ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

09 жовтня 2014 року Справа № Б8/180-10

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Міщенка П.К.,

суддів:Катеринчук Л.Й., Куровського С.В.

розглянувши касаційну скаргу на ухвалу та на постанову ОСОБА_4 Господарського суду Київської області від 23.11.2014 року Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2014 року

у справі№ Б8/180-10

господарського суду за заявоюКиївської області ОСОБА_5

до Приватного акціонерного товариства "Білицький завод "Теплозвукоізоляція"

провизнання банкрутом

За участю представників сторін: ФОП ОСОБА_6 - ОСОБА_7; арбітражного керуючого ОСОБА_4 - ОСОБА_8; ПП "Сітал Гласс" - Матюшиної О.В.; ПАТ АК "Київводоканал" - Андрієвська О.В.; ОСОБА_5; керуючого санацією Лахненка Є.М.

В С Т А Н О В И В:

У провадженні господарського суду Київської області перебуває справа №Б8/180-10 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Білицький завод "Теплозвукоізоляція".

Ухвалою попереднього засідання господарського суду Київської області від 23.11.2011 року затверджено реєстр вимог кредиторів ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" та визнано вимоги, зокрема, громадянина ОСОБА_5 в сумі: 1 380 831,30 грн. - четверта черга (без врахування грошових вимог ініціюючого кредитора, визнаних ухвалою господарського суду Київської області від 22.02.2011 року у цій справі безспірними в сумі 446 220,40 грн., з яких: 412 100,00 грн. боргу за договором поворотної фінансової допомоги, 3% річних за порушення виконання умов договору у сумі 6 015,00 грн., індексація у зв'язку з інфляцією у сумі 26 374,40 грн., 1 700,00 грн. витрат зі сплати судового збору, 30,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи), 250 000,00 грн. - шоста черга, в іншій частині вимоги - відхилено; стягнуто з боржника на користь ОСОБА_5 446,00 грн. судових витрат, - перша черга задоволення вимог кредиторів.

Не погодившись з вказаною ухвалою, ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду Київської області від 23.11.2011 року у справі № Б8/180-10, в частині визнання кредиторських вимог ОСОБА_13 у сумі 902 788,07 грн.

11.02.2014 року до Київського апеляційного господарського суду представником керуючого санацією ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" подано доповнення до апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Київської області від 23.11.2011 року у даній справі, з проханням скасувати ухвалу та направити матеріали справи №Б8/180-10 про банкрутство ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" до господарського суду Київської області на новий розгляд. В доповненні скаржником зазначено, що судом порушено норми процесуального права, а саме оскаржувану ухвалу прийнято місцевим господарського судом за відсутності представника боржника, який не був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2014 року відмовлено у прийнятті заяви керуючого санацією ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" арбітражного керуючого Агафонова О.Ю. про відмову від апеляційної скарги.

Апеляційну скаргу ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" задоволено.

Ухвалу господарського суду Київської області від 23.11.2011 року у справі №Б8/180-10 скасовано, справу передано до господарського суду Київської області на розгляд.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.06.2014 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2014 року у справі №Б8/180-10 скасовано.

Справу №Б8/180-10 направлено на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2014 року апеляційну скаргу ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Київської області від 23.11.2011 року у справі № Б8/180-10 - без змін.

Не погодившись із ухвалою господарського суду Київської області від 23.11.2011 року та з постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2014 року, до суду касаційної інстанції зі скаргою від 15.08.2014 року вих.№01-09/86 звернувся ОСОБА_4, з проханням скасувати наведені судові акти та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.09.2014 року у справі №Б8/180-10 касаційну скаргу ОСОБА_4 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 02.10.2014 року.

Заслухавши присутніх у судовому засіданні представників сторін, з'ясувавши наявність у заявника касаційної скарги права для оскарження наведених судових рішень попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що провадження за касаційною скаргою належить припинити з наступних підстав.

Особа, що подала касаційну скаргу, обґрунтовує наявність права на оскарження постанови Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2014 року та ухвали господарського суду Київської області від 23.11.2011 року про затвердження реєстру вимог кредиторів у справі №Б8/180-10 тим, що вважає себе кредитором ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція", на підставі поданої до господарського суду Київської області заяви від 17.06.2014 року №01-09/79 про визнання поточних грошових вимог у сумі 68 924,65 грн.(витрати арбітражного керуючого ОСОБА_4 та винагорода керуючого санацією за період з 19.08.2013 року до 19.05.2014 року).

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст.14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Таким чином, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, у відповідності до вказаного Закону, ставиться в залежність від положень процесуального закону.

ГПК України містить імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити прийняті господарським судом рішення в апеляційному чи касаційному порядку.

Відповідно до приписів ст. 107 ГПК України, сторони, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, але щодо яких суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на:

1) рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду;

2) ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду.

Відповідно до ст.4 1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

В силу особливостей справи про банкрутство, коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

Згідно ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що сторонами у справі про банкрутство - кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут); учасниками провадження у справі про банкрутство - сторони, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

Таким чином, учасниками справи про банкрутство можуть бути особи, якщо вони матимуть процесуальний статус учасника провадження у справі про банкрутство.

Водночас, слід відзначити, що судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

При цьому, рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в п. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

У даному випадку, арбітражний керуючий ОСОБА_4, не є стороною або учасником провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція", з огляду на наступне.

19.08.2013 року через відділ діловодства господарського суду Київської області арбітражним керуючим ОСОБА_4 подано клопотання № 1/16 від 16.08.2013 року про участь у даній справі про банкрутство у якості керуючого санацією ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція".

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.08.2013 року у справі №Б8/180-10, зокрема, задоволено клопотання арбітражного керуючого ОСОБА_4 та призначено останнього керуючим санацією боржника.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2014 року у справі №Б8/180-10, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 26.06.2014 року, наведену ухвалу суду першої інстанції скасовано, в частині, зокрема, призначення керуючим санацією ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" арбітражного керуючого ОСОБА_4.

Свої повноваження керуючого санацією Приватного акціонерного товариства "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" ОСОБА_4 здійснював в період з 19.08.2013 року по 19.03.2014 року, отже, з 19.03.2014 року останній перестав бути учасником провадження у даній справі про банкрутство, як керуючий санацією боржника.

Як уже зазначено вище, за визначенням ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", кредитор - це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне відзначити, що у касаційній скарзі заявник вказує, що є поточним кредитором ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція", а тому, на його думку, оскаржувані ухвала суду першої інстанції про затвердження реєстру вимог кредиторів та постанова про перегляд цієї ухвали стосується його прав та обов'язків.

У ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

У ч. 1 ст. ст.23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зокрема визначено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури вимоги за зобов'язаннями боржника визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Враховуючи викладене, з моменту відкриття ліквідаційної процедури, поточні кредитори зобов'язані заявити кредиторські вимоги ліквідатору та до господарського суду протягом ліквідаційної процедури, вимоги, щодо яких не заявлено заперечень та вимоги, визнані судом включаються до реєстру вимог кредиторів.

Отже, можливість заявлення поточних кредиторських вимог у процедурі банкрутства та включення їх до реєстру вимог кредиторів банкрута, виходячи з вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", виникає у кредитора лише з моменту відкриття ліквідаційної процедури.

На момент прийняття місцевим господарським судом ухвали попереднього засідання господарського суду Київської області від 23.11.2011 року, якою затверджено реєстр вимог кредиторів ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція", провадження у справі перебувало на стадії розпорядження майном.

На момент винесення постанови Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2014 року, якою переглянуто у апеляційному порядку наведену ухвалу, та на даний час, провадження у справі №Б8/180-10 перебуває на стадії здійснення процедури санації.

ОСОБА_4 на даний час не набув статусу сторони, тобто, кредитора у справі №Б8/180-10, оскільки постанова щодо визнання ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" банкрутом та відкриття відносно боржника ліквідаційної процедури у справі №Б8/180-10 не виносилась та строк для звернення із поточними грошовими вимогами, у даному випадку, ще не настав.

При цьому, зі змісту касаційної скарги ОСОБА_4 не вбачається, що оскаржуваними судовими рішеннями порушені права цієї особи, а також те, що ці судові акти стосуються її прав і обов'язків. Таких обставин не вбачається і із судових актів, а наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до необхідності повторно розглянути справу.

На підставі викладеного, суд не приймає доводи скаржника про неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, оскільки оскаржувані ухвала та постанова не стосуються прав та обов'язків ОСОБА_4, а тому і не можуть бути ним оскаржені.

З метою правильного та однакового застосування законодавства про банкрутство, Пленум Верховного Суду України у п. 12 Постанови "Про судову практику в справах про банкрутство" № 15 від 18.12.2009 року роз'яснив господарським судам, що юридичні та фізичні особи, акціонери, учасники господарських товариств, що не мають статусу сторони чи учасника у справі про банкрутство, не мають права на оскарження судових рішень у справі про банкрутство, а помилково порушене апеляційне і касаційне провадження підлягають припиненню в порядку, передбаченому ст. 80 ГПК України на підставі ст. ст. 91 та 107 ГПК України як такі, що не підлягають вирішенню в господарських судах. В інших випадках такі скарги повертаються без розгляду. Це стосується і скарг зазначених осіб на такі ухвали.

У зв'язку з наведеним касаційне провадження підлягає припиненню на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України оскільки касаційна скарга, з урахуванням приписів ст.107 ГПК України, помилково прийнята до касаційного провадження.

Керуючись статтями 80, 107, 1115 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

У Х В А Л И В:

Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2014 року та на ухвалу господарського суду Київської області від 23.11.2014 року, припинити.

Головуючий П.К. Міщенко

Судді Л.Й. Катеринчук

С.В. Куровський