ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2014 року Справа № Б24/357-09

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кузнецова В.О.,

суддів: Науменка І.М., Вечірка І.О., (зміна складу колегії відбулась на підставі розпорядження секретаря судової палати від 15.10.2014 р.),

секретар судового засідання Малик С.О.,

за участю сторін:

від скаржника: Дишлюк Н.В., довіреність №7218/08/43 від 10.09.14 р., представник,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м.Дніпродзержинська на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2014 р. у справі

за заявою Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м.Дніпродзержинська

до дочірнього підприємства Дніпродзержинське спеціалізоване управління № 446 закритого акціонерного товариства "Дніпроелектромонтаж", м.Дніпродзержинськ

про визнання банкрутом.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2014 р. у даній справі (суддя Калиниченко Л.М.) відхилено заявлені грошові вимоги Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська у сумі 3 221,02 грн. відповідно до заяв за № 4005/10-43 від 31.05.13р., № 7867/1043 від 08.10.13р., № 8404/10-43 від 30.10.13р., № 9211/1043 від 29.11.13р., № 10003/10-43 від 30.12.13р., № 627 від 27.01.14р., №1556/08/43 від 26.02.14р., № 2549/08/43 від 31.03.14р., № 3285/08/43 від 25.04.14р., №3986/08/43 від 23.05.14р., № 5025/08/43 від 26.06.14р., №5938/08/43 від 30.07.14р., №6852/68/43 від 29.08.14р.

Згадана ухвала мотивована посиланням на те, що заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій виникла після визнання Дочірнього підприємства Дніпродзержинське спеціалізоване управління №446 Закритого акціонерного товариства "Дніпроелектромонтаж" банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури, а тому в силу ст.1, ч.1 ст.23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ці вимоги не є поточними.

Не погодившись з даною ухвалою, Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м.Дніпродзержинська подало апеляційну скаргу, в якій, з урахуванням поданих уточнень, просить ухвалу господарського суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення заявлених Управлінням Пенсійного фонду України в Заводському районі м.Дніпродзержинська грошових вимог у сумі 2 770,60 грн.

Скаржник вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, зокрема, статей 1,23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», статей 12,13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», статті 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», розділу 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальникам та застрахованим особам внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного Фонду України № 21-1 від 19.12.2003 р.

З огляду на наведені правові норми, на думку скаржника, в ході проведення ліквідаційної процедури за боржником зберігається обов'язок з відшкодування фактичних витрат на доставку та виплату пільгових пенсій, а органи Пенсійного фонду вправі заявляти грошові вимоги про відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в ході провадження у справі про банкрутство протягом ліквідаційної процедури боржника та до державної реєстрації його припинення як юридичної особи та внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відзиву на апеляційну скаргу боржник не надав.

Представники боржника та ліквідатора в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Враховуючи, що строк розгляду даної апеляційної скарги збігає 16.10.2014 р., колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутністю представників боржника та ліквідатора.

Заслухавши пояснення представника скаржника, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши відповідність оскарженого рішення нормам матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з урахуванням наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами ГПК України.

Пунктом 11 Розділу X Прикінцеві та Перехідні положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції №4212-VI від 22.12.2011 р.) передбачено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Отже, до спірних правовідносин необхідно застосовувати приписи Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції №2343-ХІІ, до внесення змін Законом України №4212-VІ від 22.12.2011 р., який набрав чинності 19.01.2013 р., з огляду на те, що ліквідаційну процедуру щодо боржника у даній справі введено постановою господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2009 р.

За ч. 1 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Частиною 1 статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута; вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Таким чином, частиною 1 статті 23 Закону, передбачено норму права, згідно якої з моменту відкриття ліквідаційної процедури у справі про банкрутство припиняється виникнення поточних зобов'язань боржника зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків, зборів (обов'язкових платежів), яка є нормою спеціального права та повинна застосовуватися переважно щодо суб'єктів підприємницької діяльності, які перебувають у процедурі банкрутства.

Відтак, органи Пенсійного фонду України, як поточні кредитори, можуть звернутися в ліквідаційну процедуру з грошовими вимогами до боржника, які виникли лише за період після порушення провадження у справі про банкрутство і до моменту відкриття ліквідаційної процедури у справі.

Така правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними в постанові №14/009 від 18.03.2014 р. у справі №6/108-09 та постанові №14/011 від 08.04.2014 р. у справі №10/Б-711.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2009 р. за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпробізнесбуд" порушено провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства Дніпродзержинське спеціалізоване управління № 446 Закритого акціонерного товариства "Дніпроелектромонтаж за спрощеною процедурою, передбаченою ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №2343-ХІІ, до внесення змін Законом України №4212-VІ від 22.12.2011 р.).

Постановою господарського суду від 24.04.2009 р. боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 1 рік до 24.10.2010 р.

Ухвалою господарського суду від 02.03.2010 р. припинено процедуру банкрутства банкрута - дочірнього підприємства Дніпродзержинське спеціалізоване управління № 446 закритого акціонерного товариства "Дніпроелектромонтаж" за нормами ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та здійснено перехід до загальних процедур банкрутства, передбачених розділом 3 "Ліквідаційна процедура" цього Закону.

Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м.Дніпродзержинська звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з заявами № 4005/10-43 від 31.05.2013р., №7867/10-43 від 08.10.2013 р., № 8404/10-43 від 30.10.2013 р., за № 9211/1043 від 29.11.2013р., за № 10003/10-43 від 30.12.2013р., № 627 від 27.01.2014 р., № 1556/08/43 від 26.02.2014р., № 2549/08/43 від 31.03.2014 р., № 3285/08/43 від 25.04.2014 р., № 3986/08/43 від 23.05.2014 р., № 5025/08/43 від 26.06.2014 р., №5938/08/43 від 30.07.2014 р., № 6852/68/43 від 29.08.2014 р. про визнання грошових вимог на загальну суму 3 221,02 грн.

Згадані заяви обґрунтовані посиланням на те, що боржником не здійснюється відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Спірні грошові вимоги заявлені після визнання боржника банкрутом, що не узгоджується з положеннями статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України №2343-ХІІ, чинній до 19.01.2013 р., цілісне тлумачення якої дозволяє зробити висновок про те, що з моменту прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття щодо нього ліквідаційної процедури в останнього не може виникати нових зобов'язань, у тому числі з відшкодування фактичних витрат на покриття, виплату і доставку пенсій застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 за червень 2014р.

Доводи скаржника про необхідність застосування загальних норм пенсійного законодавства про відшкодування витрат на покриття, виплату і доставку пенсій, спростовуються висновками Верховного Суду України про необхідність застосування щодо боржника, як юридичної особи, що перебуває в ліквідаційній процедурі у банкрутстві спеціальних норм законодавства про банкрутство, які регулюють виникнення зобов'язань у боржника в зазначеній процедурі.

Враховуючи викладене, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції та не визнаються судом такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105, 106 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м.Дніпродзержинська залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2014 р. у справі №Б24/357-09 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом 20 днів.

Постанова складена в повному обсязі 16.10.2014 р.

Головуючий суддя В.О.Кузнецов

Судді І.М.Науменко

І.О.Вечірко