Справа №11a-889/2007                           Головуючий у 1 інстанції Бонецький Л.Й.

Категорія ст.286 ч.3 КК України            Доповідач   Гаврилов В.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2007 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області в складі: головуючого: Пайонкевича Т.Т. суддів: Вовка А.С., Гаврилова В.М. з участю прокурора: Гнатіва Я.І., розглянувши  у  відкритому  судовому засіданні  в  м.  Львові  кримінальну  справу  за апеляцією захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Старосамбірського районного суду Львівської області від 15 серпня 2007 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком засуджено ОСОБА_1, 1985 року народження, не судимого, не працюючого, неодруженого, за ч.3 ст. 286 КК України на 7 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки. Запобіжний захід засудженому змінено на взяття під варту і початок строку відбуття покарання встановлено з 15 серпня 2007 року.

Вирішено питання з речовими доказами і судовими витратами.

За вироком суду ОСОБА_1, не маючи відповідних документів і досвіду керування легковими автомобілями, 07.09.2006 року о 20 год. 30 хв. керуючи автомобілем „Фіат-Панда", що належить ОСОБА_3., і рухаючись по автодорозі Львів-Турка в напрямку м. Турка, на 94 км. 150 м. в с Тершів Старосамбірського району Львівської області, порушивши п.п. 1.3, 1.5, 2.1.а, 2.1.б, 12.3 Правил дорожнього руху України, проявив неувагу і недбалість до дорожньої обстановки, не вжив своєчасних заходів до зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу або безпечного об'їзду перешкоди і вчинив наїзд на гужовий віз, який рухався у попутному напрямку, внаслідок чого від отриманих травм пасажир воза ОСОБА_4 померла на місці ДТП, візник ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в лікарні, пасажир воза ОСОБА_6. отримав легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.

В апеляції захисника ОСОБА_2 звертається увага на те, що суд призначив покарання, яке за своєю суворістю не відповідає тяжкості злочину і без урахування особливостей і обставин його вчинення, які істотно знижують суспільну небезпеку особи його підзахисного. В умовах недостатньої видимості віз мав рухатись якнайближче до правого краю проїзної частини дороги і повинен мати спереду і ззаду ліхтарі. Потерпілий візник ОСОБА_5 перебував в стані алкогольного сп'яніння. Суд не навів обставин, які пом'якшують покарання його підзахисному. Отже, апелянт просить змінити вирок і застосувати щодо ОСОБА_1 ст. 69 КК України і ст.ст.75, 76 КК України.

В запереченні на апеляцію прокурор вважає, що суд врахував всі обставини справи, тому вирок є законним і обгрунтованим та просить залишити його без змін, а апеляцію -без задоволення.

Заслухавши доповідача, міркування прокурора про законний і обгрунтований вирок, вивчивши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що апеляція захисника ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи, зібраними та перевіреними в судовому засіданні доказами винуватість ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого йому злочину при вказаних у вироку обставинах повністю доведена і в апеляції не оспорюється.

Твердження апелянта про наявність вини у скоєнні злочину і візника спростовуються дослідженими судом першої інстанції доказами.

Так, з показів потерпілого ОСОБА_6 і з протоколу огляду місця події вбачається, що віз рухався по краю правої сторони проїзної частини автодороги у попутному напрямку руху автомашини, якою керував засуджений. Ліве переднє колесо гужового воза зафіксоване на момент зіткнення на віддалі 3 метра від роздільної осьової лінії розмітки, зустрічного транспорту не було. Отже, підсудний мав можливість об'їхати віз, а за висновками судово-транспортно-трасологічної та судово-автотехнічної експертиз водій автомобіля мав технічну можливість уникнути наїзду на гужовий віз і з технічної точки зору причиною настання даної ДТП став той факт, що водій автомобіля не вжив своєчасно заходів до гальмування.

Призначаючи ОСОБА_6 покарання, суд відповідно з вимогами ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, його наслідки і прийшов до правильного висновку про те, що його виправлення та перевиховання можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.

Разом з тим, суд не в повній мірі врахував те, що злочин є ненавмисним, особу засудженого, який раніше не судимий, позитивно характеризується, частково відшкодував потерпілій завдані збитки і вона до нього претензій не має, просила суворо не карати. Поза увагою суду залишено і те, що підвода в порушення правил дорожнього руху України не була обладнана світловідбиваючими пристроями і це ускладнювало її вчасне виявлення у темну пору доби (а.с.27).

Наведені обставини пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і, на думку колегії, дають підставу призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини КК України.

Керуючись ст.ст.362, 366 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляцію захисника ОСОБА_2 задоволити частково. Вирок Старосамбірського районного суду Львівської області від 15 серпня 2007 року відносно ОСОБА_1 змінити - вважати його засудженим за ч.3 ст. 286 КК України із застосуванням ст.69 КК України на 5 (п'ять) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.

В решті вирок залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом 6-ти місяців з моменту набрання нею законної сили.