ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"16" вересня 2014 р. м. Київ К/800/64709/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Пилипчук Н. Г.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області
на постанову та ухвалуХарківського окружного адміністративного суду від 16.09.2013 року Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2013 року
у справі№ 820/7072/13-а
за позовомДержавного підприємства «Завод імені В. О. Малишева»
доОснов'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
В С Т А Н О В И В :
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2013 року у справі № 820/7072/13-а, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2013 року, позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0000181504 від 25.04.2013 року в частині зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 3 714 273,33 грн.
Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, п. п. 138.1, 138.2, 138.5 ст. 138, пп. пп. 139.1.1, 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, ст. ст. 1, 2, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами заявника не погоджується, просить залишити в силі оскаржені судові рішення.
У зв'язку з неявкою без поважних причин в судове засідання представників сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду касаційної скарги, справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ДП «Завод імені В. О. Малишева» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за січень 2013 року, складено акт № 1900/15.4-08/14315629 від 02.04.2013 року, яким зафіксовано порушення позивачем п. п. 198.3, 198.6, ст. 198, п. п. 201.1, 201.10 ст. 210 Податкового Кодексу України, яке призвело до завищення суми податкового кредиту на 3 714 273,33 грн.
На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000181504 від 25.04.2013 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 3 715 163,00 грн.
Позивач з прийнятим рішенням не погодився та звернувся в межах адміністративного оскарження зі скаргою на прийняте податкове повідомлення - рішення. Рішенням Головного управляння Міндоходів у Харківській області від 12.07.2013 року № 624/10/20-40-10-04-17 залишено без змін податкове повідомлення - рішення, а скарга без задоволення.
Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем приписів податкового законодавства спростовуються матеріалами справи.
Колегія суддів погоджується з таким висновком, враховуючи наступне.
Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 201 Податкового кодексу України. Виходячи із змісту положень наведеної норми права, формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно - суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Нормами п. 201.1, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну в момент виникнення податкових зобов'язань продавця, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно із п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).
Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).
Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій по виконанню договорів, укладених позивачем та АТЗТ «Елласт», ТОВ «Техномодуль», ТОВ «Айсіпі», ТОВ «Лана груп», підтверджується документами, наявними в матеріалах справи, і які відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Оплата за отриманий товар за вказаними договорами проведена у безготівковій формі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.
Поставка товару, отримання продукції здійснювались на підставі довіреностей, що підтверджується витягом з журналу реєстрації довіреностей.
Оприбуткування продукції проводилось згідно прибуткових ордерів, що містяться в матеріалах справи.
Податкові накладні, виписані по спірним операціям не мають недоліків та відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України. В свою чергу, ці податкові накладні складені на підставі договорів, видаткових накладних.
Факт придбання товару підтверджується документально договорами поставки товару, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, рахунками, прибутковими накладними, накладними на внутрішнє переміщення товару, вимогами на списання продукції у виробництво.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що придбання позивачем товару здійснювалось в межах господарської діяльності.
Транспортування товару від АТЗТ «Еласт», ТОВ «Лана групп», ТОВ «Техномодуль», ТОВ «Айсіпі» здійснювалось силами та за рахунок постачальника, тобто ДП «Завод імені В.О. Малишева» витрат з транспортування не понесено.
Посилання податкового органу на відсутність товарно-транспортних накладних обґрунтовано відхилено, оскільки за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів з метою їх використання у власній господарській діяльності, зазначені обставини не можуть бути єдиною підставою для висновків про відсутність реальності здійснення господарських операцій з придбання товару.
На час видачі податкових накладних АТЗТ «Елласт», ТОВ «Лана групп», ТОВ «Техномодуль», ТОВ «Айсіпі» зареєстровані в установленому законом порядку, знаходилися на обліку в податковому органі, мали статус платників ПДВ, свідоцтва платника ПДВ не були анульовані на момент укладання та виконання угоди, докази що спростовують ці обставини відповідачем до суду не надано.
Доводи відповідача щодо наявності актів перевірок, як на підставу висновків про наявність порушень з боку позивача, також підлягають відхиленню, оскільки зазначені обставини не можуть бути безумовною підставою для висновків про нездійснення господарської операції за умови наявності документів на підтвердження фактичного виконання договорів.
Судами першої та апеляційної інстанції правомірно відхилено посилання відповідача на те, що ДП «Завод імені В.О. Малишева» до складу податкового кредиту за грудень 2012 року включило податкові накладні, не зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних, отримані від ТОВ «Техномодуль» на загальну суму 2 759 159,00 грн., в т.ч. ПДВ 459 859,88 грн., згідно з податковими накладними від 26.01.2012 року № № 13, 12, 4, 5, 6, 8, 9, 11, оскільки такі висновки спростовуються витягом з Єдиного реєстру податкових накладних № 18144253, відповідно до якого податкові накладні від ТОВ «Техномодуль» від 26.01.2012 року №№ 13, 12, 4, 5, 6, 8, 9, 11 зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних за під порядковими номерами 286, 287, 289, 290, 291, 292, 293, 294 відповідно.
Крім того, всі податкові накладні, отримані ДП «Завод імені В.О. Малишева» від ТОВ «Лана групп», які підлягали реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних, про що свідчать витяги з Єдиного реєстру податкових накладних № 18091218 та № 16162202.
Оскільки судами встановлено, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких ним задекларовано суму податкового кредиту, а придбаний позивачем товар в подальшому був використаний у власній господарській діяльності, в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено обґрунтованості висновку акта перевірки, що стали підставою для прийняття оскаржуваних податкового повідомлення-рішення, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог про зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість на 3 714 273,33 грн.
Доводи касаційної скарги щодо відсутності фактичного виконання спірних господарських операцій викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.
За таких обставин касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В:
Касаційну скаргу Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2013 року у справі № 820/7072/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О. В. Муравйов
Судді О. В. Вербицька
Н. Г. Пилипчук