Справа №  11 - 16                                                                                                    Головуючий у 1 інстанції  Грушко О.П.

Категорія  - 121 ч.1                                                                                                             Доповідач   Зенченко Т.С. 

                У  Х  В  А  Л  А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 29 січня 2009 року.       Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі :

головуючого - судді Салая Г.А.

         суддів - Зенченко Т.С., Білоброва В.Д.            

з участю прокурора -  Сороки Г.В.

захисника -  ОСОБА_2

засудженого - ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1   на вирок Коропського  районного суду Чернігівської області від  6 листопада   2008 року.

Цим вироком                ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,  уродженець с. Стільники Бахмацького району Чернігівської області, українець, громадянин України, з неповною середньою освітою,  не працюючий, раніше судимий: 24 листопада 2006 року Броварським районним судом Київської області за ст. 187 ч. 1 КК України до 3 років позбавлення волі.  На підставі  постанови Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області  від 30 травня 2008 року  на підставі ст. 107 КК України звільнений  від відбування  покарання умовно-достроково на 11 місяців 14 днів

засуджений за ст. 121 ч. 1 КК України до 7 років  позбавлення волі.

На підставі ст. 71 ч. 1 КК України до призначеного покарання частково приєднана не відбута частина  покарання за попереднім вироком  і остаточно призначено покарання 7 років 6 місяців позбавлення волі.    

Стягнуто з засудженого на користь потерпілої ОСОБА_3 756 грн. 14 коп. у відшкодування матеріальної шкоди,  150 гривень  витрати за юридичну    допомогу,  10000  гривень на  відшкодування моральної  шкоди.

Цивільний позов  потерпілої ОСОБА_4 залишено без розгляду.

Судом ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що 15 червня 2008 року, він перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, в АДРЕСА_1, на ґрунті раптово виниклих  особистих  неприязних відносин, навмисно завдав ОСОБА_4 удар ножем в область тулубу, в результаті чого остання отримала тілесні ушкодження  у вигляді  колото-різаної проникаючої рани черевної порожнини з пораненням правої   долі печінки, кровотечі, травматичного геморагічного шоку, які відносяться  до категорії тяжких тілесних  ушкоджень за ознакою  небезпеки для життя. Продовжуючи свій злочинний намір, ОСОБА_1  навмисно наніс декілька  ударів  ножем  в область  обличчя ОСОБА_3, в результаті  чого остання  отримала тілесні  ушкодження  у вигляді різаних  ран обличчя, колото-різаної рани  правої клубової ділянки.  Згідно висновку судово-медичної експертизи у ОСОБА_3  маються рубці  м'яких тканин лобу,  крила носу справа,  підборіддя, які є  наслідком  загоєння  різаних ран, які  нанесені колюче-ріжучим  предметом, являються  невиправними і можуть  бути розцінені як тяжкі тілесні  ушкодження. У результаті  нанесення різаних ран  ОСОБА_1 умисно  непоправно знівечив обличчя потерпілої ОСОБА_3

Не погоджуючись з вироком суду засуджений подав апеляцію. Доводи апеляції зводяться до  того, що  суд призначив  йому міру покарання,  яка не відповідає  правовим засадам призначення покарання. Суд не взяв до уваги, наявність на його утриманні матері, яка є  інвалідом другої групи. Після скоєних злочинів він сам звернувся до  правоохоронних органів з повідомленням про злочин. Обставинами, що пом'якшують  покарання є щире каяття. Посилаючись на зазначені обставини, засуджений  просить застосувати статтю 69 КК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого, який змінив доводи своєї апеляції та просить справу направити на додаткове розслідування, оскільки під час досудового слідства  було порушено його право на захист, захисник не був йому наданий, вважає, що він не міг спричинити поранення печінки  потерпілій ОСОБА_4, захисник також  підтримав доводи засудженого про  необхідність направлення справи на додаткове розслідування, думку прокурора, який  просить вирок суду залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Вирок суду ґрунтується на показаннях засудженого, який повністю  визнав себе  винуватим у вчиненні  злочинів і не оспорював  фактичні обставини справи та розміри  цивільних позовів, тому докази були досліджені  в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 299 КПК України.

Кваліфікація дій ОСОБА_1  за ч.1 ст. 121 КК України є правильною  і засудженим не оспорюється.

Вирок відповідає вимогам  статей 323, 327, 334 КПК України.

Колегія суддів не може погодитися з доводами засудженого щодо  порушення органами досудового слідства його права на захист. Як видно із матеріалів кримінальної  справи,  слідчим  СВ  Коропського РВ УМВС Зощенком В.В. було  роз'яснено  підозрюваному ОСОБА_1   його право на захист.  Із протоколу від  15 червня 2008 року про відмову підозрюваного   від захисника  вбачається, що  ОСОБА_1 власноручно  в протоколі зазначив, що від послуг захисника відмовляється, свої інтереси буде захищати сам. З постановою  про прийняття  відмови від захисника  ОСОБА_1 був ознайомлений,  про що свідчить його підпис на даному документі ( а. с. 118-121).

Як обвинуваченому  ОСОБА_1  органами досудового слідства було роз'яснено право на захист, від  послуг захисника він відмовився і слідчим  від  23 червня 2008 року була винесена постанова про прийняття  відмови від захисника ( а. с. 135-138).

Виходячи з того, що ОСОБА_1 відмовився від послуг захисника і взяв  захист своїх інтересів на себе, колегія суддів вважає, що  порушень права на захист засудженого з боку органів досудового слідства не  було.

Що стосується призначеного засудженому  судом першої інстанції  покарання, то  воно відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Як роз'яснено  у п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 „Про практику призначення судами кримінального покарання” ( зі змінами, внесеними згідно з постановою від 10 грудня 2004 р. № 18) згідно зі ст. 69 КК України  призначення  основного покарання, нижчого  від найнижчої  межі, передбаченої  законом за вчинений злочин, може мати місце лише за наявності  кількох ( не менше  двох) обставин, що пом'якшують  покарання та  істотно знижують  ступінь тяжкості  цього злочину, з урахуванням особи  винного.

Під час розгляду справи достатніх підстав  для застосування  щодо ОСОБА_1 ст. 69 КК України  судом першої інстанції  не встановлено і в апеляції засудженим  також не  наведено.  При призначенні покарання суд врахував  ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про  його особу, а також  усі обставин справи ( в тому числі  й ті,  на які є  посилання  в апеляції).

Вважати, що призначене  покарання з урахуванням  тяжкості  наслідків та  особи  засудженого, є  надмірно  суворим, колегія  суддів підстав не знаходить.

Будь-яких даних про  порушення органами досудового слідства чи судом норм кримінального  або кримінально - процесуального  закону, які давали підставу для зміни  або скасування  судового рішення, не встановлено.  

Керуючись ст. ст. 365, 366, 379 КПК України, колегія суддів

                                      у  х  в  а  л  и  л  а :

апеляцію  засудженого ОСОБА_1  залишити без задоволення, а вирок Коропського районного суду Чернігівської області від  6 листопада 2008 року щодо  ОСОБА_1 - без зміни.

Головуючий:                                             Судді: