Справа №22-ц-1199/2008 р.                                                                 Головуючий:  1 інстанції

                                                                                                                       Шульга Н.В

Категорія: стягнення   боргу                                                                 Доповідач:   Трішкова І.Ю.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

05 березня 2008 року                                                                                      м.  Харків

Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі: Головуючого - Бездітко В.М. ,  суддів     -        Трішкової І.Ю.,  Борової С. А.,  при секретарі - Гребенщиковій Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника Кредитної спілки "Харківська Каса Взаємодопомоги" ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м.  Харкова від 06 грудня 2007 року по заяві представника Кредитної спілки "Харківська Каса Взаємодопомоги" до ОСОБА_2,  ОСОБА_3,  ОСОБА_4 про видачу судового наказу,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2007 року представник Кредитної спілки "Харківська Каса Взаємодопомоги" звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2,  ОСОБА_2,  ОСОБА_4 за кредитним договором №1661 від 28.08.2006 р. борг разом із процентами у сумі 5091 грн.72 коп. та судові витрати в розмірі 40 грн.50 коп.. а всього 5132 грн.22 коп.

При цьому заявник зазначав,  що на підставі договору від 28.08.2006 р. ОСОБА_2 отримала в Кредитній спілці кредит у розмірі 3000 грн. Забезпеченням погашення боргу була порука ОСОБА_2 та ОСОБА_4

Але ОСОБА_2 своїх договірних зобов'язань не виконує,  в зв'язку із чим утворилася кредитна заборгованість.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.12. 2007 року в прийнятті вищевказаної заяви відмовлено в зв'язку з тим,  що із заяви та доданих до неї документів вбачається спір про право.

В апеляційній скарзі представник Кредитної спілки "Харківська Каса Взаємодопомоги" просить скасувати наведену вище ухвалу районного суду,  як необґрунтовану,  та передати питання про прийн­яття його заяви про видачу судового наказу на розгляд по суті до суду першої інстанції.

В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на те,  що суд першої інстанції,  відмовляючи йому в прийнятті заяви,  порушив норми матеріального й процесуального права,  оскільки ця його за­ява ґрунтується на письмовому правочині,  який є підставою для стягнення з боржника заборгованос­ті.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до вимог  ст.  303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги,  судова колегія не знаходить підстав для її за­доволення.

Згідно  ст.  95 ЦПК України,  судовий наказ є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи,  якій належить право такої ви­моги.

При цьому судовий наказ може ґрунтуватися лише на вимогах,  які є безспірними,  тобто такими,  що не потребують перевірки їх обґрунтованості та з'ясування суттєвих обставин,  які стосуються пра­вовідносин сторін.

Підстави для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу передбачені  ст.  100 Цивіль­ного процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 вказаної статті ЦПК України суддя відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу,  якщо заявлена вимога,  за якою не може бути видано судовий наказ,  чи з заяви і по­даних документів вбачається спір про право.

Як свідчать матеріали справи,  Кредитна спілка Харківська Каса Взаємодопомоги"звернулась до суду з вимогою про стягнення з ОСОБА_2,  ОСОБА_2,  ОСОБА_4 шляхом видання судового наказу кредитної заборгованості з відповідними процентами,  надавши при цьому докази на

2

підтвердження укладеного між сторонами кредитного договору та виконаний представником заявни­ка розрахунок суми,  яка на його думку,  підлягає стягненню з боржників.

При цьому,  як вбачається з матеріалів,  що стосуються кредитного договору,  термін дії цього до­говору на час подання заяви ще не сплив,  боржники з наданим заявником розрахунком кредитної заборгованості не ознайомлені,  вказаний розрахунок з ними не узгоджувався й будь-якого свого осо­бистого ставлення до цього розрахунку боржниками не виказувалося.

За таких обставин судова колегія вважає,  що суддя районного суду обгрунтовано відмовив заяв­никові в прийнятті його заяви про видачу судового наказу,  оскільки в даному випадку вимога заявни­ка про стягнення з боржників грошових коштів,  в тому числі й заборгованості по процентам за корис­тування кредитом,  хоча й ґрунтується на правочині,  вчиненому в письмовій формі,  однак не є безспі-рною,  оскільки строк для повернення позичальником в повному обсязі отриманих ним грошових ко­штів на момент подання заяви про видачу судового наказу ще не настав,  а питання про дострокове розірвання укладеного між сторонами кредитного договору та стягнення кредитної заборгованості з боржника не є безспірним і не може вирішуватися виданням судового наказу без встановлення обста­вин,  що мають істотне значення,  шляхом дослідження необхідних доказів з урахуванням відповідних пояснень сторін по справі на загальних підставах,  тобто в позовному провадженні.

Таким чином,  на підставі викладеного та керуючись  ст.   ст.  303,  304,  307,  312-315,  317,  319 ЦПК України,  судова колегія,  -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника Кредитної спілки "Харківська Каса Взаємодопомоги" ОСОБА_1 - відхилити.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 06 грудня 2007 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно,  але може бути оскаржена в каса­ційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її прого­лошення.