбаченому ч.1 ст.286 КК України, а справу закрити.
Цивільні позови потерпілого ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди та прокурора про стягнення з ОСОБА_1 витрат на стаціонарне лікування потерпілого передати в місцевий суд для розгляду в порядку цивільного судочинства.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ при УМВСУ у Львівській області 353 грн. 04 коп. судових витрат за проведення по справі експертиз.
Ухвала набуває законної сили негайно і може бути оскаржена сторонами в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом шести місяців з дня її проголошення.