?-
УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА ІМ'ЯМ УКРАЇНИ
26 грудня 2006 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого - Михайлова В. О., суддів - Шейко Л.М., Короткова В.Д., при секретарі - Куриленко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26 липня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу квартири дійсним, визнання права власності і стягнення 13038 грн. та зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення збитків,
ВСТАНОВИЛА :
В березні 2006 року позивачка звернулась до суду з названим позовом до відповідачів і просила визнати договір купівлі-продажу квартириАДРЕСА_1 дійсним, визнати за нею право власності на квартиру та стягнути з відповідачів 13 038 грн. боргу. Свої вимоги мотивувала тим, що в травні 2003 року вона домовилась з відповідачкою ОСОБА_1, яка діяла також в інтересах проживаючих з нею в однокімнатній квартирі сина ОСОБА_2 та неповнолітньої доньки ОСОБА_4, 1992 року народження, про купівлю у відповідачки вказаної квартири за 15 750 грн., що дорівнювало 3000 доларів США. Оскільки квартира на той час ще не була приватизована відповідачами, вона через знайомого ОСОБА_5 сплатила ОСОБА_1 265 грн. завдатку у рахунок сплати вартості квартири, що підтверджується розпискою від 21.05.2003 року. Після приватизації відповідачами квартири, відповідачка 14.06.2003 року одержала від неї 4987 грн., а 3.08.2003 року ще 2300 доларів США, що теж підтверджується розписками, та зобов'язалась оформити договір купівлі-продажу квартири у тримісячний строк. Тоді ж вона отримала від відповідачки ключі від квартири і стала проводити там ремонт.
________________________________________________________________________
Справа №22-53 82/2006р. Категорія - 12
Головуючий 1 інстанції-Топтигін М.Л. Доповідач - Михайлов В.О.
20.08.2003р.відповідачка отримала від неї додатково ще суму, еквівалентну 1950 доларів США і зобов'язалася оформити договір купівлі-иродажу до 10.10.2003р. і одночасно передала їй усі документи на квартиру.
Крім того, ОСОБА_1 на обладнання будинку АДРЕСА_2, де вона оселилася, отримала від неї 5330 грн. за договором позики від 20.08.2003р. строком до 20.10.2003 року, а за договором від 18.06.2004 року - ще 7738 грн. до 18.07.2005 року, але гроші по цим договорам до теперішнього часу не повернула і від виконання своїх зобов'язані, в подальшому стала ухилятися.
Відповідачі позовні вимоги в частині визнання договору купівлі-продажу квартири дійсним не визнали, мотивуючи тим, що ОСОБА_2 згоди на продаж квартири не давав, неповнолітня донька ОСОБА_4 не забезпечена житлом, розрахунки у доларах США не дійсні. Позов у частині стягнення боргу визнають частково у сумі 5330 грн. за договором позики від 20.08.03р. У зустрічному позові просили стягнути з ОСОБА_3 3576грн. збитків, заподіяних позивачкою ремонтом та переобладнанням квартири.
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26 липня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені у повному обсязі, а у зустрічному позові -відмовлено.
В апеляційній скарзі на зазначене рішення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять про його скасування та направлення справи на новий розгляд, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, заслухав доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає,що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги і відмовляючи у задоволенні зустрічного позову,суд обґрунтовано виходив з того, що між сторонами мав місце договір купівлі-продажу квартири і ці обставини доведені матеріалами справи.
При цьому суд обґрунтовано послався на наявні в матеріалах справи докази,а саме: рішення виконкому НОМЕР_1(а.с.13) про надання ОСОБА_1 дозволу на продаж квартири від імені неповнолітньої дочки,розписки про отримання нею грошей за продаж квартири,з яких випливає, що вона діє також від імені своїх дітей і зобов'язується оформити договір купівлі-продажу квартири до 10.10.2003р. (а.с. 14-17), довідку міського відділу УМВС про реєстрацію ОСОБА_1 з неповнолітньою донькою за новою адресою (а.с.47).
Суд також дійшов до правильного висновку про наявність договору купівлі-продажу квартири в зв'язку з отриманням ОСОБА_3 ключів від квартири та документів і здійсненням у квартирі ремонту.
Твердження апелянтів про те, що ОСОБА_2 не давав своєї згоди на продаж квартири, слід визнати безпідставним,оскільки колегії суддів він надав пояснення, що в 2003р. від матері йому стало відомо про її намір продати квартиру і проти продажу квартири він не заперечував.
Разом з тимзирішуючи спір, суд помилково застосував до спірних правовідносин норми ЦК України 2003 року, який набрав чинності з 1 січня 2004р.,оскільки згідно з п.4 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу, він застосовується до цивільних відносин,що виникли після набрання ним чинності, а спірні правовідносини виникли до набрання чинності цим Кодексом,
На підставі ч.2 ст.47 ЦК України 1963 року, якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального оформлення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі на вимогу виконавшої угоду сторони визнати угоду дійсною.
Це відповідає і роз'ясненням,даним у постанові Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978р. №3 (зі змінами, внесеними постановами від 25.12.1992р. №13 та від 25.05.1998р. №15) „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними".
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 у частині стягнення боргу,суд обґрунтовано виходив з наявності нотаріально посвідчених договорів позики (а.с.29,78),а також відмовного матеріалу за заявою ОСОБА_1 відносно цих обставин.
На підставі викладеного судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції повно з'ясовані всі обставини справи і зібраним доказам дана належна оцінка.
Згідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Оскільки з матеріалів справи не вбачається порушення судом норм матеріального і процесуального права,а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду колегія суддів вважає, що у задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст.307,308,314,315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилити, рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26.07.2006р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.