ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2014 р.Справа № 916/1267/14

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Журавльова О.О.,

суддів: Ярош А.І., Савицького Я.Ф.

(відповідно до розпорядження голови суду від 13.10.2014р. розгляд апеляційної скарги здійснюється даною судовою колегією)

при секретарі судового засідання Селиверстовій М.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Максименко Ю.Ф. (директор)

від відповідача: Дідок Н.П., за довіреністю №350/304/1/1256/ПС від 13.06.2012р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М"

на рішення господарського суду Одеської області від 16 червня 2014 року

у справі №916/1267/14

за позовом Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М"

до відповідача Військової частини А2171

про стягнення 92146,62 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

МПП "Фірма "Альфа-М" звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Військової частини А2171, в якій, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (а.с.34-38, 66), просить суд стягнути з відповідача основний борг у сумі 44701,64 грн., інфляційні витрати, нараховані за період з 01.03.2007р. до 31.03.2014р., у сумі 38 728,16 грн., 3% річних за період з 01.04.2011р. по 31.03.2014р. у сумі 2 678,43 грн., пеня за період з 28.03.2013р. по 29.03.2014р. у сумі 3 073,39 грн., сума збитків від неодержаного доходу у розмірі 2 965 грн., судовий збір у сумі 1 974,63 грн., а також витрати МПП "Фірма "Альфа-М" на відрядження свого представника до суду в зв'язку з реалізацією процесуальних прав у розгляді справи в суді у сумі 1944,03 грн. та інші судові витрати, яких позивач зазнає за час розгляду справи в суді.

Рішенням господарського суду Одеської області від 16 червня 2014 року у справі №916/1267/14 (суддя Щавинська Ю.М.) позовні вимоги МПП "Фірма "Альфа-М" задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто основний боргу у сумі 37 958,75 грн., пеню у сумі 2591,08 грн., 3% річних у сумі 2 678,43 грн., інфляційне збільшення суми боргу у сумі 32909,18 грн., витрати на проїзд у сумі 448,40 грн., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 1522,75 грн. Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що в порушення взятих на себе зобов'язань, Військова частина А2171 у визначений мировою угодою строк заборгованість не погасила. Заборгованість за виконане технічне обслуговування внутрішніх телефонних станцій у розмірі 37958,75 грн. підтверджується матеріалами справи, та доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем, згідно приписів ст.ст. 33-34 ГПК України, не надано.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, позивач (МПП "Фірма "Альфа-М") звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та додатково стягнути з відповідача всі судові витрати відповідача, з посиланням, при цьому, на порушення місцевим господарським судом, при винесенні оскаржуваного рішення, норм процесуального права, з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

У судових засіданнях представник скаржника підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі та наполягав на її задоволенні.

Представник відповідача (Військової частини А2171) у судових засіданнях надав пояснення, відповідно до яких позивач просить залишити апеляційну скаргу МПП "Фірма "Альфа-М" без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.05.2003р. між Військовою частиною А4139 (правонаступником якої є Військова частина А2171, що оформлено Додатковою угодою №1 від 31.12.2004р. (а.с.11) та додатком №2 від 23.05.2007р. (а.с.12), (замовник, відповідач) та МПП "Фірма "Альфа-М" (виконавець, позивач) було укладено договір №284 на виконання технічного обслуговування систем зв'язку на ВЗ "Весна" (а.с.10), відповідно до умов якого замовник передає, а виконавець приймає на себе зобов'язання виконати технічне обслуговування систем зв'язку на ВЗ "Весна".

У відповідності до п. 3.1. договору сума, на яку укладений цей договір, за кошторисом 284/1 на 2003 рік становить 5419,69 грн.

Пунктом 3.2. договору встановлено, що замовник виконує попередню оплату технічного обслуговування на підставі пред'явлених виконавцем рахунків. Остаточна оплата за виконане технічне обслуговування виконується замовником на підставі пред'явлених виконавцем рахунків з підписаними замовником актами виконаних робіт.

Відповідно до п.п.6.3., 6.4. договору технічне обслуговування за договором виконується в 2003р. за кошторисом 284/3. Кошториси на виконання технічного обслуговування в наступних роках складаються та затверджуються в відповідних роках та є додатками до цього договору.

Договір діє з моменту підписання та до 31.12.2003р. з можливістю подальшої пролонгації (п.6.1. договору).

Додатковою угодою №1 від 22.07.2004р. (а.с.13) продовжено дію договору 284 від 29.05.2003р. на 2004р. Крім того, вказаною додатковою угодою встановлено, що технічне обслуговування систем виконується за кошторисом 284/2 на суму 7 013,72 грн.

Додатковою угодою № 2 від 20.05.2005р. (а.с.14) продовжено дію договору 284 від 29.05.2003р. на 2005р. Крім того, вказаною додатковою угодою встановлено, що технічне обслуговування систем виконується за кошторисом 284/3 на суму 12 762,67 грн.

Додатковою угодою № 3 від 30.11.2005р. (а.с.15) продовжено дію договору 284 від 29.05.2003р. на 2006р. Крім того, вказаною додатковою угодою встановлено, що технічне обслуговування систем виконується за кошторисом 284/4 на суму 12 762,67 грн.

Свої зобов'язання за договором МПП "Фірма "Альфа-М" виконало належним чином, здійснивши технічне обслуговування систем зв'язку на ВЗ "Весна" на загальну суму 37958,75 грн., що підтверджується, підписаними між сторонами актами виконаного технічного обслуговування (а.с.16-19).

Разом з тим, вказана заборгованість відповідачем сплачена не була, у зв'язку з чим МПП "Фірма "Альфа-М" на адресу відповідача було направлено претензію №2/4 (а.с.39) про погашення заборгованості у розмірі 44 701,64 грн., яка складається з суми основного боргу у розмірі 37 958,75 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 6 742,89 грн.

Як вбачається з відповіді на претензію №376 від 28.04.2007р. (а.с.44), Військова частина А2171 наявність боргу у сумі 44 701,64 грн. визнає у повному обсязі, однак зазначає про неможливість його погашення, з огляду на відсутність фінансування.

Крім того, у вказаній відповіді на претензію відповідача запропонував позивачу, з метою погашення заборгованості та для недопущення додаткових витрат бюджетних коштів на судові витрати та витрати по примусовому стягненню боргу виконавчою службою, укласти мирову угоду та реструктурувати заборгованість.

Як вбачається з доданих до позовної заяви документів, 25.05.2007р. між сторонами по справі було укладено мирову угоду №27 (а.с.20), відповідно до якої Військова частина А2171 зобов'язалась погасити заборгованість МПП "Фірма "Альфа-М", визнану у відповіді №376 від 28.04.2007р. на претензію №2/4 від 30.03.2007р. в сумі 44 701,64 грн., за виконане технічне обслуговування внутрішніх телефонних станцій (систем) на ВЗ "Парус" та "Весна" в/ч А2171 в терміни та на умовах, визначених цією мировою угодою.

Відповідно до п. 2.1. мирової угоди Військова частина А2171 самостійно без пред'явлення рахунку перераховує на поточний рахунок МПП "Фірма "Альфа-М" суму боргу не пізніше 30.11.2007р. з урахуванням індексу інфляції за період з 01.03.2007р. до дня перерахування, якщо за цей період індекс інфляції перевищує 100% згідно п. 2 ст.625 Цивільного кодексу України.

Пунктом 3.1. мирової угоди встановлено, що МПП "Фірма "Альфа-М" відмовляється від примусового стягнення боргу з Військової частини А2171 з дня набрання чинності цієї мирової угоди та до 01.12.2007р., від нарахування пені, нарахованої за 2004-2006р.р. та до 01.12.2007р., від компенсації збитків від неодержаного доходу (упущеної вигоди), нарахованої до 01.12.2007р., яку боржник згідно ст.ст. 22, 611, 623, 624 ЦК України зобов'язаний компенсувати.

За п. 7.2. мирової угоди, з моменту набрання чинності цієї мирової угоди втрачають чинність зобов'язання сторін за договором №284 від 29.05.2003р. та додатковими угодами №1, №2, №3 до цього договору, та за актами виконаного технічного обслуговування№24/12, №5/12, №3/6.

15.09.2010р. між сторонами по справі було укладено додаток №1 до мирової угоди №27 від 25.05.2007р. (а.с.21), яким п. 2.1. мирової угоди викладено у новій редакції: Військова частина А2171 самостійно без пред'явлення рахунку перераховує на поточний рахунок МПП "Фірма "Альфа-М" суму боргу не пізніше 03.03.2011р. з урахуванням індексу інфляції за період з 01.03.2007р. до дня перерахування, якщо за цей період індекс інфляції перевищує 100% згідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Вказаним додатком викладено також у новій редакції п. 3.1.: МПП "Фірма "Альфа-М" відмовляється від примусового стягнення боргу з Військової частини А2171 з дня набрання чинності цієї мирової угоди та до 01.04.2011р., від нарахування пені, нарахованої за 2004-2006р.р. та до 01.04.2011р., від компенсації збитків від неодержаного доходу (упущеної вигоди), нарахованої до 01.04.2011р., яку боржник згідно ст.ст. 22, 611, 623, 624 ЦК України зобов'язаний компенсувати.

Разом з тим, в порушення взятих на себе зобов'язань, Військова частина А2171 у визначений мировою угодою строк заборгованість не погасила.

Вищенаведене стало підставою для звернення МПП "Фірма "Альфа-М" до місцевого господарського суду з відповідною позовною заявою.

Дослідивши матеріали справи апеляційний господарський суд прийшов до наступних висновків.

Статтею 175 ГК України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 202, 205 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вже було зазначено вище, 29.05.2003р. між сторонами по справі було укладено договір №284 на виконання технічного обслуговування систем зв'язку на ВЗ "Весна" (а.с.10), відповідно до умов якого замовник передає, а виконавець приймає на себе зобов'язання виконати технічне обслуговування систем зв'язку на ВЗ "Весна".

МПП "Фірма "Альфа-М" свої зобов'язання за вищенаведеним договором виконало належним чином, здійснивши технічне обслуговування систем зв'язку на ВЗ "Весна" на загальну суму 37958,75 грн., що підтверджується, підписаними між сторонами актами виконаного технічного обслуговування.

25.05.2007р. між сторонами по справі було укладено мирову угоду №27, відповідно до якої Військова частина А2171 зобов'язалась погасити заборгованість МПП "Фірма "Альфа-М", визнану у відповіді №376 від 28.04.2007р. на претензію №2/4 від 30.03.2007р. в сумі 44701,64 грн., за виконане технічне обслуговування внутрішніх телефонних станцій (систем) на ВЗ "Парус" та "Весна" в/ч А2171 в терміни та на умовах, визначених цією мировою угодою.

За ст. 604 ЦК України Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація). Новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

Новацію характеризують наступні ознаки: наявність взаємної згоди сторін щодо припинення дії попереднього зобов'язання та щодо умов нового зобов'язання; наявність умови про припинення попереднього зобов'язання; припинення всіх додаткових зобов'язань; виникнення між тими ж особами нового зобов'язання, яке, як правило, містить умову про інший предмет чи спосіб виконання.

Таким чином, мирова угода від 25.05.2007р. №27 за своєю правовою природою є новацією, оскільки містить всі необхідні ознаки новації.

Апеляційний господарський суд зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів, в розумінні ст.ст. 32-34 ГПК України, на підтвердження відсутності заборгованості за мировою угодою від 25.05.2007р. №27.

За вимогами ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги матеріали, обставини справи та норми чинного законодавства, апеляційний господарський суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог МПП "Фірма "Альфа-М" в частині стягнення з відповідача 44701,64 грн. основного боргу.

Щодо стягнення з відповідача 3073,39 грн. пені, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Обчислення розміру збитків здійснюється у валюті, в якій провадилися або повинні бути проведені розрахунки між сторонами, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Також, відповідно до ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За ч.6 ст. 235 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтями 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За п.4.1 мирової угоди №27 від 25.05.2007р. при порушенні строків платежів Військова Частина А2171 самостійно нараховує та сплачує одночасно з сумою платежу пеню у розмірі 1 облікової ставки НБУ за кожен день прострочення до дня погашення заборгованості від суми простроченого платежу.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені, апеляційний господарський суд приймає його як обґрунтований, правомірний, та складений відповідно до вимог чинного законодавства.

Водночас, апеляційний господарський суд зазначає, що відповідне прострочення виконання зобов'язання почалось від 04.03.2011р., однак позивачем заявлена до стягнення пеня за період з 29.03.2013р. по 28.03.2014р., що є його правом.

Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог МПП "Фірма "Альфа-М" в частині стягнення з відповідача 3073,39 грн. пені.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних витрат, нарахованих за період з 01.03.2007р. до 31.03.2014р., у сумі 38728,16 грн. та 3% річних за період з 01.04.2011р. по 31.03.2014р. у сумі 2 678,43 грн., апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок річних, апеляційний господарський суд зазначає, що вказаний розрахунок має помилки та надає власний розрахунок.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

44701.6401.04.2011 - 31.03.201410963 %4026.82

Однак, апеляційний господарський суд позбавлений можливості виходити за межі позовних вимог.

Водночас, апеляційний господарський суд зазначає, що відповідне прострочення виконання зобов'язання почалось від 04.03.2011р., однак позивачем заявлена до стягнення 3% річних за період з 01.04.2011р. по 31.03.2014р., що є його правом.

Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог МПП "Фірма "Альфа-М" в частині стягнення з відповідача 2678,43 грн. 3% річних.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, апеляційний господарський суд зазначає, що вказаний розрахунок має помилки та надає власний розрахунок.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі

01.03.2007 - 31.03.201444701.641.86738755.0883456.72

Враховуючи вищевикладене, сума втрат від інфляції становить 38755,08 грн.

Однак, апеляційний господарський суд позбавлений можливості виходити за межі позовних вимог.

Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог МПП "Фірма "Альфа-М" в частині стягнення з відповідача 38728,16 грн. втрат від інфляції.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 2965 грн. суми збитків від неодержаного доходу, нарахованих за період з 23.09.2011р. по 31.03.2012р., апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Згідно з п. 1 ст. 224 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, що зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Зазначене цілком кореспондується зі ст. 22 ЦК України, згідно до п. 2 якої збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Поняття "збитки" включає в себе так звану упущену вигоду, під якою розуміються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. В даному випадку мова йдеться не про реальні втрати особи, які вона зробила або зробить, а про ті доходи, які вона недоотримає внаслідок порушення її цивільного права.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (ч. 2 ст. 623 ЦК України).

З указаних норм законодавства України випливає, що особа, яка має на меті відшкодувати збитки у вигляді упущеної (втраченої) вигоди, повинна довести, що вона гарантовано отримала б відповідну вигоду у разі, якщо б її право не було порушено іншою особою, тобто у разі належного виконання зобов'язання відповідачем.

Разом з тим, наданий на підтвердження суми збитків договір №32 (а.с.23-25) з додатковим договором до нього (а.с.26), не є належним та допустимим доказом того, що саме отримані від відповідача кошти за договором №284 від 29.05.2003р., мали бути перераховані позивачем на вкладний (депозитний) рахунок. До того ж, ані доказів перерахування коштів, ані отримання процентів позивач на підтвердження своїх вимог до суду не надав.

Жодних інших доказів в обґрунтування стягнення з відповідача 2965 грн. суми збитків від неодержаного доходу позивачем не надано.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог МПП "Фірма "Альфа-М" в частині стягнення з відповідача 2965 грн. суми збитків від неодержаного доходу.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача судових витрат, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

За ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Приписами ст. 49 ГПК України встановлено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, заявлена позивачем до стягнення сума у розмірі 1 944,03 грн. складається з добових у сумі 180 грн., витрат на проїзд у сумі 846,03 грн., а також витрат на середню заробітну плату у сумі 918 грн.

Однак, апеляційний господарський суд зауважує, що позивачем ніяким чином не обґрунтовано, як відносяться сплата добових та середня заробітна плата до розгляду справи.

При цьому, апеляційний господарський суд також звертає увагу, що місцевим господарським судом при розгляді справи явка сторін визначалась обов'язковою, що вбачається з відповідних ухвал суду від 04.04.2014р., від 25.04.2014р. та від 02.06.2014р.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 818,79 грн. (пропорційно задоволеним позовним вимогам) витрат на проїзд.

Також апеляційний господарський суд зазначає, що позивач просив стягнути відповідні судові витрати, понесені під час апеляційного перегляду даної справи.

З вищенаведених підстав, приймаючи до уваги те, що апеляційним господарським судом явка сторін обов'язковою не визначалась, апеляційний господарський суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача судових витрат, окрім судового збору, за розгляд справи в апеляційному господарському суді.

Решта доказів, наданих сторонами, не стосуються предмету спору та не спростовують вищенаведених висновків апеляційного господарського суду.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М" слід задовольнити частково, а рішення господарського суду Херсонської області від 15 липня 2014 року у справі №923/830/14 частково скасувати.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М" задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду Одеської області від 16 червня 2014 року у справі №916/1267/14 скасувати частково, виклавши резолютивну частину цього рішення в наступній редакції:

„Позовні вимоги Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М" задовольнити частково:

Стягнути з Військової частини А2171 (65033, м. Одеса, Овідіопольська дорога, 8, код ЄДРПОУ 08309566) на користь Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М" (04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 59-А, кв. 37, код ЄДРПОУ 30726900) 44701 (сорок чотири тисячі сімсот одну) грн. 64 коп. основної заборгованості, 3073 (три тисячі сімдесят три) грн. 39 коп. пені, 38728 (тридцять вісім тисяч сімсот двадцять вісім) грн. 16 коп. втрат від інфляції, 2678 (дві тисячі шістсот сімдесят вісім) грн. 43 коп. 3% річних, 818 (вісімсот вісімнадцять) грн. 79 коп. витрат пов'язаних із забезпеченням представника позивача до судового засідання та 1783 (одна тисяча сімсот вісімдесят три) грн. 58 коп. судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити."

3.Стягнути з Військової частини А2171 (65033, м. Одеса, Овідіопольська дорога, 8, код ЄДРПОУ 08309566) на користь Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М" (04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 59-А, кв. 37, код ЄДРПОУ 30726900) 884 (вісімсот вісімдесят чотири) грн. 08 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

4.Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 16 жовтня 2014 року.

Головуючий суддя Судді О.О. Журавльов А.І. Ярош Я.Ф. Савицький