УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2006 р.                                                 м.Одеса

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

Головуючого - Комаровської Н.В.,

Суддів - Короткова В.Д.Шейко Л.М.,

З участю секретаря - Бржезицької В.М.,

Розглянувши у відритому судовому засіданні в м.Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Колимського районного суду Одеської області від 17.10.06р. за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів, зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відібрання дитини, відшкодування збитків,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів, посилаючись на те, що з 1995р. по 2003р. перебував з відповідачкою в шлюбі,від якого має неповнолітню дочку - ОСОБА_3.

Позивач стверджував, що після розлучення колишнє подружжя проживає окремо, має неприязнені стосунки, визначити добровільно місце проживання дитини не уявляється можливим. На думку позивача,проживання дитини з матір'ю вкрай негативно впливає на її виховання, оскільки вона веде аморальний спосіб життя,притягувалась до адмінвідповідальності, не виконує свої батьківські обов'язки.

ОСОБА_2 просив визначити місце проживання дитини з ним, а також стягнути аліменти з відповідачки на утримання дочки в сумі по 158 грн. щомісячно.

ОСОБА_1 позов не визнала, пред'явила зустрічний позов про відібрання дитини та стягнення збитків, посилаючись на те,що батько дитини не може забезпечити достойний рівень життя доньці, навмисно створює перешкоди в спілкуванні з дитиною, з 2004р. ОСОБА_3 проживає з батьком.

Позивачка просила стягнути з відповідача компенсацію моральної шкоди в сумі 1700 грн, а також збитки, пов'язані  з витратами на звернення до суду в сумі 267,70 грн.

Головуючий 1 інстанції - Сопільняк О.М.                        Справа 22-6461,2006

Доповідач - Комаровська Н.В.                                     Категорія - 34

ОСОБА_2 вимоги ОСОБА_1 не визнав, мотивуючи тим, що дочка сама не бажає проживати з матір"ю і за висновком Ради опіки та піклування доцільно залишити дитину на проживання з батьком.

Рішенням Колимського районного суду Одеської області від 17.10.06р. позов ОСОБА_2 задоволенй частково: місце проживання дитини визначено з ОСОБА_2, в задоволенні вимог про стягнення аліментів відмовлено. В позові ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить про скасування рішення, вважаючи його необґрунтованим.

Заслухав доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення - скасуванню з направленням справи на новий розгляд з таких підстав.

Задовольняючи вимоги ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з ним, суд ґрунтував свій висновок на досліджених в судовому засіданні доказах, в тому числі на висновку ради опіки та піклування.

Згідно ст.19 СК України при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця її проживання, відібрання дитини тощо обов'язковою є участь органу опіки та піклування, який подає до суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів.

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 16 від 12.06.98р. "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України" (з наступними змінами) складання зазначеного висновку і участь в судовому засіданні покладено на відділи і управління освіти районних адміністрацій і виконавчих комітетів міських чи районних у містах рад.

Суд цих вимог закону не дотримався і прийняв на увагу висновок не органу опіки та піклування, яким є відділ освіти, а ради опіки та піклування .

Крім того, висновок ради опіки та піклування сам по собі не відповідає вищезазначеним вимогам закону, оскільки не має обґрунтованих мотивів щодо визначення місця проживання дитини.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2 про стягнення аліментів, суд виходив з того, що аліменти стягнуються в разі ухилення того з батьків, який проживає окремо,від утримання дитини. Оскільки ознак ухилення ОСОБА_1 від утримання дочки ОСОБА_3 не встановлено, позов ОСОБА_2 залишений без задоволення.

З таким судженням суду погодитись неможна, оскільки воно не ґрунтується на вимогах сімейного законодавства.

Згідно ст.181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю меж ними.

Згідно п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.06р. "Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той з них, з ким вона проживає, вправі звернутись до суду з відповідним позовом.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає,що судом неправильно застосовані норми матеріального права, суд неповно з'ясував обставини справи і ця неповнота не може бути усунена при розгляді справи в апеляційному порядку ,в зв'язку з чим рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Керуючись ст.307 ч.1 п.5 ЦПК України,колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовільнити частково.

Рішення Колимського районного суду Одеської області від 17.10.06р. скасувати,справу направити на новий розгляд в той же суд іншому судді.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення,може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі двох місяців шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.