Р І Ш Е Н НЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за  апеляційною скаргою ОСОБА_1  на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 листопада 2008 року у справі за позовом  ОСОБА_2  до  ОСОБА_1  про поділ майна подружжя,

                                                  В С Т А Н О В И В:

             У квітні 2007 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до  ОСОБА_1 про поділ майна подружжя і просила виділити їй Ѕ частину квартири АДРЕСА_1, капітальний гараж в гаражному кооперативі „Чернігівавтотехобслуговування”, холодильник „Індезіт”, телевізор „Самсунг”, пральну машину „Занусі”, кухонний гарнітур, а відповідачу -  іншу Ѕ частину спірної квартири, автомобіль „Форд сієра”, кондиціонер, комп'ютер, стінку-гірку та спальний гарнітур.

              Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 листопада виділено ОСОБА_2  та ОСОБА_1 по Ѕ частині квартири АДРЕСА_1. Реально виділено ОСОБА_2 кімнату 4-111.8 кв.м., шафу 2-0.3 кв.м., шафу 3-0.4 кв.м., балкон 1-0.6 кв.м., а ОСОБА_1 кімнату 9-15.8 кв.м.. Коридори, кухню, ванну  та туалетні кімнати залишено в спільному користуванні. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 6 009 грн. грошової компенсації за отримання надлишку при реальному розподілі  спірної квартири. ОСОБА_2 виділено холодильник „Індезіт” вартістю 600 грн., телевізор „Самсунг” вартістю 200 грн., пральну машину  „Занусі” вартістю 700 грн. та кухонний гарнітур вартістю 200 грн.. ОСОБА_1 виділено автомобіль „Форд сієра” номерний знак НОМЕР_1 вартістю 20 000 грн., гараж №56 в гаражному кооперативі „Чернігівавтотехобслуговування” по проспекту Мира, 231 м. Чернігова вартістю 68 894 грн., кондиціонер вартістю 1200 грн., комп'ютер вартістю 4500 грн., стінку-гірку вартістю 2000 грн., спальний гарнітур вартістю 1000 грн.. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію у розмірі 47 947 грн. за отримання надлишку при розподілі  майна окрім квартири.

             В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду в частині поділу квартири АДРЕСА_1 та стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 6 009 грн. грошової компенсації за отримання надлишку  при реальному розподілі  спірної квартири.

              Незаконність рішення суду в оскаржуваній частині апелянт обґрунтовує порушенням судом норм матеріального права  та процесуального права, оскільки висновки суду не грунтуються на матеріалах справи і не відповідають вимогам закону. При розгляді справи суд  не врахував  роз'яснень, викладених в п. 23  постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ  про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання  його недійсним та поділ спільного майна подружжя”  щодо необхідності встановлення обсягу спільного майна подружжя на час припинення спільного ведення господарства, з'ясування джерела і часу  його придбання. Суд не дав оцінки наявним в матеріалах справи доказам, згідно яких квартиру фактично придбано за кошти батька апелянта - ОСОБА_3, за бажанням якого договір було укладено від імені апелянта.

            Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до слідуючого висновку.

            Рішення суду в частині вирішення спору щодо розподілу гаража, а також автомобіля та іншого рухомого майна  сторонами не оскаржується.

            По справі  встановлено, що спірна квартира придбана сторонами під час шлюбу.

            Ухвалюючи рішення про поділ квартири  АДРЕСА_1 між сторонами, суд першої інстанції виходив з того, що квартира придбана сторонами під час подружнього життя, належні докази її купівлі за кошти батьків відповідача відсутні, а тому,  посилаючись на положення  ст.ст. 60 та 70 СК України, суд першої інстанції виділив ОСОБА_2 та  ОСОБА_1 по Ѕ частині квартири, при цьому поділивши її реально та стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 6 009 грн. грошової компенсації за отримання надлишку при реальному розподілі квартири.

          Проте, суд апеляційної інстанції не може погодитись з  висновком суду щодо наявності правових підстав для  розподілу квартири та у частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 6 009 грн. грошової компенсації за отримання надлишку при реальному розподілі квартири, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч.1 ст.60, ст.70 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності  і їх частки визнаються рівними  лише у разі поділу майна, що є об'єктом права  спільної сумісної власності подружжя.

Згідно роз'яснень, викладених у п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності” від 22 грудня 1995 року №20, квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватись як окремі кварти або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщенням квартири, якщо про це заявлено позов.

Хоча у висновку експерта від 13.12.2007 року і зазначено про можливість реального розподілу квартири, але як вбачається з висновку,  спірна квартира не може бути  реально поділена між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, оскільки неможливо обладнати самостійні виходи,  значна  частина квартири залишається в спільному користуванні, а за таких обставин можливе лише визначення порядку користування квартирою.

З врахуванням викладеного,  апеляційний суд не погоджується з висновком експерта  про можливість   реального розподілу квартири, оскільки за відсутності можливості обладнання окремих виходів ним фактично визначено порядок користування нею.

Оскільки відсутні правові підстави для реального розподілу квартири,  то виходячи з роз'яснень, викладених в п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 року з наступними змінами „Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок” відсутні правові підстави для присудження грошової компенсації  учаснику спільної власності.

За викладених обставин, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду в частині розподілу квартири та стягнення грошової компенсації за переотриману частку в квартирі  скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині про відмову в задоволенні позову.

Оскільки, позивачкою  не заявлялася вимога про визначення порядку користування квартирою,  як і не заявлялася вимога про   визначення частки  в спільній сумісній власності та визнання права власності на частину  спірної квартири,  а тому, виходячи зі змісту ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд  не вправі вирішити питання визначення порядку користування спірною квартирою, визначення частки та визнання  право власності на частку  за відсутності такої вимоги.

             Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309  пунктів 3 і 4,  314, 316, 317, 319  ЦПК України, суд  -

В И Р І Ш И В:

           Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

           Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова   від 17 листопада 2008 року  в частині розподілу квартири АДРЕСА_1 та в частині стягнення з ОСОБА_1   на користь ОСОБА_2 6 009 грн. грошової компенсації за отримання надлишку при реальному розподілі спірної  квартири  скасувати і в задоволенні позову в цій частині  ОСОБА_2 відмовити.

            В іншій оспорюваній  частині рішення суду залишити без змін.

            Рішення   набирає законної сили  з моменту його проголошення  і може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців після проголошення.

Головуючий                                      Судді: