КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2014 р. Справа№ 911/4208/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Коротун О.М.

Тищенко А.І.

за участю представників сторін

від позивача: Котік О.С. - представник за дов. №30-12/08 від 30.12.2013р.;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Колективного підприємства "Санаторій "Перемога"

на рішення Господарського суду Київської області від 10.02.2014 р.

у справі № 911/4208/13 (суддя: Лопатін А.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"

до Колективного підприємства "Санаторій "Перемога"

про стягнення 876126,98 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Колективного підприємства "Санаторій "Перемога" (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 876126,98 грн., з яких: 662513,81 грн. орендна плата, 176058,62 грн. пеня, 34904,49 грн. 3% річних та 2650,06 грн. інфляційні втрати.

Рішенням Господарського суду Київської області від 10.02.2014 р. позов задоволено частково. Стягнуто з Колективного підприємства "Санаторій "Перемога" на користь Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" 662513,81 грн. боргу по орендних платежах, 16813,03 грн. 3% річних, 208,95 грн. інфляційних втрат, 41467,40 грнр. пені та 13004,19 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Повернуто Приватному акціонерному товариству лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" з Державного бюджету України частину, сплаченого за платіжним дорученням № 1267 від 14.10.2013р., судового збору, а саме у розмірі 0,46 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Колективне підприємство "Санаторій "Перемога" звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 10.02.2014р., у справі №911/4208/13, та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права.

Крім того, апелянт зазначає, що спірне майно, яке було передано в оренду відповідачу, на момент укладання спірного договору не належало відповідачу.

Ухвалою Київського апеляційного Господарського суду від 28.04.2014 р. апеляційну скаргу Колективного підприємства "Санаторій "Перемога" було прийнято до провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2014 р. у справі № 911/4208/13 апеляційне провадження було зупинено до остаточного вирішення пов'язаної з нею справи Господарського суду міста Києва.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.08.2014р., скасовано ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2014 р. у справі №911/4208/13. Справу було скеровано до Київського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2014р. "Про зміну складу колегії суддів" в зв'язку з перебуванням судді Михальської Ю.Б. у відпустці було доручено розгляд апеляційної скарги у справі №911/4208/13 колегії суддів у складі: Сулім В.В. - головуючий суддя, суддів Тищенко А.І., Коротун О.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2014 р. у справі № 911/4208/13 поновлено апеляційне провадження у справі

06.10.2014р. від відповідача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з неможливістю з'явитися представнику відповідача у судове засідання через відсутність у місці.

Розглянувши в судовому засіданні дане клопотання, колегія суддів дійшла до висновку, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Проте, відповідачем відповідно до вимог ст.ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України не надано належних та допустимих доказів на підтвердження неможливості бути присутнім в судовому засіданні або забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 10.02.2014р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Колективного підприємства "Санаторій "Перемога" - без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 27.02.2009р. між ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", найменування якого відповідно до приписів норм Закону України "Про акціонерні товариства" було змінено на Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (орендодавець, позивач у справі) та Колективним підприємством "Санаторій "Перемога" (орендар, відповідач у справі) було укладено договір оренди № 3200103/2009-21), предметом якого відповідно до п. 1.1. договору є зобов'язання орендодавця передати, а орендаря прийняти в строкове платне володіння та користування нерухоме та рухоме майно (основні засоби), перелік якого вказано в додатку №1 до цього договору, надалі - майно, що належить орендодавцю на праві власності та знаходяться за адресою: Київська область, смт. Ворзель, вул. Пролетарська, 36 для надання орендарем послуг санаторно-курортного лікування.

01.07.2009 р. між ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", найменування якого відповідно до приписів норм Закону України "Про акціонерні товариства" було змінено на Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (орендодавець, позивач у справі) та Колективним підприємством "Санаторій "Перемога" (орендар, відповідач у справі) вказаний вище договір оренди було укладено в новій редакції у формі договору оренди № 3200103/2009-49 (надалі договір), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування основні засоби: будівлі та споруди, передавальні пристрої та об'єкти благоустрою, перелік яких вказано в додатку №1 до цього договору, надалі - майно, що належить орендодавцю на праві власності та знаходиться за адресою: Київська область, смт. Ворзель, вул. Пролетарська, 36 для надання орендарем послуг санаторно-курортного лікування.

Згідно п. 1.2. договору, строк користування майном встановлюється з 01.07.2009 р. до 01.03.2010 р. (включно).

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. договору за користування майном протягом першого місяця з моменту укладання цього договору, орендар сплачує орендодавцю орендну плату у розмірі: 27216,67 грн., крім того ПДВ - 5443,33 грн., а всього до оплати - 32660,00 грн. Орендна плата за майно встановлюється в грошовій формі та сплачується орендарем на поточний рахунок орендодавця безготівковим розрахунком щомісячно не пізніше 10 числа місяця, що слідує за розрахунковим, незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря. Орендодавець визначає розмір орендної плати шляхом її індексації, але розмір проіндексованої орендної плати не може бути нижчий розмірі орендної плати встановленої на дату укладення цього договору. Індексація розміру орендної плати здійснюється з урахуванням офіційно визначеного індексу інфляції.

Згідно п.п. 2.3., 2.8., 2.9. договору вступ орендаря у користування майном настає після підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна уповноваженими представниками сторін. Після закінчення строку оренди орендар зобов'язаний повернути орендодавцю майно протягом трьох робочих днів з моменту закінчення строку оренди згідно акту приймання-передачі майна. Обов'язок по складанню акту приймання-передачі майна покладається на ту сторону, яка передає майно іншій стороні.

Згідно з п.8.1. договору, останній вступає в дію з 01.07.2009 р. та діє в частині користування майном до 01.03.2010 р. (включно), а в іншій частині - до повного та належного виконання сторонами умов цього договору.

На виконання умов вказаного договору позивач передав відповідачеві у оренду вищезазначені основні засоби, що підтверджується актом приймання-передачі майна в оренду від 01.07.2009 р., який підписано представниками сторін та скріплено відтисками печаток юридичних осіб.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника, що майно, на момент укладання спірного договору не належало відповідачу, оскільки як вбачається з матеріалів справи на час винесення спірного рішення та на сьогоднішній день власником майна є Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця".

Додатковою угодою №1 від 26.02.2010 р. сторонам продовжено термін дії договору оренди від 27.02.2009 р. №3200103/2009-21 до 28.01.2012 р. (включно).

Відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Представниками сторін в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт звернення позивача до відповідача з запереченнями щодо користування орендованим КП "Санаторій "Перемога" майном. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, представником позивача підписувалися та скріплювалися відтисками печаток КП"Санаторій "Перемога" акти здачі-приймання робіт по оренді основних засобів до квітня 2013 року, що свідчить про факт користування відповідачем орендованим майном та той факт, що договір оренди від 27.02.2009 р. №3200103/2009-21 станом на квітень 2013 року був чинним у зв'язку з його пролонгацією.

Відповідно до умов вказаного вище договору оренди, відповідач мав сплатити позивачеві за період з серпня 2011 року по квітень 2013 року 662513,81 грн. орендної плати, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) по оренді основних засобів за період з серпня 2011 року по квітень 2013 року на загальну суму у розмірі 662513,81 грн.

З огляду на умови п. 3.2. договору відповідач мав здійснити розрахунки по орендній платі з позивачем за квітень місяць 2013 року до 10.05.2013 р. (включно).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно з частиною першою та частиною сьомою статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції заборгованість відповідача перед позивачем на час прийняття рішення судом першої інстанції не була погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 662513,81 грн. основного боргу.

Крім того, Київський апеляційний господарський суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 34904,49 грн. 3% річних, 2650,06 грн. інфляційних втрат та 176058,62 грн. пені, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною першою ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною першою ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6.1. договору оренди у випадку прострочення оплати платежів, визначених розділом 3 цього договору орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми належної до сплати за кожний день прострочення.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Так, для всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (аналогічна правова позиція викладена в ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 № 01-8/344 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році).

Київський апеляційний господарський суд, перевіривши суму пені, 3 % річних та інфляційних втрат погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо часткового їх задоволення в сумі 16813,03 грн. 3% річних, 208,95грн. інфляційних втрат та 41467,40 грн. пені.

Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано частково задовольнив позовні вимоги.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку.

Доводи апелянта щодо неправильного застосування норм процесуального права не знайшли свого підтвердження.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає ст. ст. 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для скасування чи зміни рішення, в тому числі, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, рішення Господарського суду Київської області від 10.02.2014р. у справі №911/4208/13 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Колективного підприємства "Санаторій "Перемога" - задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Колективного підприємства "Санаторій "Перемога" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 10.02.2014р. у справі №911/4208/13- залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/4208/13 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.М. Коротун

А.І. Тищенко