Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого судді: - Рожина Ю.М.,

суддів - Ковальчук Н.М., Максимчук З.М.,

секретар судового засідання - Ковальчук Л.В.,

з участю

представника позивача - відповідача ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" Тітковець Ж.В.,

представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5,

позивача ОСОБА_6 його представника ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6 та ОСОБА_8 на рішення Рівненського районного суду від 16 липня 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" в особі Рівненської обласної дирекції до ОСОБА_8 про звернення стягнення на предмет іпотеки, та зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_9, Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області, виконавчого комітету Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області, акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" про визнання права власності, визнання недійсними договору дарування та договору іпотеки з додатковими угодами, визнання недійсним рішення виконавчого комітету Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області від 24.05.2006р. №124 та свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 09.06.2006р., -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Рівненського районного суду від 16 липня 2014 року позов ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" задоволено повністю.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 014/52/918-3 від 18.07.2006 (зі змінами від 15.08.2007 р;12.02.2008 р.; 20.10.2011 р.):

- житловий будинок з господарськими будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 який належить ОСОБА_8 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області 09.06.2006 р., на підставі рішення виконавчого комітету Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області від 24.05.2006 р. за №124 та витягу про реєстрацію прав власності на нерухоме майно № 10990136, виданого КП „Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" від 20.06.2006 р.;

- земельну ділянку площею 0,12 га, що розташована на території с. Великий Олексин Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області та належить ОСОБА_8 на підставі Державного акту на право власності на землю II-РВ №020363, виданого 23.05.2011 р. Шпанівською сільською радою Рівненського району Рівненської області на підставі Договору дарування від 14.02.2001 №2-195. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю №10184; кадастровий номер земельної ділянки 56:246:895:00:07:032:0041, для задоволення вимог АТ „Райффайзен Банк Аваль" у сумі 772 551, 44 грн. за кредитними договорами 14/89-07/430 від 18.08.2007 р; № 014/89-07/839 від 20.02.2008 р в тому числі: 649 798, 93 грн. заборгованість за тілом кредиту; 53 186, 37 грн. - заборгованість за відсотками; пеня - 69 566, 14 грн.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь АТ „Райффайзен Банк Аваль" судові витрати в сумі 3441 грн.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 до ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_9, Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області, виконавчого комітету Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області, АТ „Райффайзен банк Аваль" про визнання права власності, визнання недійсним договору дарування та договору іпотеки з додатковими угодами, визнання недійсним рішення виконкому Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області від 24.05.2006 р. №124 та свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 09.06.2006 р. - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_6, в поданій апеляційній скарзі вказує на помилковість висновків суду про виникнення прав та обов'язків відповідачів щодо спірного майна з часу виділення земельної ділянки в 1992 році та початку будівництва та покликання при цьому судом на положення ст.ст.22,23,28,29,77 КпШС України. Зазначає, що при ухваленні рішення місцевий суд не взяв до уваги ст.17 Закону України „Про власність" та залишив поза увагою те, що спірний будинок було побудовано за рахунок спільної праці членів сім'ї та за його участі в будівництві зокрема. Доводить, що всупереч роз'ясненням, що містяться в п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року „Про судове рішення у цивільній справі", суд в оскаржуваному рішенні не зазначив пояснення всіх осіб, що брали участь у справі та покази свідків, що підтвердили факт його участі у будівництві будинку. Вважає, що судом першої інстанції порушено вимоги ч.1 ст. 61 ЦПК України щодо обставин, визнаних відповідачами. Вказує, що на час вчинення його батьком - ОСОБА_9 на користь неповнолітньої, на той час, сестри - ОСОБА_8 договору дарування спірного будинку, його готовність складала 66%. Судом не взято до уваги те, що на час укладення оспорюваного договору дарування, рішення виконкому місцевої Ради народних депутатів про відчуження вказаного незавершеного будівництвом житлового будинку, як того вимагало чинне законодавство, було відсутнє, що відповідно до вимог ст.48 ЦК УРСР є підставою для визнання цієї угоди недійсною. Вважає, що оскільки передача у власність ОСОБА_8 спірного будинку відбулась на підставі незаконного свідоцтва про право власності на нерухоме майно, тому спірне майно передане в іпотеку незаконно, що є підставою для визнання даного договору та додатків до нього недійсними. Покликаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його зустрічних позовних вимог .

В апеляційній скарзі ОСОБА_8 покликається на його незаконність через неповне з"ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд не врахував доказів, які свідчать про обґрунтованість і підставність позовних вимог ОСОБА_6, зокрема те, що нею повністю визнано позовні вимоги останнього. Також судом не враховано, що спірні правовідносини підпадають під дію чинного на час ухвалення оскаржуваного рішення Закону України „Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті". По наведених підставах просить рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове рішення про задоволення позову ОСОБА_6

В запереченні на апеляційні скарги ОСОБА_6 та ОСОБА_8 представник позивача - відповідача ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" Тітковець Ж.В. вказує на безпідставність викладених в них доводів. Посилаючись на норми матеріального права вважає рішення суду обґрунтованим та законним, яке ні підлягає зміні, а апеляційні скарги за безпідставністю відхиленню.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, беручи до уваги пояснення учасників процесу, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

У відповідності до ст.20 ЦК України та ст.ст.3.4 ЦПК України право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі генеральної кредитної угоди №014/52/918 від 18 липня 2006 року (зі змінами від 13.08.2007 року та 20.02.2008 року), укладеної ВАТ „Райффайзен банк Аваль" із ОСОБА_4, позичальник за кредитними договорами 14/89-07/430 від 18.08.2007 р та № 014/89-07/839 від 20.02.2008 р. отримала, відповідно 50000 та 62030 доларів США зі сплатою за відповідний кредит 14,5% та 13,5% та погашенням кредитів у строки до 13.08.2012 року та 9.11.2013 року.

Для забезпечення виконання зобов'язань, що випливають з генеральної кредитної угоди №014/52/918 від 18 липня 2006 року (зі змінами від 13.08.2007 року та 20.02.2008 року) між ВАТ „Райффайзен банк Аваль" та ОСОБА_8 укладено договір іпотеки № 014/52/918-3 від 18.07.2006 (зі змінами від 15.08.2007 р;12.02.2008 р.; 20.10.2011 р.) та передано в іпотеку нерухоме майно - житловий будинок з господарськими будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 який належить ОСОБА_8 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області 09.06.2006 р., на підставі рішення виконавчого комітету Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області від 24.05.2006 р. за № 124 та витягу про реєстрацію прав власності на нерухоме майно № 10990136, виданого КП „Рівненським обласним бюро технічної інвентаризації" від 20.06.2006 р. та земельну ділянку площею 0,12 га, що розташована на території с.Великий Олексин Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області та належить ОСОБА_8 на підставі Державного акту на право власності на землю II-РВ № 020363, виданого 23.05.2011 р. Шпанівською сільською радою Рівненського району Рівненської області на підставі Договору дарування від 14.02.2001 №2-195, зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю №10184; кадастровий номер земельної ділянки 56:246:895:00:07:032:0041.

Загальна заборгованість позичальника ОСОБА_4 за кредитними договорами становить 772551 грн. 44 коп., що складає 649798 грн. 93 коп. - заборгованості за кредитом, 53186 грн. 37 коп. - заборгованість по відсотках за користування кредитом, 69566 грн. 14 коп. - пеня за порушення договірних зобов'язань.

Задовольняючи позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 014/52/918-3 від 18.07.2006 (зі змінами від 15.08.2007 р;12.02.2008 р.; 20.10.2011 р.) суд першої інстанції виходив з того, що позичальник не виконувала договірні зобов'язання за кредитним договорами 14/89-07/430 від 18.08.2007 р та № 014/89-07/839 від 20.02.2008 р., а саме п.п.5.1,6.5,9.1, які гарантуються дотриманням вимог ст.526 ЦК України, а тому у відповідності до п.п.3.1.4,5.2,5.4 договору іпотеки, та визначених ст.ст.546,572,590 ЦК України та ст.ст.7,33 Закону України іпотекодержатель за рахунок предмета іпотеки має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням у повному обсязі.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погоджується, що не спростовується доводами апеляційної скарги відповідачки ОСОБА_8 про наявність заборгованості та розміру за кредитним договором.

Поряд з цим колегія суддів, вважає безпідставним доводи представника позивача ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" про те, що заборгованість позичальника за кредитними договорами виникли у національній валюті, тобто в гривнях з посиланням на додаткові угоди №014/89-07/839/6 та №014/89-07/430/5 від 20 жовтня 2011 року, укладені між банком та ОСОБА_4, про отримання гривні для придбання іноземної валюти, а саме доларів США, для погашення валютного кредиту.

Колегія суддів вважає, що необхідно виходити з того, що відповідно до кредитних договорів 14/89-07/430 від 18.08.2007 р та № 014/89-07/839 від 20.02.2008 р. позичальник ОСОБА_4 отримала, відповідно 50000 та 62030 доларів США, а за актом звірки заборгованості від 20 жовтня 2011 року, підписаного банком та позичальником (а.с.167), залишок непогашеної заборгованості складає 90214,32 доларів США, отже погашення заборгованості повинно відбуватися в іноземній валюті.

Колегія суддів дійшла висновку, що у позивача ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" правомірно виникло право вимоги до відповідача ОСОБА_8, які є іпотекодавцем за іпотечним договором № 014/52/918-3 від 18.07.2006 (зі змінами від 15.08.2007 р;12.02.2008 р.; 20.10.2011 р.), якою передано в іпотеку нерухоме майно - житловий будинок з господарськими будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,12 га, що розташована на території с.Великий Олексин Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області.

Поряд з цим, відповідно до Закону України „Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" від 3 червня 2014 року № 1304-VII, який набрав чинності на час розгляду справи в апеляційній інстанції, не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачка ОСОБА_8 проживає в будинку АДРЕСА_1, що є постійним місцем проживання та іншого житла не має, а житловий будинок не перевищує 250 кв.м. (а.с.20).

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині задоволення позовних вимог публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" в особі Рівненської обласної дирекції до ОСОБА_8 ухвалено без порушень норм матеріального і процесуального права, судом з'ясовано обставини, що мають значення для справи, в повній мірі, апеляційні скарги, в цій частині, не містять посилань на закон, з порушенням якого ухвалено рішення, але у відповідності до Закону України „Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" від 3 червня 2014 року № 1304-VII рішення підлягає скасуванню та відмовленню у позові.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відмови у позові ОСОБА_6 до ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_9, Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області, виконавчого комітету Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області, АТ „Райффайзен банк Аваль" про визнання права власності, визнання недійсним договору дарування та договору іпотеки з додатковими угодами, визнання недійсним рішення виконкому Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області від 24.05.2006 р. № 124 та свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 09.06.2006 р.

Висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_6 не довів своє право власності на частку у власності на житловий будинок з господарськими будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 який належить ОСОБА_8 ґрунтується на Законі Україні „Про власність.

За приписами ст.ст.16,17, цього Закону, майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності, а для придбання майна в наслідок спільної праці необхідна письмова угода між сторонами.

Відповідно до нотаріально посвідченого договору дарування від 14 лютого 2001 року ОСОБА_9, за участю представника неповнолітньої - матері ОСОБА_4, подарував неповнолітній ОСОБА_8 незакінчений будівництвом житловий будинок з господарськими будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 що належав дарувателю на праві власності та поклав на обдаровану всі права та обов'язки по закінченню будівництвом.

За таких обставин належить виходити з того, подружжя ОСОБА_9 та ОСОБА_4 розпорядились належним майном на власний розсуд, як спільним сумісним майном подружжя, а тому права та інтереси ОСОБА_6 не були порушені, отже ОСОБА_8 є одноособовим власником житлового будинку по АДРЕСА_1

Тому подальша участь в закінченні будівництвом житлового будинку та визначення майна за ознаками спільної сумісної власності повинна визначатися лише за письмовою угодою сторін, а в разі відсутності такої ОСОБА_6 має право на відшкодування витрат понесених на закінчення будівництвом житлового будинку.

Доводами апеляційних скарг дані обставини не спростовані, а посилання в них на порушення судом норм матеріального права не заслуговують на увагу з тих підстав, що у відповідності до роз'яснення, що викладені в п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22 грудня 1995 року „Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності", орієнтує суди, що розглядаючи позови, пов'язані з спільною власністю громадян, суди повинні виходити з того, що відповідно до чинного законодавства спільною сумісною власністю є: майно, нажите подружжям за час шлюбу (ст.16 Закону „Про власність", ст.22 Кодексу про шлюб та сім'ю України, майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї чи майно, що є у власності осіб, які ведуть селянське (фермерське) господарство, якщо письмовою угодою відповідно між членами сім'ї чи членами селянського (фермерського) господарства не передбачено інше або майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об'єдналися для спільної діяльності, коли укладеною між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю (п.1 ст.17, ст.18, п.2 ст.17 Закону "Про власність");

Колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи щодо позовних вимог ОСОБА_6, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення в цій частині підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст.16,17 Закону України „Про власність", ст.ст.22,23 КпШС України, керуючись ст.ст.303,307,308,309,313,314,315,317,324,325 ЦПК України колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційні скарги ОСОБА_6, ОСОБА_8 задовольнити частково.

Рішення Рівненського районного суду від 16 липня 2014 року скасувати в частині задоволення позовних вимог публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" в особі Рівненської обласної дирекції до ОСОБА_8 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В позові публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" в особі Рівненської обласної дирекції до ОСОБА_8 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Рожин Ю.М.

Судді: Ковальчук Н.М.

Максимчук З.М.,