УКРАЇНА АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
19.12.06р. м.Одеса
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
Головуючого - Комаровської Н. В.,
Суддів - Короткова В.Д.,Шейко A.M.,
З участю секретаря - Вржезицької В.М.,
Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ізмаїльського міськрайсуду Одеської області від 1.06.06р. за позовом ОСОБА_2 до Ізмаїльської міськради про визнання права користування житлом і визнання права власності,позовом ОСОБА_1 до Ізмаїльської міськради про визнання права власності,-
ВСТАНОВИЛА :
25.07.03р. ОСОБА_3 звернувся з позовом до виконкому Ізмаїльської міськради та ІДГІФРП Ізмаїльського МО УМВД України в Одеській області про визнання права користування житловою площею та забов"язання видати паспорт з пропискою.
В обгрутнування своїх вимог позивач посилався на те,що в квартирі АДРЕСА_1 ,яку в 1971 р. отримали його батьки,він проживав та був прописаним до 1990р.
Після відбування покарання строком 3 роки він повернувся до квартири батьків і постійно проживає в ній,однак паспорта не має можливості отримати,оскільки не прописаний в квартирі.
Рішенням Ізмаїльського міськрайсуду Одеської області від 12.04.05р. за ОСОБА_3 визнано право на жилплощу за вищевказаною адресою і виконком забов"язаний видати ордер на житло.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.
Ухвалою Ізмаїльського міськрайсуду Одеської області від від 14.12.05р. рішення суду від 12.04.05р. скасовано за заявою ОСОБА_2 про перегляд рішення від за нововиявленими обставинами,провадження по справі за позовом ОСОБА_3 закрито в зв'язку з його смертю.
До справи притягнута ОСОБА_2,яка просила визнати за нею право власності на спірну квартиру.
ОСОБА_2 посилалась на те,що вона проживала з ОСОБА_3 однією сім"єю як член сім"ї.
18.01.06р. ОСОБА_1 пред"явив позов до Ізмаїльської міськради про визнання права власності на спірну квартиру,посилаючись на те,що він є
Головуючий 1 інстанції - Швець В.М. Справа 22-4998,2006
Доповідач - Комаровська Н.В. Категорія - 29
рідним сином померлого ОСОБА_3, спадкоємцем 1 черги і має право на отримання квартири у власність після смерті свого батька. За ствердженням ОСОБА_1 в спірній квартирі ніколи не проживала ОСОБА_2.
Рішенням Ізмаїльського міськрайсуду Одеської області від 1.06.06р. позов ОСОБА_2 задоволений частково: за нею визнано право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1. В задоволенні позову про визнання права власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить про скасування рішення, мотивуючи тим, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Заслухав доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах апеляційної скарги та заявлених вимог,колегія суддів вважає,що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення - скасуванню з постановленням нового рішення з таких підстав.
Згідно п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22.12.95р. "Про судову практику по справам за позовами про захист права приватної власності" якщо квартира не була передана у власність наймачеві,його спадкоємці вправі вимагати визнання за ними права власності на неї лише у разі,коли наймач звертався з належно оформленою заявою про це до відповідного органу приватизації або власника державного чи громадського житлового фонду, однак вона не була розглянута у встановлений строк або в її задоволенні було незаконно відмовлено.
Розглядаючи позов ОСОБА_1,суд обґрунтовано дійшов до висновку про те,що ОСОБА_1 є спадкоємцем 1 черги після смерті свого батька- ОСОБА_3,однак спірна квартира не була власністю померлого і до Ізмаїльської міськради під час життя ОСОБА_3 не звертався з приводу приватизації житла.
Виходячи з наведеного, суд обґрунтовано відмовив ОСОБА_1 в задоволенні позову про визнання права власності на спірну квартиру.
Разом з тим, суд ретельно не перевірив заперечення ОСОБА_1 проти права ОСОБА_2 на зазначену квартиру.
Задовольняючи позов ОСОБА_2, суд ґрунтував свій висновок на ст.64 ЖК України,згідно якої члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються рівними з ним правами і мають всі обов'язки,які передбачені договором житлового найму.
З матеріалів справи вбачається,що ОСОБА_4 не був наймачем квартири АДРЕСА_1, не був зареєстрований за цією адресою, а рішення Ізмаїльського міськрайсуду Одеської області від 12.04.05р.,яким визнано право на житло ОСОБА_4,скасовано ( а.с.53,109).
Оскільки право ОСОБА_2, за її ствердженням, як члена сім'ї ОСОБА_4 є похідним від його права на житло, підстав для задоволення позову про визнання права користування житловою площею за вищезазначеною адресою немає, оскільки таке право було відсутнє у самого ОСОБА_4.
При таких обставинах судова колегія вважає, що висновки суду відносно права ОСОБА_2 на користування житлом не відповідають фактичним обставинам справи,що є підставою для скасування рішення в цій частині із постановлениям нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2.
Керуючись ст.ст.307 ч. 1 п.2,309 ч.1 п.3 ЦПК України, колегія суддів,-
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовільнити частково.
Рішення Ізмаїльського міськрайсуду Одеської області від 1.06.06р. скасувати в частині задоволення вимог ОСОБА_2 про визнання права користування житловою площею за адресою: АДРЕСА_1 і відмовити їй в задоволенні позовних вимог.
В решті частині рішення залишити без зміни.
Рішення набирає чинності з моменту проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку на протязі двох місяців шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.