КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2014 р. Справа№ 910/16158/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Гаврилюка О.М.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання Куценко К.Л.

за участю представників:

від заявника: Савченко Б.Г. - представник за дов. № 329/11.5.2 від 24.06.14;

Оніщук В.М. - представник за дов. № 177/11.5.2 від 18.04.2014;

від відповідача 1: Куренний С.В. - представник за дов. № 1064/19 від 18.08.14;

від відповідача 2: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.08.2014

у справі № 910/16158/14 (суддя: Марченко О.В.)

за заявою Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" про вжиття заходів до забезпечення позову

за позовом Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь",

Товариства з обмеженою відповідальністю "Авентіна"

про стягнення 313967005,28 грн.

В судовому засіданні 02.10.2014 оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" (далі - ПАТ "ВТБ Банк", позивач, заявник) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь" (далі - ТОВ "Електросталь", відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Авентіна" (далі - ТОВ "Авентіна", відповідач 2) про стягнення 26714 237,07 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 28.07.2014 о 9:00 (1 долар США = 11,752797 грн.) становить 313967005,28 грн.

Разом з позовом заявником була подана заява про вжиття заходів до забезпечення позову, в якій сторона просила:

- накласти арешт на грошові кошти, що належать ТОВ "Електросталь" та обліковуються на рахунках останнього, у межах ціни позову (313 967 005, 28 грн.);

- заборонити учасникам ТОВ "Електросталь" приймати на загальних зборах рішення щодо реорганізації/ліквідації ТОВ "Електросталь";

- заборонити державному реєстратору Реєстраційної служби Мар`їнського районного управління юстиції Донецької області та іншим посадовим особам управління з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вносити будь-які зміни до реєстраційної справи ТОВ "Електросталь", до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо реорганізації/ліквідації названого відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2014 (з врахуванням ухвали про виправлення описки від 26.08.2014) заяву ПАТ "ВТБ Банк" задоволено частково. До вирішення спору по суті вжито заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ "Електросталь" у сумі 313967005,28 грн., що знаходяться на будь-якому рахунку названого товариства, виявленому державним виконавцем під час виконання даної ухвали (зокрема, на рахунках: "№ 26004002017235 АТ "ДЕЛЬТА БАНК" МФО 380236; № 26003010112157 ПАТ "ВТБ БАНК" МФО 321767; № 26007962494547 ПАТ "ПУМБ" МФО 334851; № 26002164309211 ФІЛІЯ ПАТ "КРЕДИТПРОМБАНК", м. Донецьк, МФО 335593; № 26004387323900 АТ "УКРСИББАНК" МФО 351005; № 26156002017235 АТ "ДЕЛЬТА БАНК" МФО 380236; № 26003193100058 ПАТ "УКРІНКБАНК" МФО 300142; № 260084389601 ПАТ "МІСЬКИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК" МФО 339339); заборонено державному реєстратору Реєстраційної служби Мар`їнського районного управління юстиції Донецької області вносити зміни до реєстраційної справи ТОВ "Електросталь" та до ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо реорганізації/ліквідації названої юридичної особи. У задоволенні решти вимог заяви - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, ТОВ "Електросталь" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену ухвалу та повністю відмовити у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала була прийнята судом першої інстанції з порушенням норм процесуального та матеріального права, зокрема, без належного обґрунтування в частині накладення арешту на грошові кошти відповідача 1, а також при безпосередньому неприпустимому втручанні в господарську діяльність ТОВ "Електросталь".

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2014 прийнято апеляційну скаргу відповідача 1 до провадження та призначено до розгляду на 22.09.2014.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2014 у зв'язку з перебуванням судді Федорчука Р.В. у відпустці, змінено склад судової колегії головуючий суддя - Коротун О.М., судді - Гаврилюк О.М., Сулім В.В., яка прийняла справу до свого провадження та ухвалили дану постанову.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2014 розгляд справи було відкладено на 02.10.2014.

23.09.2014 до Київського апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на вищезазначену ухвалу. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2014 в прийнятті апеляційної скарга ПАТ "Дельта Банк" по даній справі було відмовлено.

В судове засідання 02.10.2014 представник відповідача 2 не з'явився, разом з цим, в матеріалах справи наявне клопотання від 18.09.2014 про розгляд справи за відсутності представника цієї сторони, яке задоволено судом апеляційної інстанції.

У судовому засіданні 02.10.2014 представники заявника заперечували проти доводів апеляційної скарги, зазначили, що вважають ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою, просили залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Окремо зазначили, що Господарський суд міста Києва прийняв рішення у даній справі, яким задовольнив позовні вимоги повністю, що, на їхню думку є додатковою підставою продовження застосування забезпечення позову до повного виконання відповідачем рішення по справі.

Представник відповідача 1 у судовому засіданні 02.10.2014 підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, ухвалу суду першої інстанції - скасувати. Зазначив, що прийняте місцевим господарським судом рішення не вступило в закону силу та не є предметом даного апеляційного провадження. Крім того зауважив, що забезпечення позову таким способом, як накладення арешту на грошові кошти відповідача 1, суттєво впливає на господарську діяльність останнього.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, оглянувши оригінали документів, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні учасників апеляційного провадження, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як випливає зі змісту позовної заяви, предметом спору у даній справі є солідарне стягнення з відповідачів (з ТОВ "Електросталь", як з боржника за кредитним договором, а з ТОВ "Авентіна", як з поручителя) заборгованості за неналежне виконання боржником грошових зобов'язань за кредитним договором №70 від 23.12.2010 (далі - кредитний договір).

Як вбачається із заяви про вжиття заходів забезпечення позову, позивач, зокрема, просив накласти арешт на грошові кошти відповідача 1 з огляду на реальну можливість стягнення з нього (як з боржника) заборгованості, що, на думку позивача, може ускладнити виконання рішення у майбутньому.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову в частині накладення арешту, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття таких заходів, як накладення арешту на грошові кошти відповідача 1, може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення позову, а також зазначив, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача 1 у сумі 313967005,28 грн. є адекватним та співвідноситься з предметом і ціною позову.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, відповідач 1, зокрема, зазначив про те, що посилання заявника на потенційну можливість ухилення боржника від виконання судового рішення, не є достатньою підставою для накладання арешту. Разом з цим, зауважив про наявність окремих договорів застав, іпотеки та поруки, якими забезпечується виконання відповідачем 1 зобов'язань за кредитним договором, а відтак про безпідставність тверджень позивача.

З приводу наведених доводів апелянта, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Інститут забезпечення позову в господарському процесі є засобом, що гарантує виконання майбутнього рішення суду. Тобто, забезпечення позову полягає у вжитті заходів, за допомоги яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову (аналогічна позиці викладена в абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» від 26.12.2011р. № 16).

За змістом ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення (аналогічна позиці викладена в п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» від 26.12.2011р. № 16).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

В п. 7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» від 26.12.2011р. № 16 визначено, що у позовному провадженні піддані арешту кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат.

Так, в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції обмежив розмір накладеного арешту лише ціною позову, навіть без врахування судових витрат. Таким чином, накладення судом першої інстанції арешту саме на суму 313967005,28 грн. не суперечить чинному законодавству, оскільки в даному випадку зазначена сума обмежується ціною позову.

Накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але господарський суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Тобто, в ухвалі про задоволення заяви про забезпечення позову повинно бути вирішено питання, що пов'язано з розглядом справи і виконанням можливого рішення за результатами її розгляду.

Так, задовольняючи клопотання позивача, суд першої інстанції обмежив розмір суми (313967005,28 грн.), виходячи з ціни позову, що пов'язано з розглядом даної справи і, виходячи з припущення, що грошові кошти в такій значній сумі можуть зникнути на момент виконання рішення за результатами розгляду справи.

Крім того, задовольняючи клопотання позивача та накладаючи арешт на кошти відповідача 1 (в межах ціни позову), місцевий господарський суд виходив з пов'язаності предмету спору з заходами забезпечення позову, можливості утруднення або унеможливлення виконання рішення, а також з огляду на те, що прострочення виконання зобов'язання відповідачем 1, є тривалим, а сума заборгованості - значною.

В цій частині суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду та відзначає, що частково апелянт погоджується з позовними вимогами позивача (про що вказано в апеляційній скарзі). При цьому, слід зауважити про безпідставність доводів відповідача 1 щодо твердження про нетривалість строку прострочення виконання зобов'язань, оскільки є очевидним, що кожен день невиконання стороною договірних зобов'язань в частині повернення кредитних коштів, з відповідною сплатою відсотків за користування ними (при сумі договору у 30000000,00 доларів США) завдає суттєвих збитків кредитору, що також підтверджується ціною позову у даній справі.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції не приймає, як підставу для скасування оскаржуваної ухвали, доводи апелянта про те, що виконання зобов'язання за кредитним договором забезпечується договорами застави та іпотеки, оскільки предметом спору у даній справі є саме солідарне стягнення грошових коштів (заборгованості за кредитним договором), а не звернення стягнення на заставне майно.

В свою чергу, доводи апелянта про те, що обрані заходи до забезпечення позову можуть мати наслідком припинення господарської діяльності відповідача не приймаються до уваги як необґрунтовані, а також через те, що даний факт не має доказового підтвердження в порядку ст.ст. 32-34 ГПК України.

Крім того, приймаючи до уваги, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення позовних вимог позивача, Київський апеляційний господарський суд звертає увагу скаржника на те, що при наданні ним доказів відсутності (або погашення) заборгованості перед позивачем, господарський суд вправі скасувати вжиті заходи до забезпечення позову в порядку ст. 68 ГПК України. А тому, доводи апелянта щодо тривалості періоду неможливості розпорядження власними коштами відхиляються судовою колегією, оскільки такі обставини напряму залежить від суб'єктивної поведінки (дій) відповідача 1.

Крім того, рішення по даній справі, на яке посилалися в судовому засіданні представники обох сторін, не досліджуються судом апеляційної інстанції, враховуючи межі апеляційного перегляду, встановлені ст. 101 ГПК України та беручи до уваги, що предметом оскарження в даному провадженні є саме вищезазначена ухвала.

Відмовляючи в задоволені заяви позивача в частині застосування заходів до забезпечення позову шляхом заборони учасникам приймати на загальних зборах рішення щодо реорганізації/ліквідації ТОВ "Електросталь", суд першої інстанції дійшов висновку про неможливість втрутитися в діяльність юридичної особи такими діями, що прямо заборонено законом.

В цій частині суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, враховуючи наступне.

Так, в заяві позивач стверджував про те, що з бюлетеня державної реєстрації від 07.07.2014 йому стало відомо про те, що учасниками ТОВ "Електросталь" прийнято рішення про виділ, хоча Банком письмова згода на це не надавалася, а тому останній просить суд заборонити учасникам приймати на загальних зборах рішення щодо реорганізації/ліквідації ТОВ "Електросталь".

В свою чергу, у пункті 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" зазначено, що, виносячи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти.

Такі правила повинні застосовуватись і до інших осіб, яким на підставі статті 67 ГПК забороняється вчинення дій щодо предмета спору.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні заяви в частині заборони учасникам відповідача 1 приймати на загальних зборах рішення щодо реорганізації/ліквідації ТОВ "Електросталь", оскільки така заборона в даному випадку є неправомірною та не відповідає вимогам законодавства.

Разом з цим, вимога про заборону державному реєстратору вносити певні зміни до реєстраційної справи і Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців була правомірно та обґрунтовано задоволена судом першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" встановлено, що:

державний реєстратор - посадова особа центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, яка відповідно до цього Закону від імені держави здійснює державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;

Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - це автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; державний реєстратор - посадова особа центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, яка відповідно до цього Закону від імені держави здійснює державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

За приписом частини першої статті 6 названого Закону державний реєстратор, зокрема, проводить державну реєстрацію припинення юридичних осіб.

Відповідно до частини п'ятої статті 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" єдиний державний реєстр створюється і ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, який є його розпорядником. Адміністратором Єдиного державного реєстру є державне підприємство, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Таким чином, взявши до увагу той факт, що державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу - ТОВ "Електросталь", які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців чинним законодавством України віднесено до повноважень державного реєстратора Реєстраційної служби Мар'їнського районного управління юстиції Донецької області, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність задоволення клопотання в частині заборони державному реєстратору вносити зміни до реєстраційної справи і до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців стосовно реорганізації/ліквідації ТОВ "Електросталь", оскільки невжиття такого заходу може спричинити заміну сторони у справі (у разі реорганізації), що призведе до затягування судового процесу, або ж до припинення провадження у справі в певній частині (у разі ліквідації відповідача без правонаступництва).

Крім того, загальновідомим є той факт, що на момент прийняття спірної ухвали в суді першої інстанції (а також на цей час), на сході України, зокрема, в Донецькій області триває антитерористична операція. В свою чергу, місцезнаходженням ТОВ "Електросталь" є Донецька область, Маріїнський район, місто Курахове. Суд апеляційної інстанції зазначає, що факт місцезнаходження відповідача 1 у зоні проведення антитерористичної операції окремо свідчить про можливість виникнення додаткової нестабільності договірних відносин між кредитором та боржником, та, як наслідок, ускладнити обоюдний контроль сторін за виконанням договірних обов'язків.

Суд апеляційної інстанції приймає доводи апелянта про те, виділ є окремим видом переходу певної кількості майна, прав та обов'язків від однієї юридичної особи до іншої, який відбувається у встановленому законом порядку (про що, зокрема, зазначено в ст. 109 ЦК України), однак даний факт жодним чином не спростовує висновків суду першої інстанції, зважаючи на вищевикладене.

Інші доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду ухвали в суді апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних доказів на спростування висновків суду першої інстанції, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції по даній справі в розумінні ст. 104 ГПК України.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 66-67, 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.08.2014 у справі № 910/16158/14 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.08.2014 у справі № 910/16158/14 залишити без змін.

3. Матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 08.08.2014 у справі № 910/16158/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Повний текст складено 06.10.2014р.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді О.М. Гаврилюк

В.В. Сулім