ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2014 року Справа № 34/5005/10374/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоМіщенка П.К.,

суддівКатеринчук Л.Й.,

Куровського С.В.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 та ліквідатора фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 арбітражного керуючого Колошина Вадима Петровича

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.08.2014 року

та на ухвалуГосподарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2014 року

у справі№34/5005/10374/2012 господарського суду Дніпропетровської області

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ваін-Юніон"

до боржникафізичної особи - підприємця ОСОБА_5

провизнання банкрутом

За участю представників: ПАТ "УкрСиббанк" - Карпуся С.В.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2014 року у справі № 34/5005/10374/2012 (суддя Примак С.А.) скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" на дії ліквідатора задоволено частково; визнано дії арбітражного керуючого Колошина Вадима Петровича при проведенні ліквідаційної процедури у справі №34/5005/10374/2012 про банкрутство Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 неправомірними; усунуто арбітражного керуючого Колошина Вадима Петровича (АДРЕСА_1, ліцензія серія НОМЕР_2) від виконання обов'язків ліквідатора Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, АДРЕСА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1); визнано недійсним договір про утримання батька (виплата аліментів) від 09.02.2011р., укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4; в іншій частині визнання вказаного договору нікчемним - в задоволенні Скарги відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.08.2014 року (головуючий суддя - Лисенко О.М., судді: Джихур О.В., Виноградник О.М.) апеляційну скаргу ОСОБА_4 та арбітражного керуючого Колошина В.П., м. Дніпропетровськ - залишено без задоволення. Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2014 року у справі №34/5005/10374/2012- залишено без змін.

Не погодившись із судовими актами попередніх інстанцій, ОСОБА_4 та ліквідатор фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 арбітражний керуючий Колошин Вадим Петрович. звернулись до Вищого господарського суду України зі спільною касаційною скаргою, у якій просять скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.08.2014 року, ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2014 року та відмовити у задоволенні скарги ПАТ "УкрСиббанк" на дії ліквідатора.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема ст.ст. 203, 204, 215 Цивільного кодексу України, ст. 47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до 19.01.2013 року) (Далі - Закон про банкрутство), а також норм процесуального права.

Заслухавши пояснення представника ПАТ "УкрСиббанк", обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Під час розгляду даної справи судами встановлено наступні її обставини.

Провадження у справі про банкрутство Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, м. Дніпропетровськ порушено ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2012 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ваін-Юніон", м. Дніпропетровськ за спеціальною процедурою, передбаченою статтями 47, 49 Закону України про банкрутство (т. 1, а. с. 1).

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2012 року Фізичну особу - підприємця ОСОБА_5, м. Дніпропетровськ визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на один рік (до 25.12.2013 року), зобов'язано ліквідатора завершити всі заходи ліквідаційної процедури і подати на затвердження до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс у строк 25.12.2013 року, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Колошина Вадима Петровича, м. Дніпропетровськ, якого зобов'язано вчинити певні дії (т. 1, а. с. 63-65).

15.01.2013 року в газеті "Голос України" № 8(5508) опубліковано оголошення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у справі (т. 1, а. с. 85).

05.09.2013 року, 07.09.2013 року до господарського суду Дніпропетровської області від Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" надійшли скарги на дії ліквідатора № 26-52-1768 від 04.09.2013 року, № 26-52-1660 від 06.08.2013 року.

02.10.2013 року ліквідатор Колошин В.П. надав до господарського суду звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс.

20.11.2013 року Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" надало до господарського суду скаргу на дії ліквідатора № 26-52-2138 від 18.11.2013 року, в якій просило суд:

- визнати дії арбітражного керуючого Колошина Вадима Петровича при проведенні ліквідаційної процедури у справі № 34/5005/10374/2012 про банкрутство Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 неправомірними;

- припинити повноваження арбітражного керуючого Колошина Вадима Петровича при проведенні ліквідаційної процедури у справі № 34/5005/10374/2012 про банкрутство Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5;

- визнати недійсними прилюдні торги в частині реалізації двокімнатної квартири № 13 за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 42;

- направити справу № 34/5005/10374/2012 до правоохоронних органів щодо перевірки наявності в діях ліквідатора Колошина В.П., кредитора ОСОБА_4 (по аліментам) та боржника банкрута Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 ознак фіктивного банкрутства.

05.12.2013 року до господарського суду Дніпропетровської області від ОСОБА_4 надійшла Скарга на дії ліквідатора.

Ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2014 року, яка залишена без змін постановою Дніпропетровського апеляційного гоподарського суду від 07.08.2014 року, мотивована тим, що ліквідатор Колошин Вадим Петрович не мав законних підстав визнавати грошові вимоги ОСОБА_4 в сумі 1 450 000,00 грн. на підставі Договору про утримання батька (виплати аліментів) та включати їх до 1 черги задоволення, чим допустив неналежне виконання обов'язків, покладених на арбітражного керуючого, згідно з Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Нормами ст. 47 Закону про банкрутство визначені спеціальні підстави для визнання недійсною угоди, укладеної з боржником - фізичною особою підприємцем. У договорі визначена умова, за якою передача коштів мала відбутись за 8 місяців до порушення даної справи про банкрутство, батько ж Боржника є заінтересованою особою стосовно Підприємця, а умови договору не містять обґрунтування встановленого розміру утримання в сумі 1 450 000, 00 грн.

Заперечуючи такі висновки попередніх судових інстанцій, скаржник зазначив, що суди не визначили жодної, передбаченої цивільним законодавством, підстави для визнання цивільної угоди недійсною, а Банк не надав на підтвердження цього жодного доказу, строк же, визначений нормами ч. 9 ст. 47 Закону про банкрутство, обчислений невірно. Договір, за висновком скаржника, не стосується банкрутства Підприємця, оскільки укладений в межах цивільних відносин, а тому господарський суд першої інстанції неправомірно застосував у господарських відносинах норми Сімейного кодексу України.

Однак суд касаційної інстанцій вважає наведені заперечення такими, що викладені з порушенням та невірним тлумаченням норм законодавства.

Так, виходячи з положень ч. 2 ст. 41 ГПК України та ст. 1, 12, 22, 23, 47-49 Закону про банкрутство всі спори за вимогами до боржника, щодо якого порушено провадження у справі про банкрутство, підлягають вирішенню у межах провадження у такій справі, що спростовує протилежний висновок скаржника стосовно порядку розгляду вимог про визнання недійсною спірної угоди утримання батька.

25.03.2013 року кредитор ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Дніпропетровської області із заявою про визнання грошових вимог щодо стягнення аліментів на загальну суму 1 450 000,00 грн.

З вказаної заяви вбачається, що вимоги ОСОБА_4 виникли на підставі договору про утримання батька (виплату аліментів) від 09.02.2011року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_4

У зв'язку з невиконанням ОСОБА_5 своїх зобов'язань за договором про утримання батька (виплату аліментів) від 09.02.2011року, рішенням третейського суду від 13.06.2012 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_4 та вирішено стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 1 450 000,00 грн.

06.02.2013 року ліквідатор направив на адресу господарського суду Дніпропетровської області повідомлення про визнання грошових вимог ОСОБА_4 щодо стягнення аліментів на загальну суму 1450000,0 грн. та включення їх до І черги реєстру вимог кредиторів.

Матеріали справи містять Договір про утримання батька (виплати аліментів) від 09.02.2011року (надалі - Договір про утримання батька (виплати аліментів), яким регулюється право на утримання ОСОБА_4 (далі-батько) ОСОБА_5 (далі-донька), яке передбачене статтями 202, 205 Сімейного кодексу України, згідно якої повнолітні діти зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Оскільки батько знаходиться на пенсії і є непрацездатною особою за станом здоров'я, то донька, згідно чинного законодавства, бере на себе обов'язок його утримувати.

Донька зобов'язується утримувати батька, що виражається у вигляді одноразової грошової виплати аліментів розміром 1 450 000,00 грн. Строк виплати до 03.04.2012 року включно (п.п. 2, 3 Договору про утримання батька (виплати аліментів).

Провадження у справі про банкрутство Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 порушено ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2012 року. Таким чином, по договору від 09.02.2011 року, передача майна (грошових коштів) з боку ОСОБА_5 мала бути проведена за 8 місяців до порушення провадження у справі.

Норми ч. 9 ст. 47 Закону про банкрутство визначають спеціальні (особливі) підстави визнання недійсною угоди, укладеної з боржником - фізичною особою -підприємцем: угоди громадянина-підприємця, пов'язані з відчуженням або передачею іншим способом майна громадянина-підприємця заінтересованим особам протягом року до порушення провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані господарським судом недійсними за заявою кредиторів.

Наведена норма Закону передбачає, що ініціювати оскарження угод за спеціальною підставою, встановленою частиною 9 статті 47 Закону про банкрутство, можуть кредитори, права та охоронювані інтереси яких можуть бути порушені відповідними угодами.

Згідно до статті 1 Закону про банкрутство, заінтересованими особами стосовно боржника є особи, які знаходяться у родинних стосунках із підприємцем ( фізичною особою) - боржником, а саме: подружжя та їх діти, батьки, брати , сестри, онуки.

Таким чином, ОСОБА_4, з яким укладена спірна угода будучи батьком ОСОБА_5, відповідно до вимог Закону є заінтересованою особою стосовно боржника.

Що ж до обчислення визначеного річного строку, слід зазначити, що відлік цього річного строку (у зворотному порядку від ухвали про порушення справи про банкрутство) здійснюється не до дати укладення цієї угоди, а до визначеного цією угодою моменту відчуження майна боржника.

Оскільки ж факт передачі грошових коштів за спірною угодою не був встановлений з моменту її укладення 09.02.2011року, а в п. 3 угоди визначений обов'язок виплатити суму утримання до 03.04.2012 року включно, то суд першої інстанції із яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правомірного висновку, що цією угодою момент відчуження майна Боржника на користь заінтересованої особи (батька) визначений вказаною датою - 03.04.2012 року, тобто за вісім місяців до порушення ухвалою від 03.12.2012 року справи про банкрутство Підприємця. А тому висновки судів щодо наявності визначених нормами ч. 9 ст. 47 Закону про банкрутство підстав для визнання недійсною угоди про утримання батька (виплата аліментів) від 09.02.2011 року, укладеного Боржником є правомірними.

До того ж, виходячи з приписів ч. 1 ст. 25 та ч. 11 ст. 17 Закону про банкрутство законодавець визначив додаткову підставу для визнання недійсною угоди, укладеної з боржником: угода боржника, може бути визнана господарським судом відповідно до цивільного законодавства недійсною, якщо угода укладена боржником із заінтересованими особами і в результаті якої кредиторам завдані чи можуть бути завдані збитки.

Оскільки ж за приписами ч. 1 ст. 49 Закону про банкрутство вимоги по сплаті аліментів задовольняються у першу чергу, а визнані, як встановлено судами, ліквідатором Боржника на підставі спірної угоди, кредиторські вимоги ОСОБА_4 складають заборгованість з утримання батька Підприємця - ОСОБА_4 у зв'язку із укладенням цього договору, вказане надає цій особі перевагу на отримання коштів що увійшли до ліквідаційної маси Боржника або надійшли від реалізації майна Боржника переважно перед іншими кредиторами останнього.

У зв'язку із наведеним, рішення суду першої інстанції, підтримане судом другої інстанції, в оскаржуваній ухвалі про визнання недійсним договору про утримання батька (виплата аліментів) від 09.02.2011року року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, є таким, що відповідає і обставинам справи, і нормам законодавства.

Щодо визнання неправомірними дій арбітражного керуючого Колошина В.П. при проведенні ліквідаційної процедури у справі №34/5005/10374/2012 про банкрутство Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 та усунення арбітражного керуючого Колошина В.П. від виконання обов'язків ліквідатора у даній справі слід зазначити таке.

Як встановлено у оскаржуваних судових рішеннях, в процесі ліквідаційної процедури Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 на торгах, які відбулися 03.09.2013 року було реалізоване належне банкруту майно, а саме: п'ятикімнатна квартира № 92, загальною площею 124,3 кв.м., житловою площею 77,7 кв.м., що розташована на 17-18 поверхах житлового 18-ти поверхового будинку, літ.А за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Ювілейне, вул. 8 марта, 9б та двохкімнатна квартира АДРЕСА_3

Переможцем прилюдних торгів став ОСОБА_4 (батько Підприємця).

03.09.2013 року ОСОБА_4 звернувся до ліквідатора із заявою про зарахування боргу, в якій просить провести зарахування зустрічних вимог ОСОБА_4 перед Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 у рахунок сплати за об'єкт торгів на суму 897091,6 грн. ( без урахування раніше сплаченого гарантійного внеску).

Отже, в результаті реалізації майна боржника було задоволено частково вимоги кредитора першої черги - ОСОБА_4 в розмірі 992 324,00 грн. При цьому, інші кредитори в результаті реалізації майна банкрута будь-яких коштів не отримали.

В силу особливостей провадження у даній справі, за правилами ст. 47- 49 Закону про банкрутство, комітет кредиторів у даній справі не створювався, а відтак, право щодо усунення від виконання обов'язків ліквідатора належить господарському суду, що здійснює правосуддя у справах про банкрутство.

Отже, суд першої інстанції дійшовши до висновку про визнання незаконними дії арбітражного керуючого Колошина В.П. при проведенні ліквідаційної процедури щодо включення в реєстр кредиторських вимог ОСОБА_4 у сумі 1 450 000,0 грн. з подальшим частковим погашенням його вимог та усунувши арбітражного керуючого Колошина В.П. від виконання обов'язків ліквідатора фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 діяв з урахуванням своїх повноважень та у відповідності з обставинами справи.

Доводи касаційної скарги не спростовують законності і обґрунтованості ухвалених судових рішень.

Касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення, як це передбачено у ст. 1119 ГПК України.

Отже, перевіряючи на підставі встановлених фактичних обставин справи повноту з'ясування обставин та застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про відповідність оскаржуваної ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційної інстанції вимогам чинного законодавства та про відсутність підстав для їх зміни або скасування.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 41, 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 та ліквідатора фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 арбітражного керуючого Колошина Вадима Петровича залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.08.2014 року та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2014 року у справі №34/5005/10374/2012 залишити без змін.

Головуючий П.К. Міщенко

Судді Л.Й. Катеринчук

С.В. Куровський