АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Справа №639/6187/14-к Головуючий 1 інстанції Курило В.О.

1-в/639/1062/2014 Доповідач Лесик С.М.

Провадження № 11кп/790/1051/14

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - судді Лесика С.М.,

суддів: Щебетун Л.М.,

Гришина П.В.,

при секретарі Храмцові В.Б.,

за участю прокурора Крестьянінової І.А.,

засудженого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_2 на ухвалу Жовтневого районного суду м.Харкова від 7 липня 2014 року про відмову в застосуванні до засудженого ОСОБА_2 України «Про амністію у 2014 році» від 8 квітня 2014 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Як вбачається з ухвали суду, 26 червня 2014 року засуджений ОСОБА_2 звернувся до Жовтневого районного суду м.Харкова з клопотанням про застосування до нього Закону України «Про амністію у 2014 році».

Відмовляючи в задоволенні цього клопотання, суд в ухвалі послався на те, що ОСОБА_2 є особою, яка має дві судимості за вчинення умисних тяжких злочинів, оскільки вироками Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 23 березня і 24 вересня 2012 року його було двічі засуджено за ч.3 ст.185 КК України, а відповідно до вимог «в» ч.1 ст.4 Закону України «Про застосування амністії в Україні», амністія не може бути застосована до осіб, які мають дві судимості за вчинення умисних тяжких злочинів.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу суду, бо вважає її незаконною, і постановити нову, якою застосувати до нього Закон України «Про амністію у 2014 році», при цьому посилається на те, що другий раз за ч.3 ст.185 КК України його було засуджено під час, коли він вже відбував покарання, призначене попереднім вироком, за злочин, який він вчинив ще до ухвалення попереднього вироку. Апелянт вважає, що ці обидві кримінальні справи треба було б об`єднати в одне провадження.

Заслухавши доповідь судді, думку засудженого ОСОБА_2, який підтримав апеляційну скаргу, думку прокурора, який не заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали особової справи засудженого ОСОБА_2, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Із копії вироків, що містяться в матеріалах особової справи засудженого ОСОБА_2, вбачається:

- вироком Харківського районного суду Харківської області від 8 листопада 2011 року ОСОБА_2 засуджено за ч.1 ст.185 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік;

- вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 23 березня 2012 року ОСОБА_2 засуджено за ч.2 ст.185, ч.2 ст.190, ч.3 ст.185, ч.1 ст.70, ч.4 ст.70 КК України, до 3 років 3 місяців позбавлення волі;

- вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 24 вересня 2012 року ОСОБА_2 засуджено за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.1 ст.70 КК України, до 3 років позбавлення волі. Відповідно до вимог ч.4 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного цим вироком, більш суворим покаранням, призначеним вироком від 23 березня 2012 року, за сукупністю злочинів ОСОБА_2 призначено остаточне покарання у виді 3 років 3 місяців позбавлення волі.

Відповідно до ч.4 ст.12 КК України, злочин передбачений ч.3 ст.185 КК України, є тяжким.

Згідно з вимогами п. «в» ч.1 ст.4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» від 1 жовтня 1996 року, зі змінами від 27.02.2014 року, амністія не може бути застосована до осіб, які мають дві і більше судимості за вчинення умисних тяжких злочинів.

За змістом цього закону, амністія не може бути застосована до осіб, які, маючи судимість за умисний тяжкий злочин, знову вчинили умисний тяжкий злочин, за який їх повторно засуджено, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність таких осіб.

В даному випадку, оскільки, згідно з вироком від 24 вересня 2012 року, зазначені в ньому злочини, в тому числі і злочин передбачений ч.3 ст.185 КК України, вчинені ОСОБА_2 до ухвалення вироку від 23 березня 2012 року, і остаточне покарання засудженому призначено з урахуванням покарання, призначеного цим вироком, за сукупністю злочинів, то колегія суддів дійшла висновку, що засудження ОСОБА_2 за вироком від 24 вересня 2012 року, вважати другою судимістю, про яку зазначено в п. «в» ч.1 ст.4 Закону України «Про застосування амністії в Україні», не можна.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 ухвалено рахувати з 17 січня 2012 року, тому на день набрання чинності Закону України «Про амністію у 2014 році» від 8 квітня 2014 року, засуджений відбув більше однієї чверті призначеного йому строку основного покарання.

ОСОБА_2 є особою, яка не підлягає звільненню від відбування покарання на підставі ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 8 квітня 2014 року, і яку засуджено за злочини, не поєднані з насильством, небезпечним для життя і здоров`я.

За таких обставин, оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а відповідно до вимог ст.2 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 8 квітня 2014 року, ОСОБА_2 підлягає звільненню від відбування покарання.

З урахуванням викладеного, керуючись вимогами ст.ст.404,405,407 КПК України, ст.2 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 8 квітня 2014 року, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу Жовтневого районного суду м.Харкова від 1 липня 2014 року про відмову у застосуванні до ОСОБА_2 України «Про амністію у 2014 році» від 8 квітня 2014 року скасувати.

Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_2 задовольнити.

На підставі ст.2 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 8 квітня 2014 року звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання, призначеного вироком Лозівського горрайонного суду Харківської області від 24 вересня 2012 року у виді 3 років 3 місяців позбавлення волі.

ОСОБА_2 звільнити з під варти у залі суду негайно.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий

Судді