УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«06» грудня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого судді - Шестакової Н.В.
Суддів - Кателіна В.П.
- Летягіної О.В.
При секретарі - Іванові O.K.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Друга державна нотаріальна контора м. Сімферополя про визнання недійсним свідоцтва про право власності на спадщину, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Залізничного районного суду міста Сімферополя АР Крим від 24 травня 2006 року,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 третя особа Друга державна нотаріальна контора м. Сімферополя, у якому просив суд визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину, видане ОСОБА_2 другою Сімферопольською державною нотаріальною конторою 21.08.2003 року за реєстром за НОМЕР_1 на 51/300 частки будинку АДРЕСА_1.
Вимоги мотивовані тим, що 51/100 домоволодіння АДРЕСА_2 належали матері позивача -ОСОБА_3 на праві власності, яка сповіщала все майно своєму чоловікові - ОСОБА_4. Він прийняв фактично спадщину після її смерті, адже постійно проживав в будинку та користувався всім майном, але в зв'язку зі станом здоров'я не звернувся до державної контори для одержання свідоцтва про право на спадщину. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4, який є батьком позивача - помер. Оскільки його брат ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто, до смерті батька, він -ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем майна після смерті ОСОБА_4
Справа № 22-5459/2006 р. Головуючий у першій інстанції Шильнов М.О.
Доповідач Летягіна О.В.
20 вересня 2001 року позивач подав заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини, за отриманням свідоцтва про право на спадкування звернувся у серпня 2004 року, але йому було відмовлено у видачі свідоцтва в зв'язку з тим, що таке свідоцтво вже видане ОСОБА_2 - особі, яка на думку позивача, не має права на спадщину.
Рішенням Залізничного районного суду міста Сімферополя АР Крим від 24 травня 2006 року позов задоволено. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_2 Другою Сімферопольською державною нотаріальною конторою 21.08.2003 року за реєстром за НОМЕР_1 на 51/300 частки будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2.
На зазначене рішення суду ОСОБА_2 подана апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду, як постановленого без урахування обставин, які мають значення для справи, та ухвалення нового рішення про відмову в позові.
У своїй скарзі апелянт вважає, що суд не прийняв до уваги той факт, що її чоловік ОСОБА_5 також є сином померлого ОСОБА_4, та має право на спадщину. Відповідачка вказує, що після смерті ОСОБА_1, її чоловік ОСОБА_4 мешкав у сина ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_3. З заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину до нотаріальної контори він не звертався, не робив ніяких дій з прийняття спадщини, тобто, фактично, відмовився від спадщини. В спірному домоволодінні проживала відповідачка з чоловіком, вони утримували будинок в належному стані, провели газове опалювання, робили ремонт та оплачували комунальні послуги. ОСОБА_1 ніякої участі в утриманні будинку не приймав, тривалий час не робив ніяких дій з прийняття спадщини, та не з'являвся у спірному домоволодінні, тому не має права на спадщину. А ОСОБА_5 постійно проживав та утримував спірне домоволодіння, тобто, фактично прийняв спадщину, тому мав право на зазначене спадкове майно. Відповідачка є єдиним спадкоємцем ОСОБА_5, тому має право на спадщину, та на підставі закону отримала свідоцтво про спадщину.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що позивач ОСОБА_4 є єдиним спадкоємцем всієї спадкової маси, яка була залишена його матерю ОСОБА_3 у спадщину по заповіту його батьку ОСОБА_4, а після смерті батьки його сину ОСОБА_1. При цьому суд визнав, що ОСОБА_2 не є суб'єктом
Справа № 22-5459/2006 р. Головуючий у першій інстанції Шильнов М.О.
Доповідач Летягіна О.В.
спадкування ні за законом, ні за заповітом. За таких обставин, суд визнав свідоцтво про право на спадщину, видане ОСОБА_2 на спірне спадкове майно, недійсним.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду і вважає їх законними та обґрунтованими.
Судом було встановлено, що ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 10.07.1979 року належить 7\60 часток домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 \а.с.13\.
Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя від 17.04.1985 року був визначений порядок користування домоволодінням АДРЕСА_2 між співвласниками і у користування ОСОБА_1 виділена 51\100 доля вказаного домоволодіння \ а.с.4-6\.
Згідно з заповітом від 02.08.1988 року ОСОБА_3 заповіла все своє майно ОСОБА_4, який був її чоловіком \а.с.14\.
З свідоцтва про смерть виходить, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 \а.с.8\.
Судом було встановлено, що на час смерті ОСОБА_1 її чоловік ОСОБА_4 проживав в спірному будинку, поховав дружину, а потім поїхав проживати до сина ОСОБА_5.
П.2 статті 1220 ЦК України передбачає, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день , з якого вона оголошується померлою.
З положень ч.З ст.1268 ЦК України виходить, що спадкоємець , який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку , встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Судом було встановлено, що від спадщини ОСОБА_4 не відмовлявся.
З вказаного виходить, що ОСОБА_4 фактично прийняв в спадок після смерті своєї дружини ОСОБА_1 спадкове майно в вигляді 51\100 долі домоволодіння АДРЕСА_2.
Згідно зі свідоцтвом про смерть ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 \а.с.7\.
Судом було встановлено, що у ОСОБА_4 було два сина ОСОБА_1 та ОСОБА_5.
Відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, а саме раніше спадкодавця, свого батька ОСОБА_4\ а.с. 8\.
Справа № 22-5459/2006 р. Головуючий у першій інстанції Шильнов М.О.
Доповідач Летягіна О.В.
Стаття 1222 ЦК України передбачає, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
З матеріалів справи виходить, що дітей від шлюбу ОСОБА_5 та відповідачки ОСОБА_2 не має.
Згідно з положеннями статті 1266 ЦК України дружина померлого ОСОБА_5 ОСОБА_2 не відноситься до осіб, які мають право спадкування за представленням.
З вищевказаного виходить, що єдиним спадкоємцем ОСОБА_4 є його син ОСОБА_1, який згідно з довідкою Третій Сімферопольський державної нотаріальної контори своєчасно звернувся з заявою про прийняття спадщини за законом після смерті свого батька до нотаріальної контори \а.с.68\.
Судом було також встановлено, що 21.08.2003 року Другою Сімферопольською нотаріальною конторою за реєстровим НОМЕР_1 ОСОБА_2, дружині і спадкоємиці ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, було видане свідоцтво про право на спадщину на 51\100 долі домоволодіння АДРЕСА_2 \ а.с.25\.
В зв'язку з тим, що ОСОБА_2 не є спадкоємицею не за законом , не за заповітом, а спадкоємцем спірного майна є ОСОБА_1 , колегія суддів повністю згодна з висновком суду про визнання недійсним вищевказаного свідоцтва про право на спадщину, що було видане ОСОБА_2.
За таких обставин, колегія суддів вважає рішення суду законним та обґрунтованим і підстав для задоволення апеляційної скарги не знаходить.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303,304,308,313,315,317,319 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Залізничного районного суду міста Сімферополя АР Крим від 24 травня 2006 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законно сили з моменту її проголошення, і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Верховного суду України.
Справа № 22-5459/2006 р. Головуючий у першій інстанції Шильнов М.О.
Доповідач Летягіна О.В.