Справа № 740/3366/14 Головуючий у І інстанції Кобилецький І. Ф.

Провадження № 11-кп/795/613/2014

Категорія - ч. 2 ст. 286 КК України Доповідач Оседач М. М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіОседача М. М.

суддів - Трейтяк О.П., Короїда Ю.М.

при секретарі - Оскірко Ю.І.

З участю учасників судового провадження:

прокурора - Положій Н.І.

потерпілої - ОСОБА_2

обвинуваченого - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріали кримінального провадження, внесеного 22 квітня 2014 року до ЄРДР за № 12014270000000130 за апеляційною першого заступника прокурора Чернігівської області Шморгуна О.С. на вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 14 серпня 2014 року щодо

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Ніжина Чернігівської області, гр.. України, українця, з середньою освітою, не одруженого, який має на утриманні двох малолітніх дітей, працюючого водієм в фермерському господарстві «Демета», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого Ніжинським міськрайсудом Чернігівської області:

13 травня 1988 року за ст.81 ч.3 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.46-1 КК України відстрочено виконання вироку на 1 рік;

1 серпня 1989 року за ст.ст.215-3 ч.2, 140 ч.2, 42 КК України до 2 років позбавлення волі з конфіскацією майна, на підставі ст. 43 КК України приєднано 1 рік позбавлення волі за вироком від 13 травня 1988 року;

26 листопада 1992 року за ст.ст. 140 ч.2, 142 ч.3, 206 ч. 2, 42 КК України до 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

19 липня 2005 року за ст. 345 ч. 2 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 2 роки,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 14 серпня 2014 року ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, і йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати всіма видами транспортних засобів строком на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та відповідно до ст. 76 КК України покладені на нього обов'язки - не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально - виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи, періодично з`являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави витрати за проведення судових експертиз у сумі 4079 грн. 64 коп.

Питання речових доказів вирішене у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

В поданій апеляційній скарзі перший заступник прокурора Чернігівської області Шморгун О.С.. просить скасувати вирок суду через невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення через м`якість та особі обвинуваченого і ухвалити новий, яким ОСОБА_3 призначити покарання визначене судом першої інстанції у виді реального позбавлення волі без застосування ст. 75 КК України. Вважає, що судом при призначенні покарання не в повній мірі враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та обставини його вчинення. Крім того, вважає, що судом при призначенні покарання допущено неправильне застосування ст. 75 КК України, оскільки з характеризуючих обвинуваченого даних вбачається, що останній раніше неодноразово судимий за умисні тяжкі злочини. Автор апеляційної скарги стверджує, що посилання суду про перебування на утриманні обвинуваченого двох неповнолітніх дітей, не відповідає дійсності так, як батько у свідоцтві про народження малолітнього ОСОБА_4, записаний відповідно до ст. 135 Сімейного Кодексу України ( зі слів матері ) і дитина має статус дитини - сироти та проживає в родині опікуна. Також, у вироку не зазначено думку потерпілої щодо призначення покарання обвинуваченому.

Суд першої інстанції встановив, що 21 квітня 2014 року, ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем "Ореl Omega", реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався по вул. Шевченка м. Ніжині зі сторони центру міста в напрямку залізничного вокзалу.

О 22 год. 50 хв. ОСОБА_3, рухаючись у вказаному напрямку, проявив неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, відповідно не реагував на її зміну, перевищив максимально дозволену швидкість руху в межах населеного пункту, не дотримався безпечного інтервалу та безпечної дистанції, при виникненні небезпеки для руху, у вигляді автомобіля ЗАЗ DAEWOO, реєстраційний номер НОМЕР_2, який він об'єктивно спроможний був виявити, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об"їзду перешкоди, в результаті чого, біля буд. №160, по вул. Шевченка, здійснив зіткнення з автомобілем ЗАЗ DAEWOO, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5, який, рухаючись у попутному напрямку, почав виконувати маневр повороту ліворуч, чим порушив вимоги п.п. 2.3 б, 2.9 а, 12.3, 12.4, 13.1, 13.3 Правил дорожнього руху.

В подальшому автомобіль "Ореl Omega", під керуванням ОСОБА_3, виїхав на праве узбіччя, по напрямку руху, і зіткнувся з придорожнім деревом, в результаті чого пасажир автомобіля ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження у вигляді садна на передній черевній стінці, крововиливу в лівий купол діафрагми і серцевої сорочки, розриву серцевої сорочки і правого шлуночка серця з наступною рясною внутрішньою кровотечею в ліву плевральну порожнину, від яких загинула на місці пригоди. 1

В запереченнях на подану апеляційну скаргу обвинувачений ОСОБА_3 просить залишити її без задоволення, а вирок суду щодо нього без змін. Вважає, що судом першої інстанції було об`єктивно і неупереджено, в повній мірі вирішено питання про вид та міру покарання.

Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_3 та потерпілу ОСОБА_2, які заперечували проти поданої апеляційної скарги, думку прокурора щодо необхідності задоволення апеляційної скарги першого заступника прокурора Чернігівської області Шморгуна О.С., дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні зазначеного у вироку діяння за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується сукупністю зібраних у провадженні та перевірених в судовому засіданні доказів і є обґрунтованим. Дані обставини та кваліфікація дій обвинуваченого не оспорюються, тому в цій частині вирок суду першої інстанції не переглядається.

За встановлених фактичних обставин, суд першої інстанції вірно кваліфікував дії ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 286 КК України.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на маті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Згідно зі ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи дійде висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання, він може притяти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Призначаючи ОСОБА_3 покарання суд першої інстанції з достатньою повнотою врахував тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який за місцем проживання та місцем роботи характеризується позитивно, має на утриманні малолітніх дітей, не притягувався до адміністративної відповідальності, прийняв до уваги обставину, що пом'якшує покарання - щире каяття та відсутність обставин, які обтяжують покарання та обґрунтовано дійшов висновку про можливість звільнення обвинуваченого ОСОБА_3 на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного покарання з випробуванням. Рішення суду про призначення ОСОБА_3 покарання із застосуванням ст. 75 КК України належним чином умотивоване, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Також, колегія суддів вважає, що наведені доводи в апеляційній скарзі прокурора, що малолітній ОСОБА_4 проживає в родині опікуна ОСОБА_7 відповідають дійсності, але з наданих вказаним опікуном письмових пояснень вбачається, що ОСОБА_3 бере участь у вихованні дитини, піклується та дбає про неї. Крім того, обвинувачений згідно наданих в судовому засіданні довідок має на утриманні малолітню дочку, яка проживає разом з ним і тому реальне позбавлення волі ОСОБА_3 фактично позбавить дітей, які втратили матір, батьківського піклування. Крім того колегія суддів враховує думку потерпілої ОСОБА_2, яка в судовому засіданні апеляційного суду просила не призначати обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у виді реального позбавлення волі.

Тому підстав для скасування оскаржуваного вироку у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, як про це вказано в апеляційній скарзі прокурора, колегія суддів не знаходить.

Істотних порушень норм кримінального процесуального закону під час провадження досудового розслідування по даному кримінальному провадженню та його розгляді в суді, які були б підставою для скасування постановленого щодо обвинуваченого судового рішення не встановлено.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 409, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Чернігівської області Шморгуна О.С. - залишити без задоволення, а вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 14 серпня 2014 року щодо ОСОБА_3 - без змін.

Згідно ч.4 ст.532 КПК України дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.426 КПК України протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

СУДДІ:

М.М. Оседач Ю.М. Короїд О.П. Трейтяк