СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
|
18 січня 2007 року |
Справа № 2-11/13374-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Фенько Т.П.,
суддів Дугаренко О.В.,
Щепанської О.А.,
секретар судового засідання Казанова О.В.
за участю представників сторін:
позивача: Кулак К.В.,дов.№ 20/10-0 від 28.07.2006
відповідача: ОСОБА_1, дов.№НОМЕР_1
розглянувши апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Цикуренко А.С.) від 31.10.2006 у справі №2-11/13374-2006
за позовом Державної податкової інспекції у місті Феодосії в Автономній Республіці Крим (вул. Кримська, 82-в, місто Феодосія,98100)
до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, м. Феодосія,98179)
про стягнення 2468,40 грн.
ВСТАНОВИВ:
Державна податкова інспекція у місті Феодосії в Автономної Республіці Крим звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим с позовною заявою до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 про стягнення суми фінансових санкцій у розмірі 2468,40 грн. за рахунок коштів з перерахуванням в державний бюджет.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 31.10.2006 у справі № 2-11/13374-2006 (суддя А.С. Цикуренко), позов задоволено.
При прийнятті рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем порушені вимоги п. 13 статті 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування й послуг”, що виразилося в невідповідності суми наявних грошових коштів на місці проведення розрахунків загальній сумі грошових коштів, вказаних у денному звіті реєстраторів розрахункових операцій на суму 493,68 грн., про що складений акт № НОМЕР_2.
На підставі даного акту Державна податкова інспекція міста Сімферополя було винесено рішення про застосування фінансових санкцій № НОМЕР_3 у сумі 2468,40 грн.
Відповідальність за дані порушення передбачена статтею 22 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування й послуг” - у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.
Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 оскаржує рішення суду першої інстанції у зв'язку з порушенням судом норм матеріального права.
Так, на думку суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, стаття 1 Господарського процесуального кодексу України, на підставі якої заявлено позов передбачає можливість звернення податкових органів із позовами до суду лише у випадках, передбачених законодавчими актами України, проте законодавством України не регламентовано порядок стягнення штрафних санкцій податковими органами.
Таким чином, відповідач просить рішення суду першої інстанції скасувати, а у позові відмовити.
Доводи відповідача також мотивовані іншими підставами викладеними у апеляційній скарзі.
Відповідно до пункту 6 розділу VII Прикінцевих та Перехідних Положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, колегія вважає необхідним розгляд апеляційної скарги суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 продовжити за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Розпорядженням Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.01.2007 склад судової колегії змінено, головуючого суддю Голика В.С. замінено на суддю Фенько Т.П. Призначено головуючим суддею Фенько Т.П.
Розпорядженням Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.01.2007 склад судової колегії змінено, суддю Градову О.Г. замінено на суддю Щепанську О.А.
Розглянувши справу у порядку, передбаченому статтею 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, податковим органом до приватного підприємця застосовані штрафні санкції на суму 2468,40 грн. за порушення Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
При прийнятті рішення, суд першої інстанції безпідставно послався на п. п. 5.2.1 статті 5 Закону України №2181 від 21.12.2000 „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, оскільки згідно преамбули до цього Закону, цей Закон є спеціальним Законом з питань оподаткування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій з податків і зборів (обов'язкових платежів), у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, куди штрафні санкції за порушення не податкового законодавства не віднесені.
Відповідно до п. 3 статті 217 Господарського кодексу України, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.
Одним із видів адміністративно-господарських санкцій є адміністративно -господарський штраф (п. 1 статті 239 Господарського кодексу України).
Адміністративно-господарський штраф -це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності (п. 1 статті 241 Господарського кодексу України).
Строки застосування адміністративно-господарських санкцій до суб'єктів господарювання встановлюються Господарським кодексом України (п. 2 статті 223 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 250 Господарського кодексу України адміністративно -господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених Законом.
Закон України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" такі випадки не передбачаєть.
Як вбачається із матеріалів справи, порушення відповідачем правил господарювання, податковим органом виявилось 13.08.2003 (згідно актом перевірки), проте позов про стягнення штрафних санкцій заявлено лише 10.08.2006, тобто з перебігом строку, передбаченого статтею 250 Господарського кодексу України.
Перебіг строку застосування (стягнення) адміністративно-господарського штрафу є підставою для відмови позивачу у позові.
При прийнятті рішення, судом першої інстанції не прийнято до уваги вимоги вищеназваних норм Господарського кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись п. 3 частини 1 статті 198, п. 4 статті 202, п. 2 статті 205, статтею 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 задовольнити.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 31.10.2006 у справі №2-11/13374-2006 скасувати
3. У позові Державної податкової інспекції у місті Феодосії в Автономній Республіці Крим відмовити.
Постанова суду набирає чинності із дня оголошення та може бути оскаржена протягом місяця безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Т.П. Фенько
Судді О.В. Дугаренко
О.А. Щепанська