Справа № 11- 13/2007                        Головуючий у 1 Інстанції : Негода A.M.

Категорія : ст.140 ч.1 КК України                 Доповідач : Шахова О.Г.

ВИРОК ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

17 січня   2007 року колегія суддів судової палати у   кримінальних   справах

апеляційного суду Чернігівської області в складі:

головуючої: судді Шахової О.Г.

суддів: Антипець В.М., Акуленко C.O.

при секретарі Гой Н.М.

з участю прокурора ТомілкаМ.П.

захисників : ОСОБА_1, ОСОБА_2

потерпілого ОСОБА_3

представника відповідача -Ічнянської ЦРЛ ОСОБА_4

засуджених : ОСОБА_5, ОСОБА_6 розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляціями    потерпілих ОСОБА_7,ОСОБА_3 та прокурора Ічнянського району на вирок Ічнянського   районного суду Чернігівської області від  16 жовтня 2006 року.

Цим      вироком   :             ОСОБА_5,   ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судимий,

засуджений за ч.1 ст. 140 КК України до покарання у вигляді двох років виправних робіт за місцем роботи з утриманням на користь держави 20% заробітку.

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судима,

засуджена за ч.1 ст. 140 КК України до покарання у вигляді двох років виправних робіт за місцем роботи з утриманням на користь держави 20% заробітку.

Стягнуто з Фінансового управління Ічнянської райдержадміністрації на користь ОСОБА_7 у відшкодування нанесеної матеріальної шкоди 3933 грн., за допомогу адвоката 1000 грн., у відшкодування моральної шкоди 20000 грн.; на користь ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди 2000 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вироком суду ОСОБА_5 та ОСОБА_6 визнані винними у наступному.

Засуджені ОСОБА_5, працюючи ІНФОРМАЦІЯ_3, а ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_4 до виконання своїх професійних обов'язків поставилися неналежним чином, що призвело до смерті породіллі ОСОБА_8. Остання, поступивши 25 грудня 2004 року о 2 годині в пологове відділення Ічнянської ЦРЛ протягом доби оглядалася ОСОБА_6 та ОСОБА_5 і ними була вибрана тактика ведення пологів природним шляхом. Того ж дня о 22-25 год. ОСОБА_8, у присутності ОСОБА_6, яка приймала пологи, природним шляхом, народила живу дитину чоловічої статі вагою 4 кг 300 гр. Третій період пологів ускладнився виворотом матки та матковою кровотечею.

ОСОБА_5, будучи терміново викликаним в пологове відділення для надання практичної допомоги акушер-гінекологу ОСОБА_6, несумлінно поставився до виконання своїх професійних обов'язків, маючи вищу кваліфікаційну лікарську категорію, відмовився від проведення медичних маніпуляцій по вправленню матки, а дав вказівку на проведення такої маніпуляції лікарю ОСОБА_6, яка не мала відповідних практичних навиків і атестаційної лікарської категорії, внаслідок чого дану маніпуляцію було здійснено не в повному обсязі, хоча, будучи дипломованим спеціалістом вона повинна володіти методами зупинки маткової кровотечі та навиками по вправленню матки. Згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи вправлення матки, а при його неефективності -оперативне лікування в об"ємі її видалення проведено не було, що можливо в умовах пологового відділення Ічнянської ЦРЛ.

2

ОСОБА_5, не оцінив належним чином стан породіллі при некваліфіованій маніпуляції лікарем ОСОБА_6 по вправленню матки, самоусунувся від надання медичної допомоги ОСОБА_8, залишив пологове відділення, не забезпечивши, в порушення вимог посадової інструкції, своєчасне повне лікування породіллі та корекцію лікувальних процесів, вказівки стосовно проведення подальшого її лікування надавав по телефону, на подальші виклики з"явитися у пологове відділення не реагував.

В зв"язку з погіршенням стану ОСОБА_8 засуджена ОСОБА_6 не в повному обсязі застосовувала інтенсивну інфузійну терапію та переливання крові, не приймала міри щодо оперативного лікування в об"ємі видалення матки, внаслідок чого розвинулася гостра постгеморагічна анемія на фоні маткової кровотечі, яка виникла в результаті вивороту матки, що згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи є безпосередньою причиною смерті ОСОБА_8, кваліфікується як тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпечності для життя.

Неналежне виконання засудженими своїх професійних обов'язків, недбале до них ставлення знаходиться в прямому причинному зв"язку з настанням ІНФОРМАЦІЯ_5 о 2 год. 15 хв. смерті потерпілої ОСОБА_8.

В апеляції потерпілі вважають вирок суду незаконним, так як суд не дав належної юридичної оцінки діям засуджених. Визначена міра покарання м'яка, просять вирок скасувати та постановити новий вирок. Тільки із-за помилки лікарів їхня донька та сестра померла. Не була надана медична допомога вчасно та в тому обсязі, в якому вона повинна була бути надана. Якби їй вчасно була надана кваліфікована медична допомога , то вона б залишилася жива. Не згодні з тим, що суд задовольнив їх позови частково, не обгрунтувавши рішення в цій частині.

В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи, вирок суду відносно засуджених просить скасувати за м'якістю призначеного покарання та постановити новий вирок, яким призначити покарання у вигляді 2 років позбавлення волі кожному, оскільки суд не надав правової оцінки ступеню тяжкості скоєного, характеру суспільної небезпеки і обставинам вчиненого засудженими злочину.

Крім того, при виборі міри покарання судом не було враховано тієї обставини, що підсудні не визнали своєї вини, не сприяли розкриттю злочину. Обираючи міру покарання суд не в повній мірі врахував обставини, які стали причиною вчинення злочину, судом було враховано лише те, що підсудні раніше не судимі, за місцем роботи та проживання характеризуються позитивно. Також судом не враховано, що внаслідок дій підсудних настали тяжкі наслідки - смерть потерпілої і обравши міру покарання у вигляді виправних робіт, тобто пов'язану з подальшим виконанням підсудними своїх обов'язків, суд фактично залишив підсудних без покарання.

По справі призначене часткове судове слідство, в частині призначеного покарання.

 

Заслухавши доповідача, пояснення потерпілого ОСОБА_3, який підтримав свою апеляцію та не заперечував проти апеляції прокурора, засуджених та їх захисників, які просили вирок суду залишити без змін, думку прокурора, який підтримав свою та погодився з апеляцією потерпілих і просив їх задовольнити, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів знаходить , що вони заслуговують на увагу та підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність винності засуджених у вчиненні зазначеного у вироку діяня за обставин встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується сукупністю зібраних у справі і досліджених в судовому засіданні доказів і є обґрунтованим.

Самі засуджені, не визнаючи в суді 1 інстанції себе винними в інкримінованому їм злочині докладно розповіли про обставини скоєного, фактично, підтверджуючи своє неналежне виконання професійних обов'язків внаслідок недбалого до них ставлення при наданні медичної допомоги породіллі ОСОБА_8.

В судовому засіданні при розгляді апеляції засуджена ОСОБА_6 повністю визнала свою вину в скоєному, щиро каялася.

Фактичні обставини справи, доведеність винності та кваліфікація дій засуджених ніким не оспорюються.

Дії засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 судом правильно кваліфіковані за ст. 140 ч.1 КК України .

Відповідно до вимог ст. 367 КПК України однією з підстав для скасування або зміни вироку є невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого.

За змістом ст. 372 КПК України невідповідним ступеню тяжкості злочину та особі засудженого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею кримінального кодексу, але за своїм видом чи розміром є явно не справедливим як внаслідок м"якості, так і суворості.

Обираючи засудженим покарання , суд врахував позитивні характеристики засуджених, їх не судимість в минулому, але на думку колегії суддів, суд не в повній мірі дотримався загальних засад призначення покарання, визначених ст. 65 КК України. Призначаючи міру покарання у виді виправних робіт за місцем роботи засуджених, суд в достатній мірі не врахував те, що при тій ситуації, яка склалася, коли необхідно було проводити кваліфіковані медичні маніпуляції для рятування життя жінки і які можливі були в умовах пологового відділення Ічнянської ЦРЛ , лікарі ОСОБА_5та ОСОБА_6 неналежно віднеслися до виконання своїх професійних обов'язків і в результаті їх недбалості   наступила смерть ОСОБА_8

4

 

Крім того, суд залишив без уваги те, що згідно посадових інструкцій завідуючого акушерсько-гінекологічним відділенням та лікаря цього відділення (а.с.42-45 т.1) зазначено, що у відповідності з посадовою інструкцією лікаря акушер-гінеколога при недбалості чи невірному лікуванні чи обстеженні хворого лікарем акушер-гінекологом останній може бути звільнений з роботи. Зав.відділенням може бути звільнений за свої дії , дії медпрацівників відділення, що принесли шкоду хворому чи за неналежне виконання своїх обов"язків.

А в даному випадку суд, визнаючи їх винними в скоєному злочині, без врахування вищенаведеного, своїм вироком зобов"язав засуджених працювати за місцем їх роботи. За таких обставин слід визнати, що покарання, призначене судом засудженим є явно несправедливим внаслідок м"якості, не відповідності настанням тяжких наслідків.

Призначаючи міру покарання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 судова колегія виходить з наступного.

Кваліфікація злочину за ст. 140 ч.1 КК України передбачає обов"язкову ознаку об"єктивної сторони настання тяжких наслідків для хворого. До таких наслідків віноситься смерть, тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, інвалідність або інше ускладнення хвороби. В даному випадку неналежне виконання лікарями своїх професійних обов"язків призвело до найтяжчих наслідків

-    смерті пацієнтки, тому судова колегія приходить до висновку, що при

альтернативній мірі покарання, передбаченою санкцією ст. 140 ч.1 КК України,

відносно засуджених необхідно застосувати найтяжчу міру покарання за санкцією даної статті - у виді позбавлення волі і строк обрати в межах максимального.

Але, враховуючи ступінь тяжкості скоєного злочину, згідно ст. 12 КК України даний злочин відноситься до категорії злочину невеликої тяжкості, відсутність негативної інформації стосовно їх поведінки в побуті та за місцем роботи, несудимості в минулому, те що відсутні обставини, що обтяжують їх покарання, відносно засудженої ОСОБА_6 обставини, яка пом"якшує її покарання

-   щире каяття в скоєному і приходить до висновку, що відбування покарання

ОСОБА_5 та ОСОБА_6 можливе без ізоляції їх від суспільства, з застосуванням ст. 75 КК України, тобто, звільнивши їх від відбування покарання з випробуванням.

Що ж стосується рішення суду відносно цивільного позову, то воно судом вирішено не правильно. Суд не обгрунтував суми моральних збитків, які призначив до стягнення з відповідача. Крім того, позови потерпілі пред'являли до двох відповідачів - Ічнянського райфінвідділу та Ічнянської ЦРЛ. Суд, не притягуючи по справі в якості відповідача представника райфінвідділу, не мотивуючи чому цей відповідач повинен нести всю відповідальність за збитки, стягує витрати з нього. Тому, судова колегія приходить до висновку про скасування вироку і в частині вирішення цивільного позову.

Згідно ст. 28 КПК України особа, яка зазнала матеріальної шкоди від злочину,    вправі    при    провадженні    в    кримінальній    справі    пред"явити    до

5

 

обвинуваченого або до осіб, що несуть матеріальну відповідальність за дії обвинуваченого цивільний позов.

Право вибору способу захисту цивільних прав та інтересів, а також відповідача, належить позивачу. Потерпілі в позовній заяві зазначали відповідачів Ічнянський райфінвідділ та Ічнянську ЦРЛ. Позивач ОСОБА_3 в апеляційному суді наполягав на стягненні збитків не з засуджених, а з Ічнянської ЦРЛ .

Вирішуючи цивільні позови, суд задовольняючи їх не правильно прийшов до висновку про стягнення матеріальних та моральних збитків з фінансового управління Ічнянської райдержадміністрації. Засуджені були в трудових відносинах з Ічнянською ЦРЛ, яка є юридичною особою, фінансується з держбюджету і несе

відповідальність , згідно ч.1 ст. 1172 ЦК України, за шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових ) обов'язків. Тому покладення відшкодування збитків судом на фінансового управління Ічнянської райдержадміністрації не правомірне.

Відповідно до ст. 328 КПК України, постановляючи обвинувальний вирок, суд в залежності від підстав і розміру цивільного позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Цивільні   позови   потерпілої   ОСОБА_7  та   ОСОБА_3  підлягають

задоволенню частково.

Щодо розміру матеріальних збитків, судова колегія вважає доведеним понесення збитків потерпілою в розмірі 4033 грн. (витрати, пов"язані зі смертю -3933 та витрати, пов"язані з наданням юридичної допомоги - 1000 грн. (а.с.107 т.1, 182 т.2).

Відносно вимог морального характеру, то приймаючи до уваги моральний та психічний стан потерпілих від злочину, їх душевні та фізичні страждання, як смерть дочки та сестри вплинули на подальше їх життя , те, що дитина залишилася сиротою, без батька та матері, враховуючи випробування які чекать потерпілу, пенсіонерку за віком, щоб поставити на ноги та виховати дитину, судова колегія вважає збільшити розмір стягнення моральних збитків на користь потерпілої ОСОБА_7 в розмірі до 30000 (тридцять тисяч) грн., а на користь потерпілого ОСОБА_3 - залишити в тому розмірі, в якому визначився суд - 2000 (дві тисячі) грн. В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 378,379 КПК України, колегія судді -

ЗАСУДИЛА:

Апеляції потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_3, прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції задовольнити частково.

Вирок Ічнянського районного суду Чернігівської області від 16 жовтня 2006 року щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в

6

 

частині призначеного їм покарання   та в частині вирішення цивільного позову -

скасувати.

Призначити ОСОБА_5 за ст. 140ч.1 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування міри покарання, з іспитовим строком в 2 роки з покладенням на нього обов'язків: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання.

Призначити ОСОБА_6 за ст. 140ч.1 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування міри покарання, з іспитовим строком в 2 роки з покладенням на неї обов'язків : не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання.

Стягнути з Ічнянської центральної районної лікарні на користь потерпілої ОСОБА_7 4933 грн. матеріальних збитків (витрати, пов"язані зі смертю - 3933 та витрати, пов"язані з наданням юридичної допомоги - 1000 грн.) та 30000 (тридцять тисяч) грн. моральних збитків, а всього 34933 грн.; на користь потерпілого ОСОБА_3 2000 (дві тисячі) грн. моральних збитків. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Міру запобіжного заходу засудженим залишити підписку про невиїзд.

В решті вирок Ічнянського районного суду Чернігівської області від 26

жовтня 2006 року залишити без змін.

Вирок може бути оскаржений до Верховного Суду України протягом

одного місяця з моменту його проголошення.

Головуючий: Судді:

7